ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 лютого 2022 року м. Київ № 320/3935/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКиївського міського центру нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Департаменту соціальної політики
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київського міського центру нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Департаменту соціальної політики, в якому просить суд:
визнати протиправними дії Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Київської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018, 2019 та 2020 роки у розмірі, меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Київської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018, 2019 та 2020 рік з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та здійснити їх виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 року адміністративну справу № 320/3935/21 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва на підставі п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Вказаною ухвалою відповідачу надано час для надання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
22 вересня 2021 року представником відповідача подано до суду заяву в якій останній просив позовні вимоги позивача залишити без розгляду.
Дане клопотання обґрунтовано тим, що перерахування коштів щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік позивачу було здійснено, шляхом перерахування коштів в 2018, 2019 та квітня 2020 року картковий рахунок в установі банку.
Отже, на думку відповідача, саме з моменту отримання коштів позивач дізнався про можливе порушення свого права та саме з дня отримання відповідних коштів у нього почався строк перебігу позовної давності.
У той же час, позивач звернувся із позовною заявою до суду лише в квітні 2021 року, що в свою чергу, на думку відповідача, свідчить про наявність правових підстав для залишення його позову без розгляду.
Розглянувши заявлене представником відповідача клопотання, суд при його вирішенні зазначає таке.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим 18.09.2007 року.
Згідно положень статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач, як особа з інвалідністю внаслідок війни , має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
ОСОБА_1 отримав щорічну разову грошову допомогу, як інвалід ІІ групи в наступних розмірах:
в 2018 році - 3265 грн., що відповідає розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року № 170;
в 2019 році - 3400 грн., що відповідає розміру, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 року №237;
в 2020 році - 3649 грн., що відповідає розміру, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат просив провести розрахунок та виплату коштів відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2018, 2019 та 2020 роки.
Листом від 31.03.2021 року Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повідомив позивача про відсутність підстав для здійснення перерахунку та проведення доплати до виплаченого позивачеві розміру грошової допомоги за 2018, 2019 та 2020 роки.
Вважаючи, що відповідачем виплачено йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року за 2018, 2019 та 2020 роки, у меншому розмірі ніж визначено передбаченої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач 05 квітня 2021 року звернувся до суду з даним позовом.
Положеннями частини 1 та 2 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що вирішальним для визначення строків звернення до адміністративного суду є встановлення факту, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, про що останнім зазначено у постанові від 21 березня 2019 року у справі 826/5240/18 (адмін.провадження № К/9901/2222/19).
Разом з цим, суд зазначає, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами.
У триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на перерахунок пенсії у визначеному законодавством порядку), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №295/3897/17 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР - 90713989).
У вказаній постанові суд касаційної інстанції також зазначив, що процесуальний закон у частині визначення строків звернення до суду не містить особливостей стосовно спорів у сфері соціального захисту, зокрема, тих, що стосуються регулярних (щомісячних тощо) виплат, які держава в особі її уповноважених суб'єктів владних повноважень з власної вини протягом тривалого часу не виплачувала такій фізичній особі пенсію або виплачувала у неповному розмірі.
Водночас право на отримання позивачем належної йому за Законом соціальної виплати підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки якщо за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплати та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні виплати доти, доки право на таку виплату передбачено чинним законодавством України.
Протиправне нездійснення соціальної виплати, яке сталося з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України) може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно позивача, чим порушує його/її право на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
При цьому, суд вважає за доцільне звернути увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР - 89819907), в якій зазначено, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно здійснення соціальної виплати у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання соціальних виплат та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
Таким чином, з огляду на вказані норми національного та міжнародного законодавства, правові висновки Верховного Суду, які відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковими для врахування, а також встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що про порушення свого права на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач дізнався саме з листа відповідача від 31.03.2021 року, а тому саме з вказаної дати слід обчислювати строк протягом якого позивач має можливість звернутись до суду за захистом порушених прав та інтересів з боку суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 522/6810/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397714), в якій вказано, що строк звернення до суду слід обчислювати з моменту отримання відмови суб'єкта владних повноважень у здійсненні належних позивачу соціальних виплат.
Отже, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався від 31.03.2021 року, а до суду за їх захистом звернувся з даним позовом 05.04.2021 року, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Керуючись ст. 122 ст. 123, п. 8 ч. 1 ст. 240, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
У задоволені клопотання представника Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Погрібніченко