ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
09 лютого 2022 року місто Київ №640/37324/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши матеріали позовної заяви
за позовомОСОБА_1
до про Головного управління Державної податкової служби у місті Києві визнання протиправною бездіяльності,зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якій просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у місті Києві у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.08.2020 року (за №С/107563/ЕКПП від 31.08.2020 року) щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції та пені у відповідності до приписів Закону №592-ІХ за період з 01.08.2017 року по 03.06.2020 року;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у місті Києві щодо незабезпечення проведення камеральної перевірки за заявою ОСОБА_1 від 30.08.2020 року (за №С/107563/ЕКПП від 31.08.2020 року) у відповідності до вимог Закону №592-ІХ;
- зобов'язати Головне управління ДПС у місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.08.2020 року (за №С/107563/ЕКПП від 31.08.2020 року) щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції та пені та провести камеральну перевірку у відповідності до приписів Закону №592 за період з 01.08.2017 року по 03.06.2020 року з урахуванням висновків суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до зазначеної ухвали позивачу наголошено на пропуску строків звернення до суду з цим позовом та надано можливість надати суду обґрунтування строків звернення з даним позовом до суду стосовно заявлених позовних вимог.
На виконання вимог ухвали суду від 23.12.2021 позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку на звернення до суду, в якому останній просить суд визнати поважними причини пропуску строку та поновити пропущений строк на звернення до суду позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
В обгрунтування причин пропуску строків звернення до суду позивач зазначив про те, що запізніле звернення до суду з даним позовом зумовлене саме обставинами, які виникли у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (Сovid-19). У 2021 році позивач був змушений регулярно піклуватися за хворими на коронавірусну хворобу (COVID-19) членами родини, які мешкають у місті Дніпро. Враховуючи той факт, що дружина працює на підприємстві, яке розташоване у м. Києві, по закінченню планової відпустки, яку вона оформила з метою догляду за хворими батьками, вона мусила повернутися до м. Києва, а позивач був змушений з об'єктивних причин поїхати і залишитись у м. Дніпро та доглядати хворих родичів, оскільки дружина була позбавлена можливості виконати свій конституційний обов'язок, закріплений статтею 51 Конституції України.
На підтвердження поважності причин пропуску строкі звернення до суду позивачем до клопотання про поновлення строку звернення до суду додано: копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №Э3286; копію виписки із медичної карти амбулаторного стаціонарного) хворого №663; виписку №0814021/1064; копію виписку №1233621/1571; копію угоди про взаємодопомогу між членами сім'ї від 04.05.2021.
Відповідно до наданих суду виписок вбачається, що батьки дружини позивача перебували на стаціонарному лікуванні в місті Дніпро в періоди: з 17.04.2021 по 17.05.2021; від 04.05.2021 по 08.05.2021; з 09.08.2021 по 26.08.2021; з 08.12.2021 по 21.12.2021.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку звернення до суду, суд виходить з наступного.
Чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку.
Причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач оскаржує відмову Головного управління Державної податкової служби у місті Києві у задоволенні його заяви від 30.08.2020 року щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції та пені у відповідності до приписів Закону №592-IX за період з 01.08.2017 по 03.06.2020 роках.
Позивач звернувся з позовною заявою до суду лише 14.12.2021, що підтверджується відміткою на конверті.
Судом встановлено, що позивач скористався процедурою адміністративного оскарження відповіді податкового органу від 29.10.2020 №52322/26-15-13-05-16, наданої за наслідками розгляду його заяви від 30.08.2020 (за №С/107563/ЕКПП від 31.08.2020 року) щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції та пені у відповідності до приписів Закону №592-ІХ за період з 01.08.2017 року по 03.06.2020 року.
Частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визнаачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Відповідь ДПС за наслідками розгляду скарги отримано позивачем 01.04.2021, про що ним зазначено в клопотанні про поновлення строку на звернення до суду.
Суд, дослідивши надані позивачем докази щодо поважності причин пропуску строків звернення до суду, зазначає, що позивачем не підтверджено належними доказами його від'їзду та перебування у місті Дніпро починаючи з 01.04.2021.
Надані позивачем докази також не підтверджують обставин, які б об'єктивно свідчили про неможливість звернутись до суду з вимогою стосовно оскарження відповіді Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 29.10.2020 №52322/26-15-13-05-16.
Отже, суд приходить до висновку, що строк на подання адміністративного позову щодо оскарження відмови Головного управління ДПС у місті Києві у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.08.2020 року (за №С/107563/ЕКПП від 31.08.2020 року) щодо списання сум недоїмки, штрафної санкції та пені у відповідності до приписів Закону №592-ІХ за період з 01.08.2017 року по 03.06.2020 року не може бути поновлено за відсутності причин, які б об'єктивно перешкоджали позивачу звернутись до суду з позовом у визначений процесуальним законодавством строк.
Таким чином суд зауважує, що у своїх поясненнях щодо строків звернення до адміністративного суду позивачем не викладено вмотивованих посилань на обставини, які перешкоджали йому звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, не наведено достатніх доводів щодо існування обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та не надано належних доказів на підтвердження таких доводів. А отже, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на встановлені обставини, ненадання позивачем доказів на підтвердження обставин, зазначених в заяві на усунення недоліків, відсутності інших доводів та доказів щодо поважності пропущення позивачем строку звернення до суду, слід дійти висновку про пропущення позивачем встановленовленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду без поважних причин.
Згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду, поважних причин пропуску судом не встановлено, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Повернути позовну заяву ОСОБА_1 .
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати позивачеві разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
3. Довести до відома позивача, що у відповідності до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.