ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 лютого 2022 року м. Київ № 640/8839/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовомВійськового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут
до третя особаОСОБА_1 Міністерство оборони України
про стягнення коштів,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут (далі також - позивач, Військовий інститут, інститут) до ОСОБА_1 (далі також - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому позивач просив суду: стягнути з відповідача на користь держави, в особі Військового інституту, витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, всього у сумі 47 322,25 грн.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , як курсант, у період з 26.07.2017 по 05.03.2021 проходив службу (навчання) за відповідним контрактом у Військовому інституті. Однак наказами начальника Військового інституту від 05.03.2021 №6 і №47 (по особовому складу) ОСОБА_1 було відраховано з інституту у зв'язку із достроковим розірванням контракту, звільнено з військової служби у запас, а також з 06.03.2021виключено із списків особового складу інституту, всіх видів забезпечення, з котлового забезпечення. За даними наявних у позивача розрахунків загальна вартість витрат утримання ОСОБА_1 за час його навчання в інституті склала 47 372,25 грн. Станом на 26.03.2021 ОСОБА_1 здійснив оплату вказаних витрат лише в сумі 50 грн., та всупереч вимог чинного законодавства та умов контракту про проходження військової служби (навчання) від 26.07.2017 решту витрат на своє навчання не погашає. З огляду на наведені обставини та керуючись ч. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Військовий інститут звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі №640/8839/21 за вказаним позовом, залучено до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Міністерство оборони України, та справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, де просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову ОСОБА_1 мотивував наступним: текст контракту не містить посилання на конкретний строк, на який його було укладено між сторонами (Військовим інститутом та ОСОБА_1 ). Разом з тим, після закінчення навчання у Військовому інституті ОСОБА_1 отримав ступінь бакалавра. У зв'язку з цим посилання позивача на обставину дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України від 26.07.2017 відповідач вважає некоректним. Також відповідач зіслався на необґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми коштів в частині сум фактичних витрат на медичне обстеження та речове забезпечення курсанта, оскільки позивачем разом з позовом не були надані відповідні обгрунтовані розрахунки таких витрат. Поряд з цим, відповідач визнав те, що він добровільно перерахував на користь Військового інституту 300,00 грн. та зазначив, що його фінансовий стан наразі не дозволяє йому погасити решту сум витрат на його навчання в інституті. Крім того, відповідач висловив свою позицію щодо неналежності особи позивача за заявленими позовними вимогами. А саме, на думку позивача, належним позивачем у даному випадку з огляду на зміст умов контракту та п. 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964, має бути Міністерство оборони України, а не Військовий інститут.
У свою чергу, представник відповідача подав до суду відповідь на відзив (разом з доказами , де посилався на правомірність заявлений Військовим інститутом позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 коштів на відшкодування витрат на навчання останнього в інституті. Додатково представник позивача повідомив суд, що при оформлені наказу начальника інституту від 05.03.2021 №47 була допущена технічна помилка у розмірі витрат за навчання, що підлягають відшкодуванню відповідачем, а саме замість вірної суми 47 372,52 грн. була зазначена 47 372,25 грн. Разом з тим, оскільки станом на 27.05.2021 на рахунок Військового інституту від ОСОБА_1 надійшли кошти у сумі 350,00 грн., то заявлена до стягнення сума витрат наразі становить 47 022,52 грн.
Крім того, на виконання вимог ухвали суду представник відповідача разом із своєю заявою від 27.05.2021 вих. №190/1713 подав до суду оригінал рапорту ОСОБА_1 від 05.03.2021, адресованого начальнику інституту. Представник відповідача зазначив, що зі змісту вказаного рапорту вбачається, що відповідач був обізнаний щодо свого обов'язку відшкодувати витрати на навчання, а також щодо розміру таких витрат (47 372,52 грн.).
Представник третьої особи подав до суду пояснення по суті позовних вимог, за змістом яких підтримав заявлені позовні вимоги повністю.
Позивач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, де зазначив про неспростування відповідачем доводів ОСОБА_1 .
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
У липні 2017 року між Міністерством оборони України, в особі начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут, полковником Степаненком Є.О. та солдатом ОСОБА_1 був укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу від 26.07.2017. Зокрема, за умовами цього Контракту (п. 1 і 2) курсант - солдат ОСОБА_1 добровільно бере на себе зобов'язання, в т.ч.: проходити військову службу (навчання) у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут протягом строку контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулюють порядок проходження військової служби, та цим Контрактом; продовжувати подальше проходження військової служби на посадах офіцерського складу протягом не менше 5 років після закінчення навчання; відшкодувати Міністерству оброни України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу, в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу. У свою чергу керівник вищого військового навчального закладу зобов'язувався забезпечити курсантові - солдату ОСОБА_1 в т.ч. необхідні для навчання умови, визначені наказами Міністра оборони України та Міністра освіти і науки України, статутом вищого військового навчального закладу та іншими актами, а також фінансове і матеріальне забезпечення відповідно до законодавства.
Згідно з п. 5 даного Контракту, контракт укладено на час навчання у вищому військовому навчальному закладі.
Контракт набув чинності з 26.07.2017 відповідно до наказу начальника інституту від 26.07.2017 №30 (про що зазначено в п. 6 Контракту), та був підписаний сторонами: начальником Військового інституту ОСОБА_2 - 26.07.2017, та ОСОБА_1 - 31.07.2017.
Відповідно до наказу начальника Військового інституту від 26.07.2017 №150 (по стройовій частині) було вирішено ОСОБА_1 зарахувати в списки особового складу інституту та через відповідний військовий комісаріат прийняти на військову службу (навчання), призначити на посуд курсанта та присвоїти звання «солдат». Також вирішено з 26.07.2017 зарахувати ОСОБА_1 на всі види забезпечення по курсантській нормі та котлове забезпечення.
В подальшому, як вбачається зі змісту п. 9 Контракту, чинність такого контракту було припинено 05.03.2021 у зв'язку із його розірванням.
За змістом наявного у матеріалах справи витягу з наказу начальника Військового інституту від 05.03.2021 №47 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 , курсанта 4-го курсу 271 навчальної групи факультету інформаційних технологій, відрахованого з інституту наказом начальника Військового інституту від 05.03.2021 №6 (по особовому складу), у зв'язку із розірванням контракту та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вирішено звільнити з військової служби у запас за пп. «ж» у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту. Також було вирішено з 05.03.2021 виключити ОСОБА_1 із списків особового складу інституту, всіх видів забезпечення, а з котлового забезпечення - з 06.03.2021. Окрім того, в тексті цього Наказу від 05.03.2021 №47 (з урахуванням начальника Військового інституту від 21.05.2021 №102 (по стройовій частині)) надано вказівку на стягнення з згідно постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» кошти на відшкодування за утримання названого солдата в інституті в загальному розмірі 47 372,52 грн.
В ході розгляду даної справи в суді жоден із учасників не подав до суду докази оскарження ОСОБА_1 в судовому порядку наказів начальника Військового інституту від 05.03.2021 за №6 і №47.
Посилаючись на невиконання відповідачем обов'язку з відшкодування витрат на його утримання у Військовому інституті у загальному розмірі 47 372,55 грн. (з них: витрати на грошове забезпечення - 19 131,00 грн., витрати на продовольче забезпечення - 15 026,76 грн., витрати на речове забезпечення - 6 501,73 грн., витрати на медичне забезпечення - 1 704,47 грн., витрати на споживання комунальних послуг та енергоносіїв - 5 008,26 грн.), позивач звернувся до суду із цим позовом.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Щодо доводу відповідача про неналежність позивача у цій справі, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно із ч. 4 ст. 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 3 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок №964) відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
При цьому, на виконання п. 3 Порядку №964 був виданий спільний наказ Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534, яким затверджений Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, відповідно до якого у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу вищого навчального закладу. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу вищого навчального закладу. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач вищого навчального закладу. Відшкодовані за утримання курсантів у вищому навчальному закладі кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження вищого навчального закладу та витрати на утримання курсантів.
До того ж, відповідно до приписів Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, право укладання від імені Міністерства оборони України контракту про навчання делегується керівнику військового навчального закладу.
У контексті з наведеним суд зазначає, що Міністерство оборони України є уповноваженим органом, який здійснює функції держави у спірних відносинах, а Військовий інститут є бюджетною установою та утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Витрати, які відшкодовані за утримання у вищому навчальному закладі, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Університету виключно на утримання курсантів.
Як свідчать наявні у справі матеріали, між Міністерством оборони України саме в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут, полковником Степаненком Є.О. і відповідачем був укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого відповідач зобов'язувався, серед іншого, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, свої службові обов'язки, продовжити після закінчення навчання у вищому військовому навчальному закладі проходження військової служби на посадах офіцерського складу, та добровільно відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі, в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість.
Таким чином, в даному випадку саме між Військовим інститутом і ОСОБА_1 виникли спірні правовідносини через невиконання останнім умов зазначеного контракту, а тому у Військового інституту є право звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення витрат за утримання останнього у військовому навчальному закладі.
До аналогічних висновків, в контексті цього питання, дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 01.10.2021 у справі №520/11992/19, від 19.11.2020 у справі №560/1341/19, від 24.02.2021 у справі №420/4661/19. Зокрема, у тексті постанови від 01.10.2021 Верховний Суд з посиланням на інші свої постанови від 26.09.2018 у справі №2318/6529/12, від 16.10.2020 у справі №1.380.2019.002683 зауважив, що склалася стала практика щодо розгляду такої категорії справ як відшкодування витрат на навчання курсанта у навчальному закладі у разі, зокрема, його відмови від подальшого проходження військової служби, у якій саме вищий навчальний заклад, в якому навчався і проходив службу відповідач, є позивачем у справі, а кошти відшкодовуються саме на користь вищого навчального закладу.
В силу припису ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на наведене у сукупності суд не приймає як обґрунтовані доводи позивача щодо неналежності Військового інституту як позивача у цій справі.
Надаючи оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд дійшов висновків про наступне.
Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) урегульований порядок проходження громадянами України військової служби (навчання) у вищих військових навчальних закладах.
Зокрема, за змістом ст. 25 Закону №2232-ХІІ, підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів.
Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.
Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування витрат визначений Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок №964).
Так, п. 2 Порядку №964 визначено, що витрати відшкодовуються, зокрема Міноборони.
Згідно з п.п. 3, 4 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки, - а саме спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах».
Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Відповідно до п. 5 Порядку №964 витрати відшкодовуються у повному розмірі, зокрема
курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у заклад вищої освіти.
Поряд з цим, п. 7 Порядку №964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач, навчаючись упродовж періоду з 26.07.2017 по 04.03.2021 у вищому військовому навчальному закладі Міністерства оборони України - Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут, проходив військову службу, що відноситься до публічної служби.
05.03.2021 укладений між Військовим інститутом та відповідачем контракт на проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України був розірваний у зв'язку з систематичним невиконанням курсантом (відповідачем) умов контракту. На момент розірвання контракту від 26.07.2017 відповідач навчався на 4-му курсі факультету інформаційних технологій Інституту.
У контексті з наведеним суд враховує, що за змістом Довідника вступника до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти тактичного рівня, затвердженого 05.02.2020 першим заступником Міністра оборони України,
випускники ВВНЗ та ВНП ЗВО, що здійснюють підготовку на посади осіб офіцерського складу, отримують вищу освіту освітнього ступеня «бакалавр» або «магістр» та відповідну військово-професійну кваліфікацію. Термін підготовки на посади офіцерів з отриманням ступеня вищої освіти «бакалавр» складає 4 роки, з отриманням ступеня вищої освіти «магістр» - 1,5 роки.
Відповідно до наказу начальника Військового інституту від 05.03.2021 за №47 відповідач з причини розірвання контракту та відповідно пп. «ж» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» був звільнений з військової служби в запас та виключений зі списків особового складу інституту і всіх видів забезпечення. При цьому, в тексті даного Наказу було також зафіксовано, що ОСОБА_1 вважається таким, що відслужив встановлений строк стройової служби, та, що розмір витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у Військовому інституті становить 47 372,52 грн.
В ході розгляду даної справи жоден із учасників не подав до суду документальні докази оскарження ОСОБА_1 в судовому порядку дій начальника Військового інституту щодо дострокового розірвання контракту від 26.07.2017, наказів начальника Військового інституту від 05.03.2021 за №6 і №47, та документальних доказів, що засвідчують обставину завершення відповідачем навчання в Інституті станом на 05.03.2021 (тобто, станом на дату розірвання контракту).
Закон №2232-ХІІ та Порядок №964 зобов'язують військовослужбовця у разі дострокового розірвання контракту з вищим військовим навчальним закладом відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з його утриманням у такому ВВНЗ.
З тексту рапорту ОСОБА_3 від 05.03.2021, що адресований начальнику Військового інституту, та контракту від 26.07.2017 (п. 2 такого контракту) суд встановив, а відповідач не спростував, що станом на 05.03.2021 ОСОБА_1 був обізнаний як щодо наявного у нього обов'язку з відшкодування Міністерству оборони України витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у Військовому інституті, так і з розміром таких витрат (47 372,52 грн.).
В обґрунтування складу та розміру фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у Військовому інституті, на загальну суму 43 372,52 грн., представник позивача подав до суду наступні документи: загальний розрахунок витрат за період з 26.07.2017 по 05.03.2021; розрахунок фактичних витрат на грошове забезпечення, пов'язане з утриманням курсанта - солдата ОСОБА_1 в розрізі по роках навчання; довідку-розрахунок про вартість фактичних витрат, пов'язаних з послугами харчування курсанта - солдата ОСОБА_1 за період з 26.07.2017 по 05.03.2021, розрахунок фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсанта - солдата ОСОБА_1 по речовому забезпеченню за період з 26.07.2017 по 05.03.2021, розрахунок фактичних витрат за медичне забезпечення курсанта-солдата ОСОБА_1 за період з 26.07.2017 по 05.03.2021; розрахунок фактичних витрат за споживання курсантом - солдатом ОСОБА_1 комунальних послуг та енергоносіїв за відповідний період.
Дослідивши вказані довідки-розрахунки та розрахунки фактичних витрат суд дійшов висновку, що такі документи підтверджують склад та розмір понесених позивачем витрат на утримання відповідача на час навчання в інституті. При цьому, належних документальних доказів, які б спростували достовірність і правильність здійснених позивачем розрахунків витрат відповідач до суду не подав та про наявність таких доказі у третіх осіб суд не повідомив.
Суд зі змісту процесуальних документів сторін встановив, що відповідачем добровільно було відшкодовано витрати лише у розмірі 350,00 грн., натомість заборгованість відповідача з відшкодування витрат на утримання у Військовому інституті на час розгляду справи судом становить 47 022,52 грн.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач відзив на позов, доказів оскарження наказу про звільнення з військової служби до суду не надав, розмір та склад витрат, пов'язаних з утриманням під час проходження навчання у вищому навчальному закладі, не оспорив, доказів відшкодування таких витрат у добровільному порядку у повному обсязі не надав.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, беручи до уваги обізнаність відповідача про обов'язок відшкодувати витрати на його утримання в Інституті та відсутність добровільної сплати ним коштів в частині суми 47 022,52 грн. на користь позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині. А саме, позовні вимоги Військового інституту належить задовольнити в частині вимоги про стягнення з відповідача коштів у сумі 47 022,52 грн.
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов про стягнення коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут (код ЄДРПОУ 24978555, адреса місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Московська, 45/1) витрати, які пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, у сумі 47 022,52 грн. (сорок сім тисяч двадцять дві гривні 52 копійки).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок