1/957
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у встановленні судового контролю за виконанням
судового рішення в адміністративній справі
08 лютого 2022 року м. Київ № 640/8586/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 640/8586/20 за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, в якій позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладене у листі від 17 березня 2020 за вих. № 2600-0309-8/36942 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 02 січня 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), обчисленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів» та виходячи з розрахунку 90 % від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати без обмежень її максимального розміру, відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 06 серпня 2020 року № 21-1546зп без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок неправомірних дій суб'єкта владних повноважень пов'язаних з відмовою у перерахунку пенсії на підставі поданої заяви про перерахунок.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено, визнано протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладене у листі від 17 березня 2020 за вих. № 2600-0309-8/36942 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 13 грудня 2019 року з додержанням вимог рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(П)/2019 в порядку, встановленому зазначеним рішення Конституційного Суду України, на підставі частин 13 та 20 (в первинній редакції) статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657, та з урахуванням норм статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з розрахунку 90 % від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати без обмежень її максимального розміру, відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 06 серпня 2020 року № 21-1546зп, з урахуванням раніше проведених виплат.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 90 % від суми заробітної плати та без обмеження її максимального розміру скасувати та ухвалено у цій частині постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено та в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року залишено без змін.
18 січня 2022 року Окружним адміністративним судом міста Києва на підставі вказаного вище рішення від 19 квітня 2021 року, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року, якою вказане рішення було скасовано в частині, було видано виконавчі листи якими зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві з 13 грудня 2019 року з додержанням вимог рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(П)/2019 в порядку, встановленому зазначеним рішення Конституційного Суду України, на підставі частин 13 та 20 (в первинній редакції) статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657, та з урахуванням норм статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 06 серпня 2020 року № 21-1546зп, з урахуванням раніше проведених виплат та стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Надалі, на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява від позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій позивач просить суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві протягом 1 місяця з часу отримання цієї ухвали подати суду звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва віл 19 квітня 2021 року в адміністративній справі №640/8586/20.
В обґрунтування вказаної вище заяви позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві при виконанні рішення суду було проігноровано вимогу Окружного адміністративного суду міста Києва здійснити перерахунок пенсії з урахуванням норм статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, оскільки, за твердженнями позивача, пенсійним органом було здійснено перерахунок пенсії з 13 грудня 2019 року, згідно довідки Офісу Генерального прокурора від 06 серпня 2020 року № 21-154 зп, у розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, із обмеженням максимального розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність (відповідно до положень статті 86 Закону України «Про прокуратуру»).
За твердженнями позивача вказані вище обставини стали підставою того, що належний позивачу розмір пенсії було зменшено пенсійним органом всупереч висновкам викладеним в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва, що стало підставою для звернення останнього до суду з даною заявою.
Не погоджуючись з вищевказаними діями пенсійного органу, позивач звернувся з даною заявою до суду.
Розглянувши вказану заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно частини 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з викладених вище приписів чинного процесуального законодавства суд приходить до висновку, що судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Правові норми, закріплені у частині 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, кореспондуються з положеннями, зокрема, підпункту «ґ» пункту 4 частини 1 статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Аналіз наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі.
Так, суд звертає увагу, що у постановах Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 820/1560/17, від 07 листопада 2019 року у справі № 361/11754/13-а, колегії суддів дійшли висновку, що «зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанцій можуть лише під час прийняття рішення у справі.»
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи роль висновків Верховного Суду у забезпеченні єдності судової практики, суд при вирішенні в даній справі питання щодо встановлення судового контролю вважає за необхідне враховувати останні актуальні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульовано це питання.
Також суд враховує, що відповідно до частини 8 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Суд вважає, що дана норма також свідчить на користь висновку про можливість встановлення заходів судового контролю лише під час ухвалення судового рішення. Так, у вказаній нормі законодавець фактично відзначив, що окрім заходів судового контролю прописаних у резолютивній частині судового рішення, суд здійснює контроль за виконанням судового рішення і у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, тобто шляхом розгляду позовних заяв про оскарження рішень, дій та бездіяльності виконавців, які допущені в ході примусового виконання судового рішення.
Тобто, суд з метою забезпечення належного виконання судового рішення або встановлює судовий контролю за виконанням судового рішення безпосередньо під час ухвалення цього рішення або вирішує спірні питання, які виникають в ході виконання в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене суд вважає, що вжиття заходів судового контролю за виконанням судового рішення можливе виключно під час ухвалення відповідного рішення.
Ухвалюючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року, суд не вважав за необхідне встановлювати судовий контроль за виконанням цього рішення.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що спонукання чи примус відповідача до фактичного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року можливі зокрема в порядку, передбаченому статтями 287 та 382 Кодексу адміністративного судочинства України, однак на даний момент суд вже позбавлений можливості вживати заходів судового контролю, передбачених статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на наведене у сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року у справі № 640/8586/20, відтак, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даної заяви.
Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 640/8586/20 у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 640/8586/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова