ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 лютого 2022 року м. Київ №640/20574/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
про визнання протиправною та скасування постанови від 29.06.2021 №65470487
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України, якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29.07.2021 про закінчення виконавчого провадження №65470487 по виконавчому листу №640/537/20 від 11.05.2021.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження №65470487 є необгрунтованою та незаконною, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, оскільки виданий Офісом Генерального прокурора наказ щодо поновлення позивача на роботі суперечить вимогам рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №640/537/20 та виданого цим же судом на його виконання виконавчому листу від 11.05.2021.
Зазначено, що пункт другий наказу від 07.06.2021 №862 суперечить чинному адміністративному законодавству та не свідчить про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №640/537/20.
Вказано, що відповідні посаду та структурні підрозділи не створено та до штатного розпису та структури Офісу Генерального прокурора не внесено, положення про структурні підрозділи не прийнято, взагалі відсутні будь-які умови праці (телефон, оргтехніка, доступ до внутрішніх баз даних, та інш.), ключ доступу до ЄРДР не видано, електронну перепустку та посвідчення прокурора теж не видано, навіть не визначено його робоче місце, що унеможливлює виконання службових обов'язків позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2021 №640/20574/21 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2021 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2021 скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/20574/21, з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено до судового розгляду по суті. Відповідачу запропоновано у встановлені судом строки надати відзив на позовну заяву.
Також, вказаною ухвалою зобов'язано відповідача надати суду належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №65470487.
Відповідачем 13.12.2021 подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечено та зазначено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №65470487, відкрите 18.05.2021 по виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2021 №640/537/20 про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.
Вказано, що 10.06.2021 до Відділу надійшов лист Офісу Генерального прокурора №07/1/1-1824вих-21 про повне фактичне виконання рішення згідно з виконавчим документом, на підтвердження чого надано копію наказу від 07.06.2021 №862ц про поновлення стягувача на посаді згідно рішення суду та копію трудової книжки з відповідним записом про поновлення.
Відповідачем зазначено, що відповідно до положень частини другої статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувана на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувана, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Зважаючи на зазначене, державним виконавцем 29.06.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». На думку відповідача, державним виконавцем не порушено вимоги Закону, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
В судовому засіданні 13.12.2021 судом ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2020 у справі №640/537/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково та ухвалено, зокрема: поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.
На виконання вказаного рішення, 11.05.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчій лист №640/537/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.
За результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання виконавчого листа №640/537/20, виданого 11.05.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва, про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною відкрито виконавче провадження від 18.05.2021 №65470487, якою, зокрема, встановлено боржнику - Офісу Генерального прокурора - невідкладно виконати рішення суду (пункт 2 постанови).
Листом Офісу Генерального прокурора від 10.06.2021 №07/1/1/1824вих-21 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовій А.М. повідомлено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2021 по справі №640/537/20 наказом Генерального прокурора від 07.06.2021 №862-ц ОСОБА_1 поновлено посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 25.12.2019, про що зроблено відповідний запис до його трудової книжки.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною від 29.06.2021 закінчено виконавче провадження №65470487 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки наказом Генерального прокурора від 07.06.2021 №862-ц ОСОБА_1 поновлено посаді прокурора першого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 25.12.2019, про що зроблено відповідний запис до його трудової книжки.
Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Приписами пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Приписами статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Таким чином, у разі фактичного виконання рішення згідно виконавчого документа, виконавче провадження підлягає закінченню.
Крім того, у контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Крім того, суд зауважує, що з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Як вбачається з матеріалів справи та вже було зазначено вище, на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.04.202 у справі №640/537/20, наказом Генерального прокурора від 07.06.2021 №862ц скасовано наказ Генерального прокурора України №2080ц від 21.12.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора першого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.
Назва посади позивача, зазначена у наказі Генерального прокурора від 07.06.2021 №862ц, відповідає посаді, на якій його поновлено на виконання рішення суду, а з самого наказу вбачається, що його прийнято на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.12.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі №640/537/20 та видано Офісом Генерального прокурора.
Окрім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцевих і перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ, статей 8, 9 Закону України «Про прокуратуру» замість Генеральної прокуратури України розпочав діяльність Офіс Генерального прокурора з 02 січня 2020 року.
Відповідно до наказу Генерального прокурора від 23 грудня 2019 року № 351 «Про день початку роботи Офісу Генерального прокурора» днем початку роботи Офісу Генерального прокурора визначено 02 січня 2020 року.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28 грудня 2019 року відбулася державна реєстрація змін до установчих документі юридичної особи «Генеральна прокуратура України», зокрема, змінилось повне найменування, скорочене найменування на Офіс Генерального прокурора. Ідентифікаційний код юридичної особи Офіс Генерального прокурора 00034051, місцезнаходження Офісу Генерального прокурора: 01011, м. Київ, Печерський район, вулиця Різницька, будинок 13/15.
З аналізу вказаних положень суд дійшов висновку, що змінилось найменування Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора із залишення функцій та повноважень Генеральної прокуратури України.
Таким чином, фактично Генеральну прокуратуру України не ліквідовано, а перейменовано в Офіс Генерального прокурора.
Поряд із зазначеним, слід звернути увагу на те, що видання наказу Офісом Генерального прокурора, яким позивача поновлено на посаді, відповідає змісту судового рішення.
З огляду на викладене, постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни про закінчення виконавчого провадження №65470487 від 29.06.2021 винесена ним у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.
Інших підстав, які б свідчили про неправомірність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування позивачем не зазначено та судом не встановлено.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводи відповідача.
З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Зважаючи, що у задоволенні позову позивача відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 287, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.