Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 лютого 2022 року Справа№200/18419/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністратвний суд у складі головуючого суді Череповського Є.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
15.12.2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (далі - Відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - Відповідач-2) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
скасувати рішення № о/р 914260836421 від 23.10.2021 року Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати позивачу до пільгового стажу за списком №1 період роботи з 10.05.1994 року по 31.08.1994 року (записи трудової книжки 3,4), з 06.12.1994 по 09.10.1996 року (записи трудової книжки 7,8), з 16.11.1998 року по 10.12.2004 року (записи трудової книжки 12-15), період отримання пенсії по інвалідності з 09.12.2004 року призначеної у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та отриманою виробничою травмою, період проходження строкової військової служби в армії з 02.06.1992 року по 28.01.1994 року та період навчання з 01.09.1991 року по 25.05.1995 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 18.10.2021 року з врахуванням включеного стажу роботи за списком №1, а саме періоди роботи з 10.05.1994 року по 31.08.1994 року (записи трудової книжки 3,4), з 06.12.1994 по 09.10.1996 року (записи трудової книжки 7,8), з 16.11.1998 року по 10.12.2004 року (записи трудової книжки 12-15), період отримання пенсії по інвалідності з 09.12.2004 року призначеної у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та отриманою виробничою травмою, період проходження строкової військової служби в армії з 02.06.1992 року по 28.01.1994 року та період навчання з 01.09.1991 року по 25.05.1995 року, з часу звернення з заявою про перевод на пенсію за віком на пільгових умовах.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що 18.10.2021 року звернувся до Відповідача-1 із заявою про переведення на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Відповідача-2 від 23.10.2021 №о/р НОМЕР_1 в переведенні на пенсію за віком було відмовлено, у зв'язку з тим, що Позивачем не було надано уточнюючих довідок які підтверджують спеціальний стаж, не надано довідку про період навчання, не надано військовий квиток.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
25.01.2022 року Відповідач-1 через канцелярію суду надав відзив, згідно змісту якого зазначив, що спірні періоди з 10.05.1994 року по 31.08.1994 року, з 06.12.1994 року по 09.10.1996 року, з 16.11.1998 року по 10.12.2004 року не було зараховано до пільгового стажу, через те, що Позивачем не були надані уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Крім того встановлено, що період навчання з 01.09.1991 по 25.05.1995 перетинається з періодом роботи з 06.12.1994 по 09.10.1996, тому для вірного зарахування пільгового стажу необхідна уточнююча довідка.
Позивач згідно записів трудової книжки навчався в технікумі, відповідно до статті 18 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», технікум не відноситься до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, тому підстави для зарахування періоду навчання до пільгового стажу відсутні.
Відповідно до статті 2 Закону України №2232-ХІІ від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу» та статті 8 Закону України №2011-ХІІ від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зокрема, час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до набрання чинності Законом. Період проходження строкової військової служби неможливо зарахувати до пільгового стажу, тому що на момент призову на строкову військову службу, оскільки Позивач не працював за професією, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.
На підставі ч. 1 ст. 24 Закону №1058 час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
При розгляді трудової книжки Позивача, було встановлено, що записи 1-2 (військова служба) та 5-6 (навчання в технікумі) зроблені з порушенням п. 2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, а саме відсутні дати та номера документів. Для підтвердження періодів військової служби необхідно надати військовий квиток або уточнюючу довідку. Враховуючи викладене Відповідач-1 вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
16.02.2022 року Відповідач-2 на адресу суду надав відзив в якому заперечував проти позовних вимог, з підстав аналогічних тим, що були зазначені у відзиві Відповідачем-1.
Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 перебуває на обліку ГУ ПФУ в Донецькій області, отримує пенсію по інвалідності, 3 група, трудове каліцтво.
Згідно довідки ВПО від 24.11.2014 №1426-8206 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
18.10.2021 року Позивач звернувся до Відповідача-1 із заявою за №10201 про перехід на пенсію за віком з пенсії по інвалідності.
До заяви про призначення/перерахунок пенсії було додано у тому числі (в частині спірних вимог) ID картка №005144849 від 31.08.2020, витяг з ЄДДР щодо реєстрації місця проживання №539031-2020 від 09.09.2020, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, трудова книжка НОМЕР_4 від 06.12.1984, довідка ВПО №1426-8206 від 24.11.2014, акт про нещасний випадок форма Н-1 №86А від 07.02.2005, розрахунок стажу заробітної плати та розпорядження про перерахунок пенсії станом на 01.07.2021.
Згідно диплому НОМЕР_5 Позивач 25.05.1995 року закінчив Єнакієвський політехнічний технікум за спеціальність підземне розробка вугільних родовищ, присвоєно кваліфікацію гірничий технік-технолог.
Згідно військового квитка НОМЕР_6 , Позивач в період з 02.06.1992 року по 28.01.1994 року проходив службу в Збройних силах України.
Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_4 від 06.12.1984, Позивач в період з:
з 02.06.1992 по 28.01.1994 проходив службу в Збройних силах України;
з 10.05.1994 по 31.08.1994 працював гірничим майстром з повним робочим днем в шахті;
з 01.09.1991 по 25.05.1995 навчався в Єнакієвському політехнічному технікумі;
з 06.12.1994 по 09.10.1996 працював гірничим майстром з повним робочим днем в шахті;
01.07.1996 прийнятий гірником поверхні;
03.07.1996 переведений охоронцем шахтної поверхні;
12.11.1998 звільнений за переведенням;
з 16.11.1998 працював в 1-му воєнізованому гірничорятувальному загоні розпіраторником;
02.01.2003 переведений на контрактну основу регулювання трудових відносин;
10.12.2004 звільнений у зв'язку із розірванням контракту на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП.
Згідно Акту №86а від 07.02.2005 року про нещасний випадок, Позивач 28.07.2004 року отримав тепловий удар важкого ступеня та гостре отруєння чадним газом легкого ступеня. токсико-гіпоксична та дисметаболічна енцефалопатія з двосторонньою рефлекторною рирамідною недостатністю, з вегетативною дисфункцією, помірною вестибулопатією, астеноневротичним синдромом.
Згідно довідки до акта огляду МСЕК серія 12 ААБ №062589, Позивачу безстроково встановлено 3-ю групу інвалідності (трудове каліцтво).
Згідно довідки №01/1248 від 15.12.2004 року уточнюючої особовий характер або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії, Позивач в період з 10.05.1994 по 31.08.1994 та з 06.12.1994 по 09.10.1996 дійсно працював на шахті «Булавінська» ДП «Орджонікідзевугілля» гірничим майстром повний підземний робочий день у шахті.
Згідно архівної довідки від 30.11.2021 року №767/01-05 Позивач в період з 01.09.1991 по 02.06.1992 та з 03.02.1994 по 25.05.1995 навчався на денні формі навчання в Єнакієвському політехнічному технікумі за спеціальність підземна розробка вугільних родовищ. Наказом від 02.06.1992р. №161 відрахований у зв'язку зі слубою у Збойних силах України. 01.02.199 року відновлений учнем денного відділення. З 07.05.1994 по 01.07.1994 проходив професійну виробничу практику. З 12.12.1994р. по 01.03.1995р. проходив технологічну практику та з 02.03.1995р. по 05.04.1995р. преддиплопну практику на ДП «Орджонікідзевугілля».
Факт роботи Позивача в період з 10.05.1994р. по 31.08.1994р. та з 06.12.1994р. по 09.10.1996р. на шахті «Булавінська» ДП «Орджонікідзевугілля» також підтверджується архівними довідками від 30.11.2021р. №1416/03-1, №1416/03-2.
Згідно довідки від 01.12.2021р. №03/82, Позивач працював в в 1-му воєнізованому гірничорятувальному загоні розпіраторником з 16.11.1998р. по 31.03.2001р., в період з 01.04.2001р. по 10.12.2004р. командиром взводу, вказані професії відносяться до списку №1 розділ 1 підрозділ 5 згідно постанови КМУ від 16.01.2003 №36.
Рішенням № о/р 914260836421 від 23.10.2021 року Позивачу було відмовлено у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки Позивачем не надано уточнюючих довідок які підтверджують спеціальний стаж, довідку про період навчання та військовий квиток.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення'відповідно доКонституції Українигарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно нормстатті 1 цього Законугромадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу зазначеного, суд дійшов висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно достатті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Судом з трудової книжки НОМЕР_4 було встановлено, що Позивач в період з 02.06.1992 по 28.01.1994 проходив службу в Збройних силах України, з 10.05.1994 по 31.08.1994 працював гірничим майстром з повним робочим днем в шахті, з 06.12.1994 по 09.10.1996 працював гірничим майстром з повним робочим днем в шахті «Булавінська», з 01.09.1991 по 25.05.1995 навчався в Єнакієвському політехнічному технікумі, з 16.11.1998 працював в 1-му воєнізованому гірничорятувальному загоні розпіраторником, 02.01.2003 переведений на контрактну основу регулювання трудових відносин, 10.12.2004 звільнений у зв'язку із розірванням контракту на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП.
З приводу не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 10.05.1994 по 31.08.1994, з 06.12.1994 по 09.10.1996, з 16.11.1998 по 10.12.2004, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що у трудовій книжці позивача щодо спірних періодів зроблено відповідні записи, відображено відповідні відомості про особу, яка вчинила ці записи, міститься її підпис, записи завірено печаткою підприємства, достовірність записів сумніву не викликає.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок застосування Списків № 383),при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Всі спірні періоди підпадають під дію різних постанов, якими затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, але за однакового правового регулювання.
Всіх робочих, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, включено до Списку № 1 розділу І, підрозділу 1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах» від 22 серпня 1956 року № 1173.
Період роботи з 10.05.1994 по 31.08.1994, з 06.12.1994 по 09.10.1996 відноситься до Списку № 1 розділу І, підрозділу 1, пунктом «д» з кодом 1010100д-23187 «гірничий майстер», затверджених постановою Ради Міністрів СРСР «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» № 10 від 26 січня 1991 року, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 11 березня 1994 року № 162,
Період роботи з 16.11.1998 по 10.12.2004 відноситься до Списку № 1 розділу І, підрозділу 5, пунктом «1.5а» «респіраторник» та пунктом «1.5б» «командир взводу» затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16 січня 2003 року № 36.
Таким чином, аналіз норм законодавства та відомостей трудової книжки свідчить про зайнятість позивача з повним робочим днем під землею протягом спірних періодів роботи за відповідною професією, яка віднесена до Списку № 1.
Доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах, або інших доказів, які підтверджували б невиконання позивачем роботи за зазначеною професією у спірні періоди, суду не надано.
Також суд зазначає, що період роботи з 10.05.1994 по 31.08.1994, з 06.12.1994 по 09.10.1996 підтверджуються довідкою №01/1248 від 15.12.2004 року виданою СП «Шахта «Булавінська» ДП «Орджонікідзевугілля», та архівними довідками від 30.11.2021р. №1416/03-1, №1416/03-2.
Згідно довідки від 01.12.2021р. №03/82, Позивач працював в в 1-му воєнізованому гірничорятувальному загоні розпіраторником з 16.11.1998р. по 31.03.2001р., в період з 01.04.2001р. по 10.12.2004р. командиром взводу, вказані професії відносяться до списку №1 розділ 1 підрозділ 5 згідно постанови КМУ від 16.01.2003 №36.
Обставини щодо ненаданням довідок, уточнюючих пільговий характер роботи, не приймаються судом до уваги, оскільки відсутність у позивача можливості надати уточнюючі довідки з підприємств, які тимчасово знаходяться на окупованій території, а у відповідача можливості самостійно здійснити перевірку відомостей на цих підприємствах не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення. Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу відповідними записами трудової книжки позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави.
З огляду на викладене періоди роботи позивача з 10.05.1994 по 31.08.1994, з 06.12.1994 по 09.10.1996, з 16.11.1998 по 10.12.2004 підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 1.
Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1991 по 25.05.1995 року, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, відповідно до диплому ІД №004178 Позивач, 25.05.1995 року закінчив Єнакієвський політехнічний технікум за спеціальність підземне розробка вугільних родовищ, присвоєно кваліфікацію гірничий технік-технолог.
Як вбачається з трудової книжки позивача останній розпочав працювати у СП «Шахта «Булавінська» ДП «Орджонікідзевугілля», з 10.05.1994 року за професією, передбаченою Списком №1.
Наведене підтверджується також архівною довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №1416/03-1, №1416/03-1 від 30.11.2021 року.
Згідно вказаної довідки, також вбачається, що позивач в період навчання також проходив військову службу в Збройних силах України з 02.06.1992 року по 28.01.1994 року, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці Позивача.
Згідно розрахунку стажу позивача, судом встановлено, що період навчання позивача не зараховано відповідачем до пільгового стажу.
Суд не погоджується з відмовою відповідача у зарахуванні періодів навчання позивача Селидівському гірничому технікумі до пільгового стажу, з огляду на наступне.
За приписами статті 32 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про освіту» № 1060-ХІІ від 23.05.1991 (далі - Закон № 1060), який введений в дію 26 червня 1991 року (в редакції, яка була чинною до 06 вересня 2014 року) професійними навчально-виховними закладами є: професійно-технічне училище; професійні училища різних рівнів.
Професійні навчально-виховні заклади можуть мати денні, вечірні відділення, входити до різних типів комплексів, об'єднань (професійно-технічне училище-радгосп, професійно-технічне училище-завод тощо).
Професійні навчально-виховні заклади здійснюють підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації громадян за державним замовленням, а також за договорами з підприємствами, установами, організаціями, окремими громадянами.
Професійні навчально-виховні заклади можуть мати одне або декілька базових підприємств (об'єднань, організацій), для яких вони готують робітничі кадри і відносини з якими регулюються на основі договорів.
Учні державних професійних навчально-виховних закладів з терміном навчання десять і більше місяців перебувають на повному утриманні держави.
Випускникам професійно-технічного училища та інших професійних училищ різних рівнів присвоюється робітнича професія певної кваліфікації відповідно до набутої освіти, кваліфікаційних умінь і навичок.
Статтею 34 Закону Української РСР від 23 травня 1991 року №1060-XII «Про освіту», до вищих навчальних закладів були віднесені технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Постановою Верховної Ради Української РСР від 4 червня 1991 року №1144-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про освіту»:
1. Введено в дію Закон Української РСР «Про освіту» з дня його опублікування, а частину третю статті 11 і статтю 39 - з 1 серпня 1991 року; статті 18 і 19 - з 1 вересня 1991 року; статтю 12, частину п'яту статті 48 у питанні нових умов оплати праці учнів професійно-технічних училищ, частину першу статті 57 у питанні обсягів фінансування наукових досліджень - з 1 січня 1992 року; частину третю статті 27 - з 1 липня 1992 року, статті 24, 36, 37 в частині, що стосується нових документів про освіту та нових кваліфікацій і наукових ступенів, - з 1 вересня 1992 року; останній абзац частини першої статті 52 - з 1 січня 1993 року.
2. До приведення законодавства Української РСР у відповідність із Законом Української РСР «Про освіту» чинні законодавчі та інші нормативні акти Української РСР застосовуються, якщо вони не суперечать цьому Закону.
3. Закон Української РСР «Про освіту» застосовується до правовідносин в галузі освіти, що виникли після введення в дію Закону. У правовідносинах в галузі освіти, що виникли до введення в дію цього Закону, права й обов'язки, які виникнуть після введення його в дію, визначаються відповідно до цього Закону.
З урахуванням викладеного, суд не приймає доводи відповідача щодо неможливості зарахування періоду навчання позивача у Селидівському гірничому технікумі до пільгового стажу з підстав навчання останнього не в професійному (професійно-технічному) закладі.
Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»).
Аналізом зазначених правових норм встановлено, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та те, що після закінчення навчання особа повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.
За наявними у справі матеріалами, позивачем підтверджено, що з 01.09.1991 року по 02.06.1992 року та з 03.02.1994 року по 25.05.1995 року останній навчався на денній формі навчання в Єнакієвському політехнічному технікумі за спеціальність підземна розробка вугільних родовищ і здобув кваліфікацію гірничого техніка-технолога.
Починаючи з 10.05.1994 року позивач почав працювати гірничим майстром з повним робочим днем у шахті, що підтверджується записами у трудовій книжці та відомостями, зазначеними у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №1416/03-1, №1416/03-1 від 30.11.2021 року.
Враховуючи те, що позивач відразу після закінчення навчання в Селидівському гірничому технікумі, працевлаштувався за здобутою спеціальністю, суд доходить висновку, що відповідачем неправомірно не зараховано періоди навчання позивача з 01.09.1991 року по 02.06.1992 року та з 03.02.1994 року по 25.05.1995 року до пільгового стажу.
Стосовно включення до пільгового стажу строкової військової служби суд зазначає наступне.
Умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії, є, зокрема, факт роботи особи на момент призову за професією чи обіймання посади, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.
Згідно з абзацу 1 частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я та віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII і абзац 2 частини першої статті 2 Закону № 2232-XII).
Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією чи займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону № 1788-XII або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом № 1058-IV.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону Закон №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час проходження строкової військової служби, який зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинен перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
З матеріалів справи вбачається, що військовій службі передувало навчання з 01.09.1991 по 02.06.1992 за професією «гірничий технік-технолог».
Оскільки суд дійшов висновку про підтвердження періоду навчання, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд вважає, що як наслідок є підстави для зарахування періоду строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Як зазначено у Відзиві, Відповідачем при розгляді трудової книжки Позивача, було встановлено, що записи 1-2 (військова служба) та 5-6 (навчання в технікумі) зроблені з порушенням п. 2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, а саме відсутні дати та номера документів.
Проте суд зазначає, що відповідно до положень Порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженого постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 та Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що в трудовій книжці роботодавцем заповнено із порушенням відомості про особу в трудовій книжці.
Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, а отже не може бути обмежений в праві неврахування до трудового стажу періоду роботи на підприємстві внаслідок порушення відділом кадрів правил оформлення записів про особу трудовій книжці.
Ураховуючи наведене, суд вважає, що це не може бути підставою для відмови позивачу для визначення загального трудового стажу на підставі трудової книжки, оскільки внесення записів до трудової книжки не здійснювалось позивачем.
З приводу архівних довідок від 30.11.2021р. № 768/01-05, №1416/03-1, №1416/03-2 та довідки від 01.12.2021р. №03/82, які було видано у м. Донецьк (ДНР) установами, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, суд зазначає наступне.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
З урахуванням викладеного, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.
Необхідність застосування наведених загальних принципів («Намібійські винятки») у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного суду від 04 березня 2020 року у справі № 235/2008/17, від 08 квітня 2020 року у справі №242/1568/17.
За таких обставин суд приходить до висновку, що Позивач, має право на перерахунок пенсії з урахуванням довідок від 30.11.2021р. №768/01-05, №1416/03-1, №1416/03-2 та довідки від 01.12.2021р. №03/82
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про охорону праці» час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
Частиною 5 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).
Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Отже, вимога позивача про зарахування до пільгового стажу час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві підлягає задоволенню.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що рішення Відповідача-2 № о/р 914260836421 від 23.10.2021 року є не обґрунтованим, прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже не відповідає вимогам Конституції та законам України та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 року № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача перерахувати позивачу пенсію є формою втручання у дискреційні повноваження.
З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Згідно абзацу другого частини 4 статті 245 КАС Україні у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи викладене, а також з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення (перерахунку) пенсії та визначення наявності підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії з урахуванням довідок, №01/1248 від 15.12.2004р., довідок від 30.11.2021р. №768/01-05, №1416/03-1, №1416/03-2 та довідки від 01.12.2021р. №03/82.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно квитанції №7626832 від 10.12.2021 року Позивачем було сплачено судовий збір у сумі 908,00 грн.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 454,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, ЄДРПОУ 13844159) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення № о/р 914260836421 від 23.10.2021 року Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 18.10.2021 року з врахуванням включеного стажу роботи за списком №1, а саме періоди роботи з 10.05.1994 року по 31.08.1994 року (записи трудової книжки 3,4), з 06.12.1994 по 09.10.1996 року (записи трудової книжки 7,8), з 16.11.1998 року по 10.12.2004 року (записи трудової книжки 12-15), період отримання пенсії по інвалідності з 09.12.2004 року призначеної у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та отриманою виробничою травмою, період проходження строкової військової служби в армії з 02.06.1992 року по 28.01.1994 року та період навчання з 01.09.1991 року по 02.06.1992 року та з 03.02.1994 року по 25.05.1995 року, з урахуванням довідки №01/1248 від 15.12.2004р., довідок від 30.11.2021р. №768/01-05, №1416/03-1, №1416/03-2 та довідки від 01.12.2021р. №03/82, з часу звернення з заявою про перехід на пенсію за віком на пільгових умовах.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1, ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.В. Череповський