Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 лютого 2022 року Справа№200/7352/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
07 червня 2021 року засобами поштового зв'язку позивач, ОСОБА_1 , подав до суду адміністративний позов до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, співвідповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області при визначенні права на пенсію на пільгових умовах, та відмінити рішення про відмову в призначення пенсії на пільгових умовах від 12 квітня 2021 року №057250003245;
- зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати загальний страховий та пільговий страховий стаж згідно із записами у трудовій книжці та доданих підтверджуючих документів про навчання та пільговий характер роботи;
- зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 05 квітня 2021 року, як жінці після досягнення 50 років, при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, на підставі пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року за №1788-ХІІ в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що на день звернення до Пенсійного фонду України в Донецькій області, станом на 05.04.2021 їй виповнилось 50 років. Відповідно даних трудової книжки НОМЕР_1 та довідки від 09.03.2021 за №09-23/979 виданої відокремленим підрозділом «Шахта «Котляревська» Державного підприємство «Селидіввугілля» з 04.09.2000 по 05.04.2021 (момент звернення) позивач працює машиністом підіймальних машин, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки фактично пільговий стаж за Списком № 2 на 05.04.2021 року складає 20 років 07 місяців, загальний страховий стаж складає понад 30 років. Рішення від 12.04.2021 за № 057250003245 позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв'язку із недосягненням 55 річного віку, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідного віку». На думку позивача, вона має право на пенсію відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало відзив на позовну заяву, в якому не визнало позов та просило відмовити в його задоволенні з наступних підстав.
Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІІ.
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Тобто, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 визначено порядок застосування статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за яким редакція вказаної статті до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII має застосовуватися до осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, досягли пенсійного віку - чоловіки 55 років та жінки 50 років, та набули необхідний стаж.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VІІІ від 03 жовтня 2017 року було доповнено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розділом ХІV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», зокрема, статтею 114 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Вказані зміни набрали чинності 11 жовтня 2017 року.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціювання системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 з моменту набрання законної сили Законом України № 2148-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 11 жовтня 2017 року.
Аналізуючи положення чинного законодавства, управління приходить висновку, що оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VІІІ від 03 жовтня 2017 року є чинними, їх положення не визнано неконституційними, відтак рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11 жовтня 2017 року.
Станом на дату набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» (11 жовтня 2017 року) позивачу виповнилось 46 років 5 місяців, відтак умови та порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають визначатись за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки позивачем не було досягнуто усіх необхідних умов, а саме віку 50 років.
Колізія між нормативними актами можлива у разі одночасної дії таких актів, які регулюють ті ж самі правовідносини. Починаючи з 11.10.2017 спірні правовідносини врегульовані виключно нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що прямо зазначено у вказаному акті законодавства, положення якого неконституційними не визнавались. З цього випливає, що норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо спірних правовідносин втратили свою чинність, що виключає наявність правової колізії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало відзив на позовну заяву, в якому не визнало позов та просило відмовити в його задоволенні з наступних підстав.
Заяву позивача від 05.04.2021 засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. На підставі заяви та наданих документів винесено Рішення №057250003245 від 12.04.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Згідно з доданими позивачем паспортом, ідентифікаційним номером, трудовою книжкою, пільговою довідкою, дипломом про навчання, наказом про атестацію робочих місць, свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, пільговий стаж позивача складає 0 років 0 місяців при загальному страховому стажі 17 років 3 місяці. Крім того, бланк довідки №09-23/979 від 09.03.2021 не відповідає Додатку № 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній. До страхового стажу не зарахований період навчання з 01.09.1988 по 01.03.1990, оскільки позивачем не надано уточнюючу довідку про період навчання, також до пільгового стажу не зарахований період роботи з 02.04.1990 по 01.01.1999, оскільки трудова книжка позивача заповнена з порушенням правил.
18 червня 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.
18 червня 2021 року від відповідача витребувані докази.
15 липня 2021 року розгляд продовжений справи за правилами загального позовного провадження.
28 серпня 2021 року Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області замінено правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, до участі у справі залучений співвідповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
28 вересня 2021 року зупинено провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 (провадження Пз/9901/32/20).
29 грудня 2021 року провадження в адміністративній справі поновлено. Призначено у справі підготовче засідання.
20 січня 2022 року закрито підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті.
В період з 07 по 18 лютого 2022 року суддя Циганенко А.І. перебував на лікарняному.
У судове засідання, призначене на 22 лютого 2022 року, сторони не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України).
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_2 .
05 квітня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про призначення пенсії за віком, до якої були додані: паспорт; ідентифікаційний номер; трудова книжка; довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; диплом НОМЕР_3 ; наказ про атестацію робочих місць; свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб.
12 квітня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням №057250003245 відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із недосягненням нею 55-річного віку, зазначеного в пункті 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з наданими документами про стаж (паспорт, ідентифікаційний номер, трудова книжка, пільгова довідка, диплом про навчання, наказ про атестацію робочих місць, свідоцтво про народже ння, свідоцтво про шлюб) пільговий стаж роботи складає 0 років 0 місяців при загальному стажі 17 років 3 місяці. Трудову книжку не враховано, оскільки зміни на титульному аркуші НОМЕР_4 внесені із порушенням інструкції ведення трудових книжок, рекомендовано завірити ДОПИСИ у встановленому порядку. Для зарахування до страхового стажу періодів навчання відповідно до ди пломів МТ-І №333034 від 02.03.1990 та №202-РС від 23.11.1990 рекомендовано надати свідо цтва про шлюб та розірвання шлюбу (переміну прізвища), оскільки не прослідковується зміна прі звища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », та надати уточнюючі довідки про період, форму навчання та присвоєння кваліфікації. Крім того, бланк довідки №09-23/979 від 09.03.2021 не відповідає Додатку №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсут ності трудової книжки або відповідних записів у ній та заповнений некоректно.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону №1058-ІV).
Закон №1788-ХІІ був ведений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.
Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктом 1.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, в редакції наказу Міністерства соціальної політики №720/1642/5 від 06 жовтня 2014 року (далі - Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.
Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року №401 «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування» згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12 грудня 2002 року та №303 від 12 березня 2003 року.
Таким чином, при обчисленні пільгового стажу позивача за період роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV, а за період роботи після 01 січня 2004 року даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
В період з 11 березня 1994 року по 16 січня 2003 року застосовувався Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.
З 16 січня 2003 року по 24 червня 2016 року застосовувався Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 05 серпня 2020 року у справі №127/9289/17.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно з Порядком №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, за приписами наведених пунктів уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
За результатами судового розгляду встановлено, що у трудовій книжці НОМЕР_4 , поданій позивачем, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, відомості про роботу, в тому числі і про ту, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, внесені відповідно до вимог Інструкції, крім того, містяться всі необхідні оформлені належним чином відомості про займану посаду і період виконуваної роботи для підтвердження стажу. Згідно із записами у трудовій книжці НОМЕР_4 загальний страховий стаж складає понад 30 років.
За даними індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) за період з 1999 року по березень 2021 року позивач має спеціальний стаж за кодом ЗПЗ013Б1.
Згідно із довідником категорій страхувальників, які сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Додаток 3):
код ЗПЗ013Б1 - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, і за результатами атестації робочих місць.
Таким чином, в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України наявні відомості, що позивач працював на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списками робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, і пільговий стаж за Списком №2 станом на дату звернення із заявою складає 20 років 07 місяців.
Отже, з урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку, що рішення №057250003245 про відмову в призначенні пенсії, прийняте співвідповідачем 12 квітня 2021 року, є протиправним та підлягає скасуванню.
Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що довідка за спірний період не відповідає вимогам чинного законодавства, суд зазначає наступне.
Дана довідка не вимагається чинним законодавством, оскільки пільговий стаж має обчислюватися за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) і такі дані були у наявності.
Закон №1788-ХІІ був введений в дію з 01 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01 квітня 1992 року - в повному обсязі.
01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII), що доповнив Закон №1058-IV розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
50 років - по 31 березня 1965 року включно;
50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;
51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;
51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;
52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;
52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;
53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;
53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;
54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;
54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;
55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року».
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційного Суду України визнані неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
З урахування наведеного та встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що станом на 05 квітня 2021 року (день подання заяви про призначення пенсії), позивач мала право на пенсію, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року по справі №360/3611/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/32/20).
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 83 Закону №1788-ХІІ пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.
Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про скасування спірного рішення, яке є актом індивідуальної дії, а для прийняття рішення на користь позивача виконано всі умови, визначені законом, суд вважає за необхідне задовольнити позов шляхом зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 22 березня 2021 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
Вимога про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області при визначенні права на пенсію на пільгових умовах не підлягає задоволенню, оскільки права позивача були порушені спірним рішенням, а не бездіяльністю відповідача.
Вимога про зобов'язання зарахувати загальний страховий та пільговий страховий стаж згідно із записами у трудовій книжці та доданих підтверджуючих документів про навчання та пільговий характер роботи, охоплюється зобов'язанням призначити пенсію.
Зважаючи на те, що у спірних правовідносинах співвідповідач, як суб'єкт владних повноважень, не використав надані йому дискреційній повноваження для вирішення питання про призначення пенсії, про які було зазначено в судовому рішенні, що змусило позивача звернутися до суду із даним позовом, судовий збір, сплачений останнім, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань співвідповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010), Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №057250003245, прийняте 12 квітня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 22 березня 2021 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Повний текст рішення складено 23 лютого 2022 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя А.І. Циганенко