Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 лютого 2022 року Справа№200/16661/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії. Просить суд визнати незаконним та скасувати рішення № 057250003888 від 13.10.2021 року про відмову в призначення пенсії ОСОБА_1 , відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути повторно заяву від 07.10.2021 року про призначення пенсії ОСОБА_1 зарахувавши до страхового стажу роботи періоди з 31.07.1992 року по 31.08.1992 року, з 21.08.1995 року по 09.08.1998 року та додатково нарахувати до пільгового стажу роботи який дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за роботу на провідних посадах 4 роки 3 місяці, на посадах за Списком № 1, пост. 202, 9 місяців відповідно до роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та рахувати його пільговий стаж роботи як 25 років 5 місяців 8 днів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Пенсійного фонду від 13.10.2021 року № 057250003888 йому було відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку із тим, що Пенсійним фондом не було враховано до страхового стажу позивача періоди його роботи з 31.07.1992 року по 31.08.1992 року на підприємстві «Горняцкий завод железобетонных изделий п/о «Селидовуголь», оскільки запис про звільнення не завірено підписом керівника або спеціально уповноваженою ним особою, та період роботи з 21.08.1995 року по 09.08.1998 року на підприємстві «Энергоуправление п/о «Селидовуголь», оскільки запис про звільнення завірено печаткою, яку неможливо ідентифікувати. Позивач також зазначив, що пенсійним фондом не прийнято до уваги роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8.
Отже, позивач вважає, що дане рішення є протиправним, у зв'язку із чим звернувся до суду.
29 листопада 2021 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Ухвалою суду від 11 січня 2022 року, залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заява позивача про призначення пенсії відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звертає увагу на те, що рішення про відмову в призначенні пенсії № 057250003888 від 13.10.2021 року було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області був наданий лише лист (повідомлення) від 05.11.2021 року про відмову в призначенні пенсії. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у своєму відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 , зазначив, що згідно з долученими позивачем документами, загальний (страховий) стаж ОСОБА_1 становить 46 років 11 місяців 23 днів (в тому числі додаткові роки за Список № 1 - 20 років). Пільговий стаж позивача складає - 20 років 6 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Щодо застосування роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 відповідач 2 зазначив, що на сьогодні пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється Розділом XIV-1 Закону України № 1058, зокрема статтею 114 Закону України 1058. З огляду на викладене просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовний вимог.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 .
07 жовтня 2021 року ОСОБА_1 засобами веб-порталу електронних послуг звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана заява відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань була направлена на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 057250003888 від 13.10.2021 року, ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії, у зв'язку із недостатністю необхідного пільгового стажу. Як вбачається із спірного рішення позивачу до пільгового стажу та страхового стажу зараховано усі періоди.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.11.2021 року № 0500-1502-8/99095, позивача було повідомлено про те, що до його страхового стажу не було зараховано періоди роботи з 31.07.1992 року по 31.08.1992 року та з 21.08.1995 року по 09.08.1998 року у зв'язку із порушенням п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Також позивачу було вказано про те, що до його пільгового стажу зараховано всі періоди відповідно до довідок, підтверджуючих пільговий характер роботи. Періоди простою та періоди відповідно до донорських довідок на підприємстві «Шахта ім. М.С. Сургая» не враховані до пільгового стажу.
Отже, спірним питання даної справи є законність дій відповідача, щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону № 1058-ІV).
У розумінні приписів статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Підприємство страхувальник, а позивач застрахована особа.
Приписами частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, трудовий стаж стає страховим виключно за умови сплати страхових внесків.
У даному випадку обов'язок їх утримання і сплати покладався на Підприємство, що встановлено приписами частини 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Спірним питанням даної справи є саме не зарахування страхового стажу, у зв'язку із тим, що записи у трудовій книжці позивача на думку відповідача не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівника.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, який затвердив постановою від 12 серпня 1993 року № 637 Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зважаючи на викладене, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.
Згідно п. 18 вказаного Порядку за відсутності документів, про наявний стаж роботи і неможливістю одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, які зазначені в п. 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань неменше двох свідків, які знають заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 , з 31 липня 1992 року по 31 серпня 1992 року позивач працював учнем слюсаря - ремонтника ремонтної групи на підприємстві (мовою оригіналу) «Горняцкий завод железобетонных изделий по «Селидоуголь» (записи трудової книжки №№ 1, 2); з 21.08.1995 року по 09.08.1998 року позивач працював трактористом на будівельній ділянці на підприємстві (мовою оригіналу) «Энергоуправление п/о «Селидовуголь» (записи трудової книжки №№ 5,6).
Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону № 1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, щодо несплати позивачем страхових внесків.
Крім того, суд також зазначає що позивач, як фізична особа та найманий працівник не може відповідати за заповнення свої трудової книжки посадовими особами підприємства на яком він працював.
Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах при цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 057250003888 від 13.10.2021 року про відмову в перерахунку пенсії, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Пенсійного фонду додатково нарахувати до пільгового стажу роботи який дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за роботу на провідних посадах 4 роки 3 місяці, на посадах за Списком № 1, пост. 202, 9 місяців відповідно до роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.
Відповідно до роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавших повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія не залежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього кожного повного року гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці; кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.
Як вбачається із записів трудової книжки позивача, він з 28.08.2000 року по 27.05.2001 року, з 18.12.2001 року по 23.04.2004 року працював гірником підземним, тобто на посаді яка передбачена постановою № 202 та списком № 1. З 28.05.2001 року по 21.11.2001 року, з 26.07.2004 року по 13.10.2007 року, з 22.10.2007 року по 08.08.2016 року, з 28.09.2016 року по 20.08.2018 року, з 03.09.2018 року по 09.08.2021 року працював гірником очисного забою (ГРОЗ) підземним, тобто на провідній посаді, яка передбачена ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В той же, час суд вказує на те, що розрахунок стажу відноситься виключно до дискреційних повноважень Пенсійного фонду.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії», Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;
- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;
- при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог;
- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Водночас, з врахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18.07.2018 року у справі № 826/3520/15, зважаючи на природу та підстави даного спору та враховуючи Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов'язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.
У межах заявлених підстав позову, при розгляді цієї справи, судом надавалась оцінка лише питанню часткового неврахування періодів роботи позивача при вирішенні питання про призначення пенсії за віком та не застосування Пенсійним фондом роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України № 8 від 20.01.192 року «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівника, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Тому, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно, з урахуванням висновків суду та зарахуванням до страхового стажу позивача спірних періодів, розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.10.2021 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Відповідно до статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн. (квитанція № 59442 від 19.11.2021 року).
Отже, враховуючи співмірність заявлених та задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку, про стягнення з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача судові витрати в розмірі 750,00 грн.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84121, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010); Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська обл., місто Львів, вул. Митрополити Андрія, будинок 10, код ЄДРПОУ 13814885) про зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії- задовольнити частково.
Визнати неправомірними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська обл., місто Львів, вул. Митрополити Андрія, будинок 10, код ЄДРПОУ 13814885) № 057250003888 від 13.10.2021 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84121, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 07.10.2021 року про призначення пенсії із врахуванням висновків суду, зарахуванням до його страхового стажу періоди роботи з 31.07.1992 року по 31.08.1992 року та з 21.08.1995 року по 09.08.1998 року та керуючись роз'ясненням Міністерства соціального забезпечення України № 8 від 20.01.1992 року «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повним робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська обл., місто Львів, вул. Митрополити Андрія, будинок 10, код ЄДРПОУ 13814885) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 750 (сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко