Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
23 лютого 2022 року Справа №200/1379/22
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, в якому просить суд:
- визнати дії Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не здійснення ОСОБА_1 виплат заборгованість щорічної грошової допомоги до 5 травня 2020 та 2021 років, як учаснику бойових дій не законними;
- стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради заборгованість щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, у розмірі - 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. 00 коп., на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як учаснику бойових дій;
- стягнути з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради заборгованість щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, у розмірі - 7354 (сім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп., на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як учаснику бойових дій.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за 2020 рік із зазначенням інших підстав для поновлення строку з наданням відповідних підтверджуючих доказів.
У строк, встановлений судом, представником позивача через відділ документообігу та архівної роботи суду подана заява про поновлення строку звернення до суду, мотивована тим, що позивач не є фахівцем у галузі права, пропуск строку не порушує правової визначеності та стабільності правовідносин в силу незначного часу, який минув.
У зв'язку з перебуванням судді на лікарняному з 18 лютого 2022 року по 22 лютого 2022 року, розгляд заяви здійснюється у перший робочий день судді.
Розглянувши заяву представника позивача, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Суд наголошує на тому, що одноразова виплата до 5 травня є періодичним платежем, і особа, яка її отримує має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено її виплату та на підставі яких нормативно-правових актів було визначено саме такий її розмір.
Отже, з дня отримання одноразової виплати до 5 травня особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання даної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо її розміру звернулась до компетентного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.
Суд зазначає, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує. Законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19, адміністративне провадження № К/9901/15971/20 дійшов правового висновку, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Зі змісту заяви про поновлення строку не вбачається, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо отримання допомоги у належному розмірі у встановлений законом строк або звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду представник позивача посилається на те, що позивач не є фахівцем у галузі права, пропуск строку не порушує правової визначеності та стабільності правовідносин в силу незначного часу, який минув.
Між тим, суд зазначає, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.
У той же час, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено обґрунтованих відповідними доказами пояснень, щодо наявності обставин, які обумовили беззаперечну неможливість звернення до суду в частині позовних вимог за 2020 рік, у визначений Законом строк.
Тому, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що підстави вказані представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду є неповажними.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовну заяву в частині позовних вимог про визнання дій Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не здійснення ОСОБА_1 виплат заборгованості щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 як учаснику бойових дій не законними та стягнення з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради заборгованості щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі - 6800,00 грн. слід повернути позивачу.
Керуючись ст.ст. 123, 171, 241, 248, 256, 295 КАС України,-
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Повернути позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради в частині позовних вимог про визнання дій Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не здійснення ОСОБА_1 виплат заборгованості щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 як учаснику бойових дій не законними та стягнення з Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради заборгованості щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі - 6800,00 грн.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Перший апеляційний адміністративний суд.
Повний текст ухвали складений та підписаний 23 лютого 2022 року.
Суддя П.В. Кочанова