21 лютого 2022 року Справа № 160/25900/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЕСА ПРИДНІПРОВ'Я» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
16.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЕСА ПРИДНІПРОВ'Я» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ ВП: 44118658), про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку на додану вартість № 19976 від 22.07.2021 року, № 24573 від 21.09.2021 року, № 25481 від 05.10.2021 року та № 26302 від 18.10.2021 року;
- зобов'язати Головне управління ДПС в Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ ВП: 44118658) виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Колеса Придніпров'я» (код ЄДРПОУ 43817525) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у строк до 5-ти календарних днів, з моменту набрання законної сили рішенням суду з даного спору;
- зобов'язати Головне управління ДПС в Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ ВП: 44118658) подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у разі ухвалення судового рішення за результатами розгляду даної позовної заяви не на користь суб'єкта владних повноважень.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з рішеннями про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 19976 від 22.07.2021 року, № 24573 від 21.09.2021 року, № 25481 від 05.10.2021 року та № 26302 від 18.10.2021 року. Вказані рішення прийняті через встановлення операцій з реалізації товарів (послуг) платникам податків з ознаками ризиковості, а саме: ФОП ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що в нього не було підстав для прийняття негативних рішень в контексті співпраці з вказаним контрагентом. Вказує, що належно складеними документами підтверджено господарські операції, вони не мають ознак фіктивності. В оскаржуваних рішеннях відповідач в рядку «Податкова інформація» не зазначив суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, не ідентифікував конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції. Натомість контролюючий орган лише процитував зміст пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків. Отже, оскаржуване рішення не містить обґрунтувань підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку.
Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
03.02.2022 року та 11.02.2022 року представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначив, що ТОВ «КОЛЕСА ПРИДНІПРОВ'Я» рішенням Комісії від 22.07.2021 року №19976 (Протокол № 330 від 22.07.2021) включено до переліку ризикових, як такого, що відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Згідно аналізу зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН протягом 2021 року та поданої звітності з ПДВ встановлено, що ТОВ "КОЛЕСА ПРИДНІПРОВ'Я» сформував залишок від'ємного значення за рахунок придбання різноманітних колес, шин. Також, ТОВ «КОЛЕСА ПРИДНІПРОВ'Я» сформував залишок від'ємного значення за рахунок придбання імпортного товару з Індії, Польщі, Китаю та Російської Федерації (шин гумових). В ході аналізу зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН встановлено, що ТОВ "КОЛЕСА ПРИДНІПРОВ'Я" здійснює реалізацію даної продукції на ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), який 01.04.2021 року внесено до переліку ризикових СГ. Також, встановлено що ТОВ "КОЛЕСА ПРИДНІПРОВ'Я" здійснює реалізацію шин, колес на СГ, які в подальшому реалізують товар іншого походження. Слід зазначити, що Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. ТОВ "КОЛЕСА ПРИДНІПРОВ'Я" подано до ДПС повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку (далі - Повідомлення) від 13.09.2021 №1, від 27.09.2021 №1, від 11.10.2021 № 1 для розгляду питання щодо виключення з переліку ризикових платників. З урахуванням отриманих від платника податку повідомлень від 13.09.2021 № 1, від 27.09.2021 № 1, від 11.10.2021 № 1 Комісією прийнято рішення про не виключення платника податку з переліку ризикових з підстави надання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку у неповному обсязі. Дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання Комісії ГУ ДПС), є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків в порядку передбаченому ПК України. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до норм ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Висновки, наведені в рішенні, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, таке рішення не порушує прав останнього. Внесення суб'єктом владних повноважень позивача до переліку ризикових не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.
11.02.2022 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якій вказано, що Податковим кодексом України визначено правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Така податкова накладна не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних, у свою чергу, є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг. Таким чином, відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних впливає на правовий стан платників податків. Покупець товарів позбавляється права на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум, а продавець може зазнати небажаних для нього наслідків у вигляді проведення його позапланової перевірки. З огляду на це, правовідносини щодо реєстрації податкових накладних у Єдиному державному реєстрі податкових накладних і, зокрема, щодо безпідставного неприйняття податкових накладних для їх реєстрації є предметом розгляду в адміністративних судах відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЕСА ПРИДНІПРОВ'Я» (код ЄДРПОУ 43817525) зареєстроване у встановленому законом порядку як юридична особа 14.09.2020 року.
Видами діяльності за КВЕД є: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
22.07.2021 року Управлінням з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено інформаційну довідку по ймовірному ризиковому СГ ТОВ «КОЛЕСА ПРИДНІПРОВ'Я» №15761/04-36-18-09-10.
В довідці зазначено, що згідно аналізу зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН протягом 2021 року та поданої звітності з ПДВ встановлено, що ТОВ "КОЛЕСА ПРИДНІПРОВ'Я» сформував залишок від'ємного значення за рахунок придбання різноманітних колес, шин.
Також, ТОВ «КОЛЕСА ПРИДНІПРОВ'Я» сформував залишок від'ємного значення за рахунок придбання імпортного товару з Індії, Польщі, Китаю та Російської Федерації (шин гумових).
В ході аналізу зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН встановлено, що ТОВ "КОЛЕСА ПРИДНІПРОВ'Я" здійснює реалізацію даної продукції на ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), який 01.04.2021 року внесено до переліку ризикових СГ. Сума ризикової операції складає 331,9 тис. грн. або 8,71%.
Також, встановлено що ТОВ «КОЛЕСА ПРИДНІПРОВ'Я» здійснює реалізацію шин, колес на СГ, які в подальшому реалізують товар іншого походження, а саме:
- покупець ТОВ "МЕГАРОСТ" (38333525) придбано протягом 2021 року 3371 шт. колес на суму ПДВ 252,4 тис.грн. при цьому згідно поданого повідомлення про об'єкти оподаткування (20-ОПП) рахується лише один автомобіль. Тоді як, згідно зареєстрованих податкових накладних здійснює реалізацію вапно мелене негашене, оливу, мастільно-охолоджуючу рідину, розчинник складний органічний, листи, круги, дріт, труби. Станом на 14.07.2021 року сума ліміту складає 59,8 тис.грн.;
- покупець ТОВ «УКРІНМАШ» (42474873) придбано протягом 2021 року 1433 шт. колес на суму ПДВ 95,7 тис.грн., при цьому так як не надано повідомлення про об'єкти оподаткування (20-ОПП) відсутня інформація щодо наявності транспортних засобів. Згідно зареєстрованих податкових накладних «ТОВ «УКРІНМАШ» здійснює реалізацію ємностей для приготування бурового розчину, модернізація бурової основи, ремонт ємностей для бурового розчину, гальмівні колодки, гальмівний циліндр, лампи світлодіодні ТЕС, сферичний роликовий підшипник, кабель тощо.
На підставі вказаної інформації 22.07.2021 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №19976, яким визначено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
В графі «підстава (зазначається відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та, у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація)»: зазначено п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.
В графі «податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку)»: аналіз податкової інформації свідчить про можливе формування податкового кредиту без реального здійснення господарських операцій. Встановлено операції з реалізації товарів (послуг) платниками податків з ознаками ризиковості, а саме: ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).
13.09.2021 року представником позивача подано до Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних інформацію та копії відповідних документів щодо невідповідності платника податку Критеріям ризиковості платника податку, що підтверджується квитанцією №2 від 13.09.2021 року.
21.09.2021 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №24573, яким визначено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
В графі «підстава (зазначається відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та, у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація)»: зазначено п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.
В графі «податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку)»: підприємством надано повідомлення про надання інформації та копії документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку у неповному обсязі.
27.09.2021 року представником позивача подано до Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних інформацію та копії відповідних документів щодо невідповідності платника податку Критеріям ризиковості платника податку, що підтверджується квитанцією №2 від 27.09.2021 року.
05.10.2021 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №25481, яким визначено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
В графі «підстава (зазначається відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та, у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація)»: зазначено п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.
В графі «податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку)»: підприємством надано повідомлення про надання інформації та копії документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку у неповному обсязі.
11.10.2021 року представником позивача подано до Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних інформацію та копії відповідних документів щодо невідповідності платника податку Критеріям ризиковості платника податку, що підтверджується квитанцією №2 від 11.10.2021 року.
18.10.2021 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №26302, яким визначено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
В графі «підстава (зазначається відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та, у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація)»: зазначено п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.
В графі «податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку)»: підприємством надано повідомлення про надання інформації та копії документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку у неповному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов'язки їх членів визначені Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12 2019 №1165 (далі - Порядок №1165).
Згідно з пунктом 3 Порядку №1165 податкові накладні/ розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Додатком 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість:
1. Платника податку на додану вартість зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.
3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово- господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.
5. Платник податку - юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).
6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з податку на додану вартість за два останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу 1 пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.
7. Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.
8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1165 питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.
У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що оскаржуване рішення не містить жодного розшифрування податкової інформації, натомість податковим органом лише продубльовано зміст п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, що не дає можливості позивачу встановити, яких саме документів недостатньо контролюючому органу для прийняття відповідного рішення.
Положеннями пункту 6 Порядку №1165 визначено, що комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.
Комісією регіонального рівня розглядається питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, у разі виявлення обставин та/або отримання інформації, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку та/або отримання інформації та копій відповідних документів від платника податку, що свідчать про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
У разі виявлення обставин та/або отримання інформації, про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, та прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку платник податку отримує таке рішення в електронному кабінеті в день його прийняття.
Інформація та копії документів подаються платником податку до ДПС в електронній формі засобами електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Мінфіном.
Документами, необхідними для розгляду питання виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, можуть бути:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;
інші документи, що підтверджують невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Інформацію та копії документів, подані платником податку, комісія регіонального рівня розглядає протягом семи робочих днів, що настають за датою їх надходження, та приймає відповідне рішення.
За результатами розгляду інформації та копій документів комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, яке платник податку отримує в електронному кабінеті у день його прийняття.
Додатком 4 до Порядку №1165, затверджено форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято з підстав відповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку, а саме пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Додатком №1 до Порядку №1165 визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, пункт 8 яких передбачає, що такий критерій, як наявність у контролюючих органів податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Згідно з додатком 4 Порядку №1165 в рішенні про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку обов'язково зазначається підстава його прийняття, зокрема, відповідний пункт критеріїв ризиковості платника податку та у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку розшифровується, яка саме податкова інформація.
Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
В той же час, оскаржуване рішення не містить жодної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку за ознакою - аналіз податкової інформації свідчить про можливе формування податкового кредиту без реального здійснення господарських операцій. Встановлено операції з реалізації товарів (послуг) платниками податків з ознаками ризиковості, а саме: ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ).
В якості доказів, на підставі яких винесене оскаржувані рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, відповідачем надано лише доповідну записку №15761/04-36-18-09-10 від 22.07.2021 року.
Суд зазначає, що Порядок №1165 визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто для застосування прописаного у Порядку № 1165 механізму, у тому числі щодо прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, необхідний сам факт існування податкової накладної/розрахунку коригування, що подаються для реєстрації в ЄРПН.
Відповідно до п.п.5,6 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток І), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3). У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Одним із критеріїв ризиковості платника податку (який визначений підставою в оскаржуваному Рішенні) є наявність у контролюючих органах податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операцій зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування. ( п.8 Додатку 1 Порядку № 1165).
Отже, згідно Порядку № 1165 Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (в Головному управлінні Державної податкової служби України в Дніпропетровській області) не має права робити висновок про відповідність критеріям ризиковості платника податку з посиланням на п.8 критеріїв ризиковості платника податку, якщо не має поданих для реєстрації в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування та вказаної в них господарської операції.
Отже, питання відповідності позивача Критеріям ризиковості платника ПДВ має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання товариством для реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/ розрахунку коригування, що направлена для реєстрації.
Суду не надано доказів подання позивачем на реєстрацію податкову накладну станом на день прийняття первісного рішення від 22.07.2021 року №19976, тому посадові особи ГУ ДПС у Дніпропетровській області, які входять до складу Комісії, не мали можливості саме 22.07.2021 року перевірити ТОВ «КОЛЕСА ПРИДНІПРОВ'Я» щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, чим порушили Порядок №1165.
Відповідачем не надано суду доказів подання на реєстрацію податкової накладної, внаслідок перевірки якої встановлено відповідність позивача критеріям ризиковості платника податків.
Отже, зі змісту оскаржених рішень слідує, що вони прийняті не за наслідками подання позивачем податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації, що має передувати моніторингу платника податку, моніторингу такої накладної/розрахунку коригування, а у зв'язку з наявною податковою інформацією, що отримана з баз даних ДПС під час виконання функцій контролю, що не передбачено пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податків.
Суд також звертає увагу, що висновок контролюючого органу про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку ґрунтується на тому, що серед контрагентів позивача є суб'єкти господарювання, які включені до переліку ризикових.
Тобто, негативна податкова інформація стосується не господарської діяльності позивача, а його контрагентів.
Разом з тим, відповідачем як суб'єктом владних повноважень жодних доказів на підтвердження зазначеної інформації суду не надано.
Верховий Суд у пункті 65 постанови від 05.01.2021 у справі №640/11321/20 зазначив, що комісія контролюючого органу, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування, має обґрунтувати суду на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.
У постанові від 22.07.2021 у справі №520/480/20 Верховний Суд зауважив, що саме лише посилання ГУ ДПС про те, що аналіз діяльності платника податків свідчить про наявність ризиків маніпулювання показниками податкової звітності та даними Єдиного реєстру податкових накладних, а також мінімізації платежів до бюджету, без належного обґрунтування і документального підтвердження, не може свідчити про відповідність рішення критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень і закріплені у частині другій статті 2 КАС України.
У свою чергу, відповідно до частин першої та другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Правила щодо допустимості доказів врегульовані статтею 74 КАС України.
Так, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд зауважує, що наявна у контролюючих органів податкова інформація про ризиковість здійснення господарських операцій платника податків має ґрунтуватися на належних та допустимих доказах, у даному випадку, на підставі відповідного акта перевірки з відображеними у ньому фактами допущення порушень позивачем чинного податкового законодавства України.
Впродовж розгляду справи відповідач не надав жодного доказу, який би досліджувався в ході засідання комісією, і який слугував підставою для прийняття оскаржуваного рішення, крім інформаційної довідки, в якій зазначено про віднесення контрагентів позивача до критеріїв ризикових.
Судом встановлено, що позивачем надавались документи на підтвердження реальності господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується квитанціями №2 від 13.09.2021 року, 27.09.2021 року, 11.10.2021 року, а саме: копію договору поставки №3495 від 25.03.2021 року, укладеного з ФОП ОСОБА_1 , копії видаткових накладних на поставку товару - колес (металевих) для легкового автотранспорту, податкових накладних, специфікацій, платіжних доручень на підтвердження оплати товару, сертифікати якості, докази придбання поставленої на адресу ФОП ОСОБА_1 продукції, копії договорів на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, товарно-транспортних накладних.
Проте, відповідачем було зазначено про подання документів не в повному обсязі для можливості прийняття рішення про виключення позивача з переліку ризикових.
Суд звертає увагу, що жодне рішення не містить переліку документів, яких не вистачало відповідачу для прийняття рішення про виключення позивача з переліку ризикових.
Суд зазначає, що незважаючи на уніфіковану форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, відповідач зобов'язаний довести, яких саме документів було недостатньо для прийняття рішення про виключення позивача з переліку ризикових, оскільки підставою для прийняття рішень № 24573 від 21.09.2021 року, № 25481 від 05.10.2021 року та № 26302 від 18.10.2021 року є подання позивачем документів не в повному обсязі.
Однак, ні оскаржувані рішення, ні відзив відповідача не містить пояснень, яких документів було недостатньо, або які документи не були враховані відповідачем при прийняття оскаржуваних рішень та при розгляді первинних бухгалтерських документів, поданих ТОВ "КОЛЕСА ПРИДНІПРОВ'Я" до Комісії.
Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2020 року по справі № 340/474/20, від 05 січня 2021 року по справі № 640/10988/20 та від 05 січня 2021 року по справі №640/11321/20 зазначав, що при вирішенні спорів такої категорії суди попередніх інстанцій, з огляду на правове регулювання і характер цих відносин, мають досліджувати і надавати оцінку змісту оскаржуваного рішення, змісту протоколу засідання комісій та наданих податковим органом документів, порядку прийняття рішення та повноваженням комісії контролюючого органу.
Також суд касаційної інстанції зазначав, що Комісія, приймаючи рішення з посиланням на те, що у контролюючих органів наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на них законодавством завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, має обґрунтувати суду, на підставі якої інформації комісія дійшла такого висновку, та надати належні, допустимі докази в підтвердження цієї інформації.
Судом проаналізовано протокол Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №330 від 22.07.2021 року, в якому зазначено, що члени комісії постановили за результатами розгляду фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, враховуючи інформацію відповідного структурного підрозділу, отриману в межах Алгоритму дій, віднести ТОВ "КОЛЕСА ПРИДНІПРОВ'Я" (код ЄДРПОУ 43817525), як такого, що відповідає пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку.
Таким чином, протокол Комісії не містить жодних належних доказів, на підставі яких було прийнято рішення про віднесення позивача до п. 8 Критеріїв ризикових платників податків.
Також відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 23.07.2020 року у справі №240/6806/17.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних рішень відповідача, як таких, що прийняті останнім не у спосіб, передбачений законодавством України.
Стосовно посилання представника відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 03.03.2020 року у справі №240/3665/19, від 20.11.2019 року у справі №480/4006/18, від 27.08.2019 року №540/2077/18, суд зазначає, що така правова позиція сформована під час дії Порядку зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117, який втратив чинність 01.02.2020 року та застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.
Натомість, з огляду на бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, викладений у додатку №4 до Порядку №1165, рішення про відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.01.2021 року у справі №640/11321/20.
Відповідно до п.6 Порядку №1165 у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Таким чином, ефективним способом захисту прав позивача є задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ ВП: 44118658) виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Колеса Придніпров'я» (код ЄДРПОУ 43817525) з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
При цьому, строк протягом якого відповідач має здійснити дії по виключенню платника податків з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку не визначений законодавством, а тому вимога про виключення позивача з переліку ризикових у строк до 5-ти календарних днів, з моменту набрання законної сили рішенням суду з даного спору, не підлягає задоволенню судом.
Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач буде створювати перешкоди для його (рішення) виконання і позивачем не надано жодних доказів на спростування зазначеної обставини.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі та зобов'язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк у цій справі.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про часткове задоволення позовної заяви.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 9080,00 грн., що документально підтверджується платіжними дорученнями №877 від 17.11.2021 року та №887 від 23.11.2021 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 9080,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 7566,67 грн.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7500 грн.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм дає суду підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
До матеріалів справи позивачем додано:
- копію договору про надання правничої допомоги від 01.11.2021 року;
- копію додаткової угоди №1 від 18.11.2021 року;
- копію звіту про надання послуг з правничої допомоги №1 від 18.11.2021 року;
- копію акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 18.11.2021 року;
- копію ордеру про надання правової допомоги серії АЕ №1080710 від 01.11.2021 року;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3324 від 28.04.2017 року.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Верховним судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.
В акті наданих послуг №1 від 18.11.2021 року сторонами погоджено, що за надання перелічених послуг клієнт має сплатити 7500 грн., строк оплати 5 робочих днів з дати підписання акту.
Таким чином, гонорар адвокату мав бути сплачений до 25.11.2021 року включно, проте станом на день прийняття судом рішення, позивачем не подано до суду доказів оплати гонорару адвоката.
Тобто, матеріали справи, не доводять факту понесення позивачем витрат на правову допомогу.
Судом встановлено, що у матеріалах адміністративної справи відсутня квитанція, яка б достовірно підтверджувала саме факт понесених позивачем витрат на правову допомогу, що є підставою для відмови у стягненні з відповідача на користь позивача суми витрат на правову допомогу.
Верховний Суд України у постанові від 01.10.2002 № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2019 року по справі №806/2143/18 (адміністративне провадження №К/9901/4571/19).
Оскільки документу, який би підтверджував сплату адвокату коштів позивачем суду не надано, у суду відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЕСА ПРИДНІПРОВ'Я» (вул. Любарського, 93, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43817525) до Головного управління ДПС України в Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ ДПС України, про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку на додану вартість № 19976 від 22.07.2021 року, № 24573 від 21.09.2021 року, № 25481 від 05.10.2021 року та № 26302 від 18.10.2021 року.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ ДПС України, виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Колеса Придніпров'я» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
В порядку розподілу судових витрат стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЕСА ПРИДНІПРОВ'Я» документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 7566 грн. 67 коп.
В задоволенні клопотання про встановлення судового контролю - відмовити.
В задоволенні клопотання про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.С. Віхрова