Справа № 761/43873/21
Провадження № 1-кс/761/23992/2021
15 грудня 2021 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021110000000443 від 17.06.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,
07 грудня 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва поштовим зв'язком надійшло клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021110000000443 від 17.06.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, яке було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування клопотання прокурор зазначає про те, що Слідчим управлінням ГУ Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021110000000443 від 17.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
02.12.2021, в період часу з 22 год. 04 хв. по 22 год. 16 хв., старшим слідчим в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 , проведено обшук автомобіля марки «BMW» моделі «118D» чорного кольору, д.н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який знаходився напроти прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , та на якому 02.12.2021 приїхав ОСОБА_5 до вказаного будинку, де відбулося вимагання щодо ОСОБА_6 , в порядку ст. 233, 234 КПК України, з метою відшукання та вилучення предметів/речей, що можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та/або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, під час якого було вилучено - автомобіль марки «BMW» моделі «118D» чорного кольору, д.н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , перебуває у власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та фактичному користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого вказаний автомобіль поміщено до штраф майданчика розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
03.12.2021 вилучений автомобіль марки «BMW» моделі «118D» чорного кольору, д.н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12021110000000443 від 17.06.2021.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення вимог КПК України в частині правового статусу тимчасово вилученого майна, подальшого повного, всебічного та об'єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, прокурор просить накласти арешт на вищевказані речові докази.
Прокурор ОСОБА_3 , будучи завчасно та належним чином повідомленим про час та дату судового розгляду, в судове засідання не з'явився. 14.12.2021 року подав до суду заяву про повернення клопотання про арешт прокурору для доопрацювання.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи постановлення судом незаконного рішення, тоді як ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Як вбачається зі змісту клопотання та долучених до нього документів, Слідчим управлінням ГУ Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021110000000443 від 17.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
02.12.2021, в період часу з 22 год. 04 хв. по 22 год. 16 хв., старшим слідчим в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 , проведено обшук автомобіля марки «BMW» моделі «118D» чорного кольору, д.н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який знаходився напроти прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , та на якому 02.12.2021 приїхав ОСОБА_5 до вказаного будинку, де відбулося вимагання щодо ОСОБА_6 , в порядку ст. 233, 234 КПК України, з метою відшукання та вилучення предметів/речей, що можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні та/або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, під час якого було вилучено - автомобіль марки «BMW» моделі «118D» чорного кольору, д.н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , перебуває у власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та фактичному користуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого вказаний автомобіль поміщено до штраф майданчика розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .
03.12.2021 вилучений автомобіль марки «BMW» моделі «118D» чорного кольору, д.н.з НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12021110000000443 від 17.06.2021.
При цьому, відповідно до вимог ст.168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися зокрема під час обшуку.
При вирішенні питання про арешт, слідчий суддя зобов'язаний виходити із засад розумності, співмірності та доведенні обставин поза розумним сумнівом.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
При цьому, слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до інформації, отриманої від відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду м. Києва на запит слідчого судді від 13 грудня 2021 року, встановлено, що слідчий Слідчого управління ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 , в межах даного кримінального провадження, звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку. Ухвалою слідчого судді від 08 грудня 2021 року у задоволенні такого клопотання слідчому було відмовлено.
Так, стаття 22 КПК України визначає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності; сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, предмет клопотання про арешт майна повинен враховувати положення ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, за яким, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону та навести достатні підстави для обмеження такого права
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Приймаючи до уваги вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021110000000443 від 17.06.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, яке було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , не ґрунтується на вимогах закону та не підлягає задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021110000000443 від 17.06.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, яке було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , - відмовити.
На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1