Рішення від 14.02.2022 по справі 754/1533/21

Справа № 754/1533/21

Провадження № 2/761/4565/2022

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Рибак М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про відшкодування завданої шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - відповідач-1), комунального підприємства «Київтранспарксервіс» ( далі - відповідач-2) про відшкодування завданої шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 грудня 2020 року головним інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування ДТІ виконавчого органу КМР (КМДА) Хохловим Олександром Миколайовичем було складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу «Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_1 . Після чого, транспортний засіб був евакуйований до спеціального майданчику Департаменту транспортної інфраструктури КМДА, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережна-Лугова, 4. Після оплати штрафу та евакуаційних послуг, позивач виявив пошкодження транспортного засобу, а саме переднього бамперу, які були отриманні під мас евакуації транспортування транспортного засобу до спеціального майданчику. Зазначені пошкодження були відсутні до евакуації. ФОП ОСОБА_2 складено Звіт 101/21 з оцінки матеріального збитку після пошкодження від 05 січня 2021 року, згідно якого, розмір майнової шкоди становить - 38 043, 20 грн., яку позивач просить стягнути солідарно з відповідачів. Крім того позивач просить стягнути з відповідачів витрати на проведення оцінки - 2500 грн., витрати на правову допомогу - 12 000 грн., судовий збір - 908,00 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04.02.2021 року справу направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.05.2019 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 29.07.2021 року залучено до участі у справі комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» у якості співвідповідача.

07.09.2021 року на адресу суду надійшов відзив від комунального підприємства «Київтранспарксервіс», в якому зазначено про пошкодження автомобіля позивача до евакуації, що зафіксовано в акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 23.12.2020 року. Твердження позивача про пошкодження автомобіля під час евакуації не доведено доказами та ґрунтуються на припущеннях, тому відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

23.09.2021 року на адресу суду від Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) надійшов відзив на позову, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. Відзив обґрунтовано тим, що відповідно до п. 13 постанови КМУ від 14.11.20218 року № 990 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання» у разі заподіяння транспортному засобу шкоди під час його транспортування та/або зберігання на спеціальному майданчику чи стоянці завдані збитки відшкодовуються за рахунок суб'єкта господарювання, що надає послуги з транспортування та/або зберігання. Оскільки транспортування транспортного засобу здійснювалося КП «Київтранспарксервіс», а зберігання здійснювалось на спеціальному майданчику Національної поліції України, тому вимоги позивача до відповідача є безпідставними.

Дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 грудня 2020 року головним інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування ДТІ виконавчого органу КМР (КМДА) Хохловим Олександром Миколайовичем було складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу «Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_1 .

Після чого, транспортний засіб був евакуйований до спеціального майданчику Департаменту транспортної інфраструктури КМДА, який знаходиться за адресою: м. Кип», вул. Набережна-Лугова, 4.

Як вбачається з акту огляду від 23 грудня 2020 року в якому інспектор з паркування управління (інспекції) з паркування ДТІ виконавчого органу КМР (КМДА) Хохловий Олександр Миколайович в пункті про зовнішній вигляд транспортного засобу «Mercedes-Benz» державний номерний знак НОМЕР_1 . пошкодження зазначає, що пошкоджено: передня частина бампера, капот, решітка радіатора, поріг, колісні диски передні та задні, задня частина бампера, колісні диски передні та задні, підрядник брудний.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що пошкодження автомобіля були отриманні під час евакуації транспортування транспортного засобу до спеціального майданчику.

ФОП ОСОБА_2 складено Звіт 101/21 з оцінки матеріального збитку після пошкодження від 05 січня 2021 року, згідно якого, розмір майнової шкоди становить - 38 043, 20 грн.

Позивачем на адресу відповідача-1 претензію про відшкодування завданої шкоди у сумі 38 043,20 грн.

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 13 постанови КМУ від 14.11.20218 року № 990 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання», у разі заподіяння транспортному засобу шкоди під час його транспортування та/або зберігання на спеціальному майданчику чи стоянці завдані збитки відшкодовуються за рахунок суб'єкта господарювання, що надає послуги з транспортування та/або зберігання транспортних засобів у разі їх тимчасового затримання, та/або відповідного страхового відшкодування, що здійснюється за правовідносинами обов'язкового страхування цивільної відповідальності зазначеного суб'єкта господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль був пошкоджений до евакуації та тимчасового затримання, що було зафіксовано у акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у присутності двох понятих від 23.12.2020 року, тоді як огляд автомобіля для здійснення оцінки матеріального збитку було проведено 05.01.2021 року.

Так, позивачем не доведено, що саме внаслідок дій відповідачів було пошкоджено автомобіль.

Питання про відшкодування шкоди регулюються главою 82 ЦК України. Вона присвячена зобов'язанням, що виникають не за договорами, а внаслідок завдання шкоди (їх умовно називають деліктними зобов'язаннями). Залежно від об'єкта розрізняють деліктну відповідальність за завдання шкоди майну та деліктну відповідальність за завдання шкоди особі.

Для настання деліктної відповідальності відповідно до ст. 1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки необхідні для всіх випадків відшкодування шкоди. Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода - у зменшенні майнової сфери потерпілого, що, своєю чергою, тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника. Хоча цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях і передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, позивач повинен довести, що протиправні дії вчинено саме тією особою, до якого пред'явлено позов.

Питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, відповідно суд загальної юрисдикції самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Зазначене також узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 12 березня 2019р. у справі № 920/715/17, при цьому судом враховано правові позиції Верховного Суду наведені в постановах по справі № 640/3837/17 від 10 жовтня 2018р.; № 638/14260/16 від 04 липня 2018р.; в рішенні по справі № 641/2328/17 від 04 липня 2018р.

Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17, провадження № 12-208 гс18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.

Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист» (рішення від 27 вересня 1999 року у справі «Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства» (Smith and Grady v. The UK), заяви № 33985/96 і № 33986/96; рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв'язку з порушенням.

Відтак, обов'язковою умовою для відшкодування матеріальної шкоди є наявність вини у діях особи, яка заподіяла таку шкоду.

Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наявних у справі матеріалів, в яких відсутні докази завдання позивачу шкоди саме відповідачами, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позов про стягнення шкоди не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 23, 1166 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), комунального підприємства «Київтранспарксервіс» про відшкодування завданої шкоди- відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація): м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код ЄДРПОУ 37405284;

Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» м. Київ, вул. Леонтовича, 6, код ЄДРПОУ 35210739.

СУДДЯ: М.А. РИБАК

Попередній документ
103528655
Наступний документ
103528657
Інформація про рішення:
№ рішення: 103528656
№ справи: 754/1533/21
Дата рішення: 14.02.2022
Дата публікації: 25.02.2022
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відкрито провадження (07.06.2021)
Дата надходження: 03.06.2021
Предмет позову: а позовом Ясинецького Олега Анатолійовича до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про відшкодування завданої шкоди