Справа № 761/10262/20
Провадження № 2/761/5262/2020
17 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Мехеди А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У квітні 2020 року представник Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, згідно якого просить суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю заборгованість за надані послуги у розмірі 113 525,83 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Фірма «Т.М.М.» - ТОВ є експлуатаційною організацією і надає житлово-комунальні та інші послуги за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 та є споживачем послуг, які постачає позивач. Разом з тим, позивач вказує, що відповідач у повному обсязі не сплачує кошти за спожиті житлово-комунальні послуги, в результаті у відповідача за спожиті житлово-комунальні послуги утворилась заборгованість у розмірі 113 525,83 грн. Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, через що позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 квітня 2020 року матеріали позову передані на розгляд судді Фроловій І.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
14 грудня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з викладенням заперечень проти неї, в якому вона визнала борг в розмірі 49 026,93 грн., а також просила застосувати строки позовної давності.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений судом належним чином, через канцелярію суду подав заяву , в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена судом належним чином.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до наступних висновків.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю є експлуатуючою організацією і надає житлово-комунальні та інші послуги у будинку АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 .
Між Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ та Відповідачем було укладено Договір про участь у витратах на утримання житлового будинку та прилеглої території № 143ж/т-03 від 25.02.2005 року.
Предметом даного Договору, відповідно до п.1.1. Договору є забезпечення обслуговування та поточного ремонту жилого будинку в якому знаходиться квартира Співвласника та прилеглої до нього території.
Згідно розділу 2 Договору співвласник зобов'язаний своєчасно, в терміни та порядку, встановлені п. 3.1. цього договору, пропорційно своїй частці власності в цьому житловому будинку і в розмірі визначеному чинним законодавством оплачувати Підприємству спожиті послуги, а саме диспетчеризацію та технічне обслуговування ліфтів, вивезення побутових відходів,. обслуговування вузлів обліку житлового будинку, їх стандартизацію та метрологію, обслуговування водостоків, люків дим вентиляційних каналів, протипожежну автоматику, внутрішні і зовнішні тепло- і електропроводів будинку, дезінфекцію, дератизацію, послуги аварійних служб, підготовку будинку до експлуатації в зимовий період, електроенергію на роботу ліфтів, на освітлення сходових майданчиків, опалення місць загального користування, воджу на помивши і полив прилеглої території, податок на землю матеріальні витрати, витрати на утримання адміністративних приміщень та апарату управління, санітарне обслуговування прилеглої території та допоміжних приміщень будинку, технічне обслуговування, комунальні та інші платежі, передбаченні чинним законодавством України та цим договором тд.
Згідно п. 3.1. Договору Співвласник сплачує спожиті послуги до 10-го числа наступного місяця, в розмірі, зазначеному в наданому рахунку на оплату послуг, який є одночасно актом виконаних послуг.
Проте, всупереч умовам Договору Відповідач не сплачував в повному обсязі кошти за спожиті житлово-комунальні послуги, в результаті у Відповідача за спожиті житлово-комунальні послуги утворилась заборгованість у розмірі 113 525,84 грн., що підтверджується Актом звірки.
Дослідивши відзив, суд встановив, що позовні вимоги Позивач визнала частково - у сумі 49 026,93 грн.
Позивач зазначає, що борг утворився внаслідок несплати Позивачем послуг передбачених ст. 2 Договору № 143 ж/т-03 від 25 лютого 2005 року у термін визначений у ч. 1 ст. 3 цього договору. Але дане твердження не відповідає дійсності оскільки до вартості послуг включаються лише: диспетчеризація та технічне обслуговування ліфтів, вивезення побутових відходів, обслуговування вузлів обліку житлового будинку, їх стандартизацію та метрологію, обслуговування водостоків, люків дим вентиляційних каналів, протипожежну автоматику, внутрішнє і зовнішні тепло- і електропроводів будинку, дезінфекцію, дератизацію, послуги аварійних служб, підготовку будинку до експлуатації у зимовий період, електроенергію на роботу ліфтів, на освітлення сходових майданчиків, опалення місць загального користування, воду на помив і полив прилеглої території, податок на землю матеріальні витрати, витрати на утримання адміністративних приміщень та апарату управління, санітарне обслуговування прилеглої території та допоміжних приміщень будинку, технічне обслуговування, комунальні та інші платежі, передбачені чинним законодавством України та цим договором.
Відповідно до змісту даної статті та наданих Відповідачу рахунків з Боку Позивача, борг не відповідає зазначеній сумі вимог позову.
Також Позивач зазначає, що у відповідності до ст. 256 ЦК України Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з вимогами ст. 257 ЦК України Загальна позовна давність встановлюється у три роки.
Враховуючи той факт що Відповідачем не зазначено час подання позовної заяви, із урахуванням зазначеного в ухвалі Шевченківського районного суду від 14 вересня 2020 року, Позивачем було пред'явлено позов до Відповідача у квітні 2020 року.
Тобто всі борги які існували до квітня 2017 року - не можуть бути предметом судового розгляду.
Враховуючи наведене вище звернення до суду може бути заявлене лише по боргам існуючим у період з квітня 2017 року по квітень 2020 року.
У відповідності до виставлених рахунків Позивачем сума заборгованості за зазначений період складає 49 026,93 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості, суд дійшов до наступних висновків.
Ст. 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
При цьому, вимоги ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачають, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (далі - Закон).
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів (ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримування, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок (формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
При цьому, такому право прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, вимоги ст. 162 ЖК УРСР передбачають, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Також, ст. 179 ЖК УРСР встановлено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Досліджуючи вимоги позивача в частині періоду виниклої заборгованості, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 1 ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Суд задовольняє клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до даного позову, оскільки визначений законодавством трирічний строк позивачем було пропущено, клопотання про поновлення строків позовної давності представником позивача заявлено не було.
Правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані відповідачу послуги - є обґрунтованими та доведеними.
Проте наявні підстави для відмови позивачу у позові в частині стягнення заборгованості за період до 31.03.2017 року у зв'язку із пропуском позовної давності, а тому стягненню підлягає заборгованість, як просить позивач, яка утворилась за період з 01 квітня 2017 року по 01 квітня 2020 року, тому слід позов задовольнити частково, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума заборгованості за надані послуги у розмірі 49 026,93 грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов до наступних висновків.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст. 141 ЦПК України).
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).
Крім того, в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн.
Враховуючи наведене, на підставі, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273-279, 352, 354, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, ЦПК України суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.» грошові кошти в розмірі 49 026,93 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.» судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.», адреса місця знаходження - 04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд.3, код ЄДРПОУ 14073675,
ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення виготовлений 18 січня 2021 року
Суддя: