Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/12149/21
18.02.2022 року м. Київ
Подільський районний суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
та його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
проводячи в приміщенні Подільського районного суду м. Києва судове засідання у кримінальному провадженні №12019100070004616 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 грудня 2019 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, українця, громадянина України, неодруженого, на утриманні малолітніх дітей не маючого, інваліда 2 групи, працюючого директором ТОВ «Бітлекс», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-13.06.2017 Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3400 гривень штрафу;
-11.08.2020 Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. В силу ст. ст. 75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним строком 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України,
встановив:
17.02.2022 року прокурор ОСОБА_6 звернулась до суду із клопотаннями про продовження обвинуваеному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та продовження дії покладених на нього обов'язків.
У своєму клопотанні та під час розгляду клопотання в суді прокурор зазначив, що на даний момент продовжують існувати ризики, які були підставою застосування запобіжних заходів раніше.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 проти продовження запобіжного заходу та раніше визначених обов'язків обвинуваченому ОСОБА_7 заперечили та висловились проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважали їх необгрунтованими.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали клопотання суд приходить до наступних висновків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків.
Розглянувши клопотання, заслухавши прокурора, обвинуваченого та захисника, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України - у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у приміщення.
В силу ст.ст.131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ст.29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25. 04. 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою» подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинно бути мотивованим і містити підстави для обрання такого запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою чи домашнім арештом може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці її постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у нього постійного місця роботи; репутацію, майновий стан; наявність судимостей.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби і такий запобіжний захід може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
В судовому засіданні, суд, без аналізу доказів, які наведені в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування, приходить до висновку, що їх сукупність та перелік свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вищезазначеного злочину ОСОБА_4 та наявність ризиків про які вказує прокурор, а саме, суд вбачає наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, таких як: останній може незаконно впливати на потерпілу, свідків у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), а саме за умови застосування запобіжного заходу не пов'язаного з контролем за місцем перебування обвинуваченого, встановити контакт із свідками та потерпілою у кримінальному провадженні та погрозами вплинути на них з метою надання ними неправдивих свідчень суду.
Також суд вважає, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки ОСОБА_4 раніше неодноразово був засуджений, за вчинення злочинів проти власності, проте знову обвинувачується у вчиненні злочину проти власності.
Також суд вважає, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності (п.1 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки він обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 6 років, не має дружини та дітей, та інших стримуючих його міцних соціальних зв'язків.
В зв'язку з наведеним, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 ЦПК України та наявність ризиків встановлена в судовому засіданні.
З огляду на викладене, суд дійшов до переконливого висновку, що клопотання прокурора необхідно задовольнити, а щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, з урахуванням поведінки обвинуваченого, характеру скоєного та його особи, не зможуть забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків, а також забезпеченню спробам переховування від суду, впливу на свідків та перешкоджання встановлення істини у справі, а тому у такому разі не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
В той же час із врахуванням процесуальної поведінки ОСОБА_4 під час судового розгляду та наявності у нього постійного місця проживання у м. Києві, суд вважає що застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, а не цілодобового домашнього арешту, забезпечить виконання ним необхідних процесуальних обов'язків.
Строк дії ухвали про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту слід обчислювати з моменту продовження, тобто з 18.02.2022 року, строком на 60 днів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 181, 315 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - задовольнити частково.
Продовжити запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинувченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за викликом;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- не залишати з 22:00 год. до 07:00 год. наступного дня місце проживання, а саме: АДРЕСА_1 без дозволу суду;
- утримуватися від спілкування з особами, які мають статус потерпілих, свідків та обвинувачених у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк виконання покладених обов'язків становить 60 днів з дня постановлення ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу, тобто до 18 квітня 2022 року.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, у якому він перебуває під домашнім арештом, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвалу про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_4 .
Строк дії ухвали визначити по 18 квітня 2022 року включно або до постановлення нової ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу, або зміни обвинуваченому запобіжного заходу.
Копію ухвали вручити учасникам судового розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Подільську окружну прокуратуру міста Києва.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 22 лютого 2022 року.
Суддя ОСОБА_8