16.02.2022 Справа № 756/1554/22
№ 3/756/1391/22
№ 756/1554/22
іменем України
16 лютого 2022 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Дев'ятко В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
11 січня 2022 року, близько 05 год. 25 хв., ОСОБА_1 , по вул. Прирічній, 37 у м. Києві, керував автомобілем марки «Nissan», моделі «Micra», номерний знак (далі - н.з.) НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився із застосуванням приладу «Dr?ger Alcotest 7510» № ARMF-0304, що зафіксовано технічним засобом відеозапису (нагрудна камера патрульного поліцейського № 4738161). Результат тестування на алкогольне сп'яніння ОСОБА_1 - 0.33 ‰.
ОСОБА_1 до суду з'явився, вину у вчиненні правопорушення не визнав, зокрема суду показав, що 11 січня 2022 року, близько 05 год. 25 хв., по вул. Прирічній, 37 у м. Києві, не керував автомобілем «Nissan», н.з. НОМЕР_1 . На вказану адресу його та подругу привіз знайомий, яким потім пішов додому. В цей час приїхали працівники поліції, які в подальшому запідозрили ОСОБА_1 у тому, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, запропонували пройти огляд на приладі «Dr?ger». Огляд показав позитивний результат, однак ОСОБА_1 наголошує, що того дня автомобілем не керував, а лише знаходився в його салоні.
Разом з цим, представник ОСОБА_1 - адвокат Забальський Ю.П. зауважив, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем «Nissan», н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Крім того, адвокат Забальський Ю.П. просив визнати недопустимими доказами результати приладу «Dr?ger», оскільки «чек» приладу «Dr?ger» містить ознаки фальсифікації. Недопустимим доказом також є оптичний диск з відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського, оскільки, за відсутності в матеріалах справи нагрудної камери № 4738161, неможливо встановити достовірність відеозапису, що міститься на диску. Також, представник ОСОБА_1 вказав на порушення, які були допущені працівниками поліції, а саме: складення протоколу про адміністративне правопорушення особою, яка не проводила огляд на стан алкогольного сп'яніння; безпідставне та протиправне застосування стосовно ОСОБА_1 спецзасобів у вигляді кайданок.
На підставі вказаного, адвокат Забальський Ю.П. просив суд закрити провадження по справі, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Вислухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, - ОСОБА_1 , позицію його представника - адвоката Забальського Ю.П. вивчивши та дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст. 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами та іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 підтверджується:
- даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 208285, в якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 був ознайомлений із його змістом, про що свідчить підпис останнього;
- результатами тесту приладу «Dr?ger Alcotest 7510» № ARMF-0304 - 0.33 ‰;
- актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому вказано результат огляду на стан сп'яніння - 0.33 ‰ та із змістом якого ОСОБА_1 було ознайомлено, про що свідчить підпис останнього;
- відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Dr?ger».
Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.9.а Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Суд розцінює невизнання вини ОСОБА_1 , як спосіб захисту, обраний правопорушником з метою уникнення відповідальності.
Щодо посилань ОСОБА_1 та його представника щодо не встановлення поліцейським факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, суд зважає на наступне.
Із відеозаписів з нагрудної камери патрульного поліцейського убачається, що патрульні поліцейські здійснюють рух за автомобілем у якого, на їх погляд, неповноцінно працює освітлення номерного знака. Після зупинки працівник поліції підходить до вказаного автомобіля, за кермом якого знаходиться ОСОБА_1 . Двигун та світло фар автомобіля були приведені в дію.
Також, з дослідженого відеозапису із нагрудної камери патрульного поліцейського не вбачається будь-яких заперечень ОСОБА_1 з приводу того, що він не є водієм автомобіля марки «Nissan», н.з. НОМЕР_1 . Водночас, із вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , на пропозицію працівників поліції, добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння саме як водій транспортного засобу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що докази, які містяться в матеріалах справи, повністю узгоджуються між собою та підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП України, зокрема факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 .
Суд не приймає до уваги пояснення ОСОБА_1 щодо того, що на вул. Прирічну, 37 у м. Києві його та подругу привіз знайомий, оскільки як на дослідженому відеозаписі не убачається такої інформації, так і в суді ОСОБА_1 жодним чином не довів такі обставини, зокрема не назвав анкетних відомостей та адреси проживання даної особи.
Посилання адвоката Забальського Ю.П. на те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено поліцейським, який не проводив огляд на стан алкогольного сп'яніння, тобто іншим членом екіпажу поліції, суд вважає неспроможними, оскільки, як убачається із протоколу серії ААД № 208285, вказаний протокол складено уповноваженою особою, відповідно до положень ст. 255 КпАП України, а тому суд вважає його таким, що відповідає вимогам ст. 256 КпАП України. При цьому, суд зауважує, що КпАП України не містить імперативної норми, яка передбачала б, що складати протокол про адміністративне правопорушення має саме та особа, яка провела огляд на стан алкогольного сп'яніння, а не інший працівник поліції, що входить до цього ж екіпажу поліції або ж перебуває на місці проведення вказаного огляду в складі іншого екіпажу та безпосередньо сприймає обставини вчинення адміністративного правопорушення.
Щодо посилань адвоката Забальського Ю.П. на недопустимість оптичного диску з відеозаписом з нагрудної камери патрульного поліцейського та результатів приладу «Dr?ger», суд зважає на наступне.
Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Матеріальний носій - це лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
При цьому, суд зважає, що долучений до матеріалів справи в якості доказу оптичний диск з відеозаписом із нагрудної камери патрульного поліцейського було виготовлено у зв'язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у справі про адміністративне правопорушення та є самостійним джерелом доказу похідним від інформації, що зберігається на вказаній камері в електронному вигляді у виді файлу.
Записаний на оптичний диск - носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису є оригіналом (відображенням) електронного документу.
Вищевказана позиція суду знаходить своє відображення, зокрема і у постанові Верховного Суду (справа № 751/6069/19; провадження: № 51-1704км20 від 10.09.2020).
Крім того, суд вважає неспроможними посилання адвоката Забальського Ю.П. на те, що результати приладу «Dr?ger» містять ознаки фальсифікації, оскільки озвучені на відеозаписі з камери патрульного поліцейського результати огляду на стан алкогольного сп'яніння повністю співпадають з результатами, які містяться в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів так і в результатах приладу «Dr?ger».
Водночас, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та результати приладу «Dr?ger» містять підпис ОСОБА_1 , тобто останнього ознайомлено з їх змістом. При цьому, вказані документи не містять будь-яких заперечень ОСОБА_1 щодо проведеного огляду, як і немає заперечень останнього на дослідженому відеозаписі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відеозапис, який записано на оптичний диск та який містяться в матеріалах справи та результати приладу «Dr?ger», є допустимими доказами.
Щодо посилань адвоката Забальського Ю.П. на протиправне застосування працівниками поліції кайданок стосовно ОСОБА_1 , суд наголошує на праві ОСОБА_1 звернутися до Державного бюро розслідувань з відповідною заявою з метою перевірки правомірності застосування працівниками поліції спеціальних засобів.
Відповідно до ст. 33 КпАП України суд при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини.
Обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.
Обставин, що пом'якшують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.
Ураховуючи викладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в межах санкції інкримінованої статті КпАП України з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Керуючись статтями 33, 40-1, ч. 1 ст. 130 КпАП України, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496 грн. 20 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Суддя В.В. Дев'ятко