Справа № 755/16880/20
"22" лютого 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Яровенко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 роти батальйону забезпечення супроводження Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Мусідрай Євгенія Сергійовича, третя особа: Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції України про визнання дій протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з позовом до інспектора 2 роти батальйону забезпечення супроводження Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Мусідрай Євгенія Сергійовича, третя особа: Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції України про визнання дій протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постановою інспектора 2 роти батальйону забезпечення супроводження УПП у м. Києві Мусідрая Є.С. серії ЕАМ № 3345719 від 27 жовтня 2020 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Із описової частини даної постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «LAND ROVER FREELANDER», д.н.з. НОМЕР_1 , користувався засобом зв'язку, тримаючи його у руці та не користувався зовнішніми освітлювальними приладами, а саме - не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію при вимушеній зупинці працівниками поліції. Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, та не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, крім того, винесена з істотними порушеннями вимог Кодексу України про адміністративне правопорушення, інших норм чинного законодавства, та має бути скасована, а провадження в даній адміністративній справі закрите.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 листопада 2020 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до пункту 2 ч. 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 жовтня 2020 року старший лейтенант поліції УПП в м. Києві Мусідрай Є.С. відносно ОСОБА_1 виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3345719 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Згідно даної постанови правопорушення полягало в тому, що 27 жовтня 2020 року об 12:21:13 в м. Києві по пр-ту Броварський, 21, водій ОСОБА_2 , керуючи ТЗ користувався засобом зв'язку тримаючи у його руці та не користувався зовнішніми освітлювальними приладами, а саме не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію при вимушеній зупинці працівниками поліції, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ч. 2 ст. 122 КУпАП , порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що умовою надання адміністративним судом захисту прав є встановлення їх порушення відповідачем, який перебуває у відповідних публічних правовідносинах із позивачем, проте своїми протиправними рішеннями, діями (бездіяльністю) впливає на його обов'язки, права чи інтереси.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Предметом розгляду у даній справі є постанова інспектора поліції по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про накладення адміністративного стягнення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Позивач звертаючись до суду з позовом зазначає відповідача саме інспектора 2 роти батальйону забезпечення супроводження Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Мусідрай Євгенія Сергійовича.
В силу п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону №580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В силу ч.ч. 1-2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Таким чином, за приписами ст.222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ч.1 ст.122 покладено на органи Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Приписами ч.1 ст.1 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно ч.1 ст.13 ЗУ «Про Національну поліцію» систему поліції складають:
1) центральний орган управління поліцією;
2) територіальні органи поліції.
Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 ЗУ «Про Національну поліцію»).
Відповідно до ч.1 ст.17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Приписами ч.3 ст.288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.2 ст.122 КУпАП інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Отже, відповідні інспектори та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ч.1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. ст. 25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 р. у справі за №724/716/16-а,
Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Згідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є Департамент патрульної поліції, від імені якого виступає інспектор 2 роти батальйону забезпечення супроводження Управління патрульної поліції в м. Києві старший лейтенант поліції Мусідрай Євгеній Сергійович, уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Однак, Департамент, як суб'єкт владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи, судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом проведено також не було.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача - інспектор 2 роти батальйону забезпечення супроводження Управління патрульної поліції в м. Києві старший лейтенант поліції Мусідрай Євгеній Сергійович.
Належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції, тобто, відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, оскільки, Управління патрульної поліції у м. Києві є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції, а інспектор посадовою особою.
Поряд з цим, Департамент патрульної поліції Національної поліції України до участі у справі в якості належного відповідача судом першої інстанції залучено не було.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 26 грудня 2019 року по справі 724/716/16-а та від 17 вересня 2020 року по справі №742/2298/17 суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Враховуючи, що інспектор 2 роти батальйону забезпечення супроводження Управління патрульної поліції в м. Києві старший лейтенант поліції Мусідрай Є. С. при винесенні оскаржуваної постанови дів від імені органу Національної поліції, яким є Департамент патрульної поліції із місцезнаходженням юридичної особи в м. Києві, а також у зв'язку із відсутністю у суду можливості замінити неналежного відповідача, оскільки відповідних клопотань до сулу не надходило, то у задоволенні позову слід відмовити, оскільки його заявлено до неналежного відповідача.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Керуючись ч.3 ст.48, п.1 ч.3 ст.286 КАС України, ст.293 КУпАП, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора 2 роти батальйону забезпечення супроводження Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Мусідрай Євгенія Сергійовича, третя особа: Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції України про визнання дій протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 22 лютого 2022 року.
Суддя Н.О. Яровенко