Справа № 752/7123/19
Провадження № 1-в/752/64/22
14 лютого 2022 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , засудженого ОСОБА_4 розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами,
ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
В обґрунтування зазначено, що вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 30.10.2019 року він був засуджений за ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України, з застосуванням ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, та, відповідно до вимог ст. 75 КК України, звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.
Починаючи з 11 грудня 2019 року перебуває на обліку Голосіївського РВ філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області по основному та додатковому покаранню.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.12.2021 року був звільнений від основного покарання у зв'язку з закінченням іспитового строку.
У період іспитового строку до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, посвідчення водія знаходиться в ГУ НП в м. Києві, транспортними засобами не керував та не керує, офіційно працевлаштований, одружений, має п'ятьох дітей, двоє з яких неповнолітні та перебувають на його утриманні.
Станом на 26.01.2022 року має відбутого 2/3 частини строку покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що становить два роки, два місяці, 27 днів.
Засуджений ОСОБА_4 просив звільнити від відбування вказаного додаткового покарання умовно-достроково з підстав зазначених у заяві.
Прокурор відмітила, що заява є необґрунтованою, а тому не має підстав для її задоволення.
Ознайомившись з заявою та матеріалами в додаток до неї, вислухавши засудженого, з'ясувавши думку прокурора, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню.
Так, вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 30.10.2019 року ОСОБА_4 був засуджений за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, з застосуванням ст. 70 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, та, відповідно до вимог ст. 75 КК України, звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.
Відповідно до ст. 81 КК України, до осіб які відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення (УДЗ) від відбування покарання при умові, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Особу може бути умовно достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
УДЗ може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння
Заява та матеріали в додаток до неї не містять доказів того, що ОСОБА_4 сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, що давало би підстави, згідно вимог законодавства, застосувати УДЗ.
Обставини не вчинення засудженим в період іспитового строку адміністративних та кримінальних правопорушень, та наявність неповнолітніх дітей, про що відмічено в заяві, як вважає суд, не є підставами для застосування умовно-дострокового звільнення.
Крім того, відмовляючи в задоволенні заяви, суд також враховує наслідки, які настали в результаті порушення ОСОБА_5 ПДР України.
Тобто, засуджений не довів та не надав в розпорядження суду доказів того, що він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, що давало би підстави для застосування УДЗ.
Керуючись ст. 81, 82 КК України, ст.ст. 537-539 КПК України, ст. 41, 152 КВК України, -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя ОСОБА_1