провадження №2/279/553/21
Справа № 279/103/21
"21" лютого 2022 р.
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі : головуючого судді Коваленко В.П., секретаря Комарової О.В. розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Акціонерне товариство «Кредобанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому, просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором № CL-169201 від 12.02.2019 року в розмірі згідно розрахунку заборгованості 131122,84 гривень з яких: 87890,76 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 42233,46 грн. - заборгованість за відсотками; 998,62 грн. - заборгованість за пенею по простроченому тілу кредиту , а також суму сплаченого судового збору та понесені витрати на професійну правову допомогу.
Ухвалою суду від 01.12.2021 року за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» замінено позивача Акціонерне товариство «Кредобанк», виключивши його з числа осіб, що беруть участь у справі, на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції».
Справу розглянуто в порядку загального позовного провадження.
07.06.2021 року відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву в якому висловив свою позицію з приводу пред"явлених до нього вимог, в задоволенні позову просив відмовити. Також , 07.06.2021 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про виключення неналежного співідповідача ОСОБА_2 з числа відповідачів.
22.06.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив , в якій він вважає твердження відповідачів безпідставними та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
07.07.2021 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив позивача.
В судове засідання учасники справи не з'явились. За таких обставин суд вважає за можливе розглядати дану справу на підставі наявних матеріалів, без фіксації технічними засобами
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № CL-169201 від 12.02.2019 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , останнім отримано кредит у розмірі 100 000,00 грн на строк до 11.02.2022 року на поточні потреби та на погашення ( рефінансування ) кредитної заборгованості перед АТ " Кредобанк" зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, визначених договором за процентною ставкою 47,69 % річних.
До укладення вказаного кредитного договору, ОСОБА_1 підписав анкету-заяву № CL-169201 на отримання готівкового кредиту в якій вказав інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 . Також в анкеті- заяві зазначено, що шляхом підписання цієї анкети-заяви він підтверджує, що суму отриманого кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином та таким, що не потребує згоди другого із подружжя.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ «Кредобанк» .
У зв'язку із неналежним виконанням позичальником умов договору по сплаті кредиту та процентів за користування ним, станом на 30.10.2020 року утворилась заборгованість в сумі 131122,84 гривень з яких: 87890,76 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 42233,46 грн. - заборгованість за відсотками; 998,62 грн. - заборгованість за пенею по простроченому тілу кредиту.
Матеріали справи також свідчать про те, що 12.11.2020 Банк надіслав ОСОБА_1 вимогу про дострокове виконання договірних зобов'язань по кредитному договору, у якій просив у добровільному порядку протягом 30 днів з дня одержання вимоги погасити заборгованість за кредитним договором , проте досудова вимога відповідачем не виконана.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Разом з тим, відповідально до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У відповідності до ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
У ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 1 Кредитного договору Банк зобов'язується надати у власність Позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах обумовлених цим Договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісією.
Відповідно до п. 4.1 Договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 47,69 % річних .
Згідно з п. 4.2 Кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою, визначеною у п. 4.1 цього Договору з моменту видачі кредиту до терміну його повернення, згідно із графіком повернення кредиту в п. 6.1., п.6.2 Кредитного договору.
Відповідно до ст.541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 4 ст.65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Як убачається із підписаної відповідачем анкети-заяви на отримання готівкового кредиту він вказав, що перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 та підтверджує, що суму отриманого кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином та таким, що не потребує згоди другого з подружжя.
Однак оскільки позивачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів того, що вказаний кредитний договір було укладено відповідачем ОСОБА_1 в інтересах його сім'ї і отримані на підставі такого договору кредитні кошти використовувалися ним в інтересах сім'ї, то, відповідно, зазначений кредитний договір не створює обов'язків для його подружжя, тобто дружини - відповідачки ОСОБА_2 , а тому підстав для задоволення солідарної вимоги позивача суд не вбачає, у зв'язку з чим вважає необхідним в цій частині в позові відмовити.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги - це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1ст. 513 ЦК України). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредитору є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).
25.06.2021 року між АТ " Кредобанк" та ТОВ " Фінансова Компанія " Приватні Інвестиції" було укладено договір факторингу із відступленням прав вимоги за кредитними договорами 3 250621/1, у відповідності до якого права вимоги за кредитним договором № CL-169201 від 12.02.2019, що укладений між АТ " Кредобанк" та ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 01.12.2021 року за заявою представника ТОВ " Фінансова Компанія " Приватні Інвестиції" замінено позивача у справі на правонаступника з ПТ " Кредобанк" на ТОВ " Фінансова Компанія " Приватні Інвестиції".
Враховуючи вищенаведене, а саме те, що відповідач внаслідок неналежного виконання умов укладеного між сторонами договору допустив заборгованість перед позивачем, вимоги в цій частині слід задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача 131122,84 грн. заборгованості за кредитним договором та з огляду на положення ст. 141 ЦПК України - 2102 грн. судового збору.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Разом з тим ч. 3 ст. 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Однак в матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а тому , суд вважає необґрунтованими вимоги про відшкодування понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та приходить до висновку про відмову в їх задоволенні.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 527 ч.1, 530, 612, 1054 ч. 2 Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 141, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова Компанія Приватні Інвестиції " ( м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, 7, ЄДРПОУ 37356981) заборгованість за кредитним договором № CL-169201 від 12.02.2019 року в розмірі 131122 ( сто тридцять одна тисяча сто двадцять дві ) гривні 84 копійки та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2102 гривні.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.П.Коваленко