справа № 278/4042/21
23 лютого 2022 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Татуйка Є.О. за участю секретаря Мельник Ю.Ю., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання дитини, -
Заявленими вимогами позивач просить суд ухвалити рішення про припинення стягнення аліментів та стягнути аліменти на користь позивача з відповідача на утримання спільної дитини. Вимоги мотивує тим, що спільна дитина на утримання якої вирішено судом стягувати аліменти стала проживати з батьком. Такий перебіг подій, на переконання заявника, є підставами для задоволення заявлених вимог.
Відповідач у судовому засіданні вимоги заперечував у зв'язку із їх безпідставністю. Зокрема, відповідачем зазначено, що рішення про зміну місця проживання дитини не узгоджено з нею та носить не постійний характер.
Заслухав пояснення учасників та проаналізував надані ними матеріали, судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідно ним правовідносини.
Сторони у справі є громадянами України, мають зареєстровані місця проживання, отримували коди платників податків та при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір. Відповідач є військовослужбовцем та добре характеризується за місцем проходження служби.
13 жовтня 2008 року рішенням суду вирішено шлюб між сторонами розірвати та визначено місце проживання обох дітей сторін разом з матір'ю.
6 червня 2008 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, в тому числі ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною сторін та з вересня 2021 року змінила фактичне місце проживання і стала мешкати з позивачем.
З 14 вересня 2021 року ОСОБА_5 стала відвідувати загальноосвітню школу за новим місцем проживання.
Правовідносини між сторонами врегульовані наступними положеннями законодавства України.
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (ст. 160 СК України).
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. ч. 1, 2 ст. 161 СК України).
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 2 ст. 181 СК України).
Проаналізував фактичні обставини справи та норми законодавства, якими врегульовані дані правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Суд вважає, що питання щодо зміни місця проживання дитини не вирішено у порядку та спосіб визначений законодавством України, а тому фактичне та теперішнє перебування дитини, не може бути прийнято судом до уваги при прийняття даного рішення. Так, за наявності чинного рішення суду про визначення місця проживання дитини, відсутність, як домовленості між батьками так і висновку органу у справах дітей з даного приводу, спростовують легітимність бажання позивача на проживання дитини разом з ним. При цьому, на переконання суду, лише одного бажання дитини, якій виповнилось чотирнадцять років, не достатньо для зміни місця її проживання. Реєстрація місця проживання дитини у помешканні позивача не проведена тощо. Сама дитина не висловила своєї позиції щодо вирішуваних питань.
За таких обставин, суд вважає не має підстав, як для припинення стягнення аліментів так і зміну порядку їх оплати.
Результати вирішення спору не дають підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат понесених останнім. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову.
Повне рішення виготовлене 23 лютого 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Євген Татуйко