Справа №295/771/22
1-кс/295/641/22
щодо накладення арешту
15.02.2022 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
слідчого Житомирського РУП ОСОБА_3
представника володільця майна - адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про накладення арешту на майно, подане слідчим СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_5 , в кримінальному провадженні №12022060400000132 від 19.01.2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
26.01.2022 року слідчий за погодженням з прокурором повторно, на виконання вимог ухвали слідчого судді про поверення клопотання для усунення недоліків від 24.01.2022 року, звернувся з клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно, вилучене в ході проведення огляду місця події 19.01.2022 року, а саме: на автомобіль марки «Ford», модель «Focus C MAX», номерний знак НОМЕР_1 .
Мотивуючи клопотання слідчий вказав, що Житомирським РУП ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні за №12022060400000132, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.01.2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 18.01.2022 р. близько 13:00 год. ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «Ford», модель «Focus C MAX», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який рухався по регульованому пішохідному переходу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до медичного закладу м. Житомира.
Слідчий вказав, що 19.01.2022 року в ході проведення огляду місця було виявлено та вилучено автомобіль марки «Ford».
Мотивуючи клопотання слідчий вказав, що транспортний засіб є речовим доказом в кримінальному провадженні, з метою забезпечення його збереження, необхідно накласти арешт на автомобіль.
Прокурор ОСОБА_8 в судове засідання направив клопотання про розгляд справи без його участі, просив його задоволити.
Слідчий ОСОБА_3 в судових засіданнях просив клопотання задоволити та накласти арешт на транспортний засіб. Вказав, що даний автомобіль є речовим доказом у кримінальному провадженні. ОСОБА_6 після здійснення наїзду на пішохода місце вчинення злочину залишив, транспортний засіб працівниками поліції був знайдений на наступний день на автостоянці та в подальшому вилучений. Пояснив, що на даний час судові експертизи щодо транспортного засобу в рамках кримінального провадження не призначались. Після дорожньо-транспортної пригоди була викликана швидка допомога, разом з тим, потерпілий відмовився від госпіталізації, в провадженні призначена судово-медична експертиза, висновок відсутній. Вважає, що на автомобіль повинен бути накладений арешт, оскільки на ньому можуть бути сліди вчиненого кримінального правопорушення.
Адвокат ОСОБА_4 , який є представником володільця майна ОСОБА_6 , в судових засіданнях заперечував проти задоволення клопотання в повному обсязі, вважав, що транспортний засіб був вилучений незаконно без ухвали слідчого судді, а тому підлягає поверненню особі, в якої він був вилучений. Зазначив, що досудове розслідування в рамках кримінального провадження №12022060400000132 від 19.01.2022 р. здійснюється за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. Разом з тим, матеріали вказаного кримінального провадження не містять жодних відомостей про ступінь тяжкості завданих пішоходу ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.
Вказує, що клопотання про арешт майна містить ряд недоліків, зокрема, всупереч вимогам ч. 5 ст. 171 КПК України з клопотанням звернувся слідчий, а не прокурор; клопотання слідчому судді подане 26.01.2022 р., тобто з пропуском строку звернення; в клопотанні не зазначений власник майна, на яке слідчий просить накласти арешт, що є підставами для відмови в його задоволенні. Письмові заперечення приєднані до матеріалів справи.
В судовому засіданні адвокат посилався також на те, що клопотання подано неуповноваженою особою.
Слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання без участі прокурора, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду клопотання відповідно до ч.1 ст. 172 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12022060400000132 від 19.01.2022 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, по факту того, що 18.01.2022 року водій ОСОБА_6 , керуючи транспортним засобом марки «Ford», модель «Focus C MAX», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Покровській зі сторони вул. Андріївської в напрямку с. Оліївки Житомирського району здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження і був госпіталізований до медичного закладу.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 19.01.2022 року, проведеного по вул. І. Сірка, 50 в м. Житомирі, на автостоянці торгівельного центру «Ринг» працівниками поліції був виявлений автомобіль марки «Ford», модель «Focus C MAX», номерний знак НОМЕР_1 , який вилучений до майданчика тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Житомирській області.
За правилами ст. ст. 168, 237 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватись під час огляду.
Постановою слідчого Житомирського РУП ОСОБА_3 вказаний транспортний засіб визнаний речовим доказом в кримінальному провадженні №12022060400000132.
Слідчий звернувся з клопотанням про арешт майна 20.01.2022 року до слідчого судді, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 171 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 24.01.2022 року, клопотання повернуто прокурору та надано 72-годинний строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали слідчого судді від 24.01.2022 року, 26.01.2022 року слідчий повторно звернувся з відповідним клопотанням.
Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Таким чином, з урахуванням положень ч. 3 ст. 172 КПК України, порушень строків, визначених ч.5 ст. 171 КПК України, для звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, не вбачається.
Щодо доводів адвоката, що в клопотанні не зазначений власник майна, що свідчить про те, що зміст клопотання не відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, що відповідно є підставою для відмови в його задоволенні, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
В поданому слідчим клопотанні зазначено, що володільцем і користувачем транспортного засобу марки «Ford С max», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_6 , зазначені його адреса проживання та номер засобу зв'язку.
Таким чином, цілком правомірним є зазначення в клопотанні відомостей про особу, яка має право на володіння транспортним засобом, за умови відсутності відомостей і документів про власника майна на момент звернення з відповідним клопотанням.
Слідчий суддя вважає, що зміст поданого клопотання відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, воно було прийнято до провадження і призначено до судового розгляду.
Слідчим суддею забезпечено повідомлення володільця майна, арешт на яке просить накласти слідчий, про проведення судового засідання, тобто дотримано його право на висловлення своєї правової позиції щодо поданого клопотання.
Разом з тим, безпосередньо в судовому засіданні адвокат надавав пояснення, що документи, які підтверджують право власності на автомобіль, знаходяться в ньому, доступ до них відсутній, оскільки транспортний засіб вилучений, а ключі знаходяться у
ОСОБА_9 .
Матеріалами кримінального провадження спростовані доводи адвоката, що клопотання подано неуповноваженою особою, оскільки зі змісту постанови про здійснення досудового розслідування слідчою групою від 19.01.2022 року, яка винесена т.в.о. начальника Житомирського РУП ОСОБА_10 , яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження, вбачається, що проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні здійснюється слідчою групою, до складу якої входить слідчий ОСОБА_3 , який звернувся з даним клопотанням про арешт майна.
Дослідивши клопотання та копії з матеріалів кримінального провадження, заслухавши пояснення слідчого, адвоката, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Звертаючись з клопотанням, слідчий посилався на те, що існує потреба в забезпеченні збереження речових доказів, оскільки автомобіль може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів кримінального провадження слідчим суддею встановлено, що огляд місця наїзду на потерпілого ОСОБА_7 , який за версією сторони обвинувачення відбувся 18.01.2022 року, органом досудового розслідування не проводився, учасниками пригоди, в тому числі потерпілим, працівники поліції не викликались. Транспортний засіб був вилучений слідчою 19.01.2022 року зі стоянки транспортних засобів без участі власника та/або володільця майна.
Кримінальне провадження зареєстровано 19.01.2022 року, разом з тим, станом на день розгляду клопотання в матеріалах досудового розслідування відсутні постанови про призначення судових експертиз, об'єктом дослідження яких повинен бути вилучений транспортний засіб.
Склад кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 286 КК України, утворюється за умов порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Разом з тим, незважаючи на те, що досудове розслідування триває близько місяця, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази, будь-яка медична документація, які підтверджують, що ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, які характерні для середньої тяжкості.
Згідно рапорту інспектору-чергового Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_11 від 18.01.2022 року вбачається, що ОСОБА_7 отримав забій правого колінного сугобу, садна правого коліна, пошкоджено зв'язки правого колінного суглоба, забій лівої кісті, від госпіталізації відмовився. Тобто, не підтверджений факт госпіталізації ОСОБА_7 до медичного закладу, про що зазначено в клопотанні.
Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які свідчать про те, що слідчим вжиті заходи, серед іншого шляхом витребування документів та/або тимчасового доступу, для отримання медичної документації.
Лише 14.02.2022 року в рамках кримінального провадження призначено судово-медичну експертизу щодо встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які заподіяні ОСОБА_7 . Водночас будь-яка медична документація на дослідження експерту не надана.
Крім того, з досліджених слідчим суддею матеріалів кримінального провадження вбачається, що в провадженні практично взагалі не проводяться слідчі, процесуальні дії, направлені на встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення.
За правилами ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з вимогами ст. 173 КПК Укрпаїни при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 4 ст. 173 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Положеннями статей 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Беручи до уваги викладене вище, в ході розгляду клопотання про накладення арешту на майно, слідчим суддею встановлено, що з моменту вилучення транспортного засобу пройшов тривалий проміжок часу, водночас, жодної слідчої дії за участі вилученого транспортного засобу не проведено, експертизи слідчим не призначені.
Слідчим в судовому засіданні не доведено, що повернення транспортного засобу володільцю може спричинити шкоду кримінальному провадженню, не доведена наявність достатніх підстав, які виправдовують подальше утримання транспортного засобу органом досудового розслідування на штрафмайданчику, оскільки в кримінальному провадженні не проводяться слідчі дії з використанням транспортного засобу, не доведено, які обставини виправдовують втручання у право на вільне володіння своїм майном, не доведено, яке завдання у межах кримінального провадження може бути виконане шляхом утримання транспортного засобу.
В той же час, в матеріалах провадження наявні відомості, що потерпілому ОСОБА_7 таки були заподіяні тілесні ушкодження, ступінь тяжкості яких на момент розгляду не встановлений, проте у провадженні 14.02.2022 року призначена судово-медична експертиза.
З урахуванням встановлених обставин, з огляду на те, що досудове розслідування триває, в подальшому з використанням транспортного засобу, який визнаний речовим доказом, може виникнути потреба в проведенні слідчих дій, а тому з метою забезпечення до нього доступу, слідчий суддя вважає за можливе частково задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на автомобіль марки «Ford С max», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в частині заборони передачі його в користування іншим особам, відчуження та/або розпорядження. Беручи до уваги принципи непорушності та недоторканості права приватної власності, слідчий суддя дійшов висновку, що подальше утримання автомобіля органом досудового розслідування є невиправданим, слідчий суддя не вбачає підстав для встановлення заборони щодо володіння і користування транспортним засобом, а тому вважає за можливепередати автомобіль володільцю на відповідальне зберігання.
Згідно з ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Частина 3 статті 169 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор після отримання судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Керуючись ст. ст. 22, 132, 98, 170-171, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання про накладення арешту задоволити частково.
Заборонити ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії щодо передачі в користування іншим особам, відчуження та/або розпорядження автомобілем марки «Ford С max», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Зобов'язати слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022060400000132, повернутиОСОБА_6 автомобіль марки «Ford С max», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та передати вказаний автомобіль ОСОБА_6 на відповідальне зберігання.
Зобов'язати відповідальних працівників за місцем зберігання вказаного транспортного засобу безоплатно повернути ОСОБА_6 у автомобіль марки «Ford С max», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Зобов'язати ОСОБА_6 надавати безперешкодний доступ до автомобіля марки «Ford С max», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у разі необхідності проведення з використанням вказаного транспортного засобу будь-яких процесуальних, слідчих дій під час досудового розслідування в даному кримінальному провадженні та/або під час судового розгляду.
Попередити ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду, яка передбачена ст. 382 КК України, а також про відповідальність, передбачену за втрату речового доказу у кримінальному провадженні.
Ухвала про арешт майна може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 21.02.2022 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1