ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО Справа № 170/420/20
Позовне провадження Провадження № 2/170/3/22
Рядок - 2
Шацький районний суд Волинської області
11 лютого 2022 року смт Шацьк
Шацький районний суд Волинської області у складі
головуючого судді Жевнєрової Н.В.,
за участю секретаря судових засідань Остапчук Н.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
представника відповідача Шацької селищної ради Жалніна М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Шацьк та в режимі відеоконференції з Луцьким міськрайонним судом Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Шацької селищної ради про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права приватної власності на нерухоме майно з одночасним припиненням права приватної власності на нього, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача виконавчий комітет Ковельської міської ради Волинської області,
23 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з указаним позовом. Вимоги позивача (зі змінами) обґрунтовано тим, що 28 квітня 1988 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування житлового будинку від 28.04.1988, посвідченим секретарем виконавчого комітету Шацької селищної ради Ради народних депутатів Любомльського району Волинської області, зареєстрованим в реєстрі за №38, реєстраційним посвідченням Волинського обласного бюро технічної інвентаризації №528 від 12.05.1988 та довідкою КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації від 21.02.2019, оригінали яких перебувають у відповідача ОСОБА_1 . Вказана обставина також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №207523981 від 24.04.2020. 16 жовтня 1990 року відповідач ОСОБА_3 подарував ОСОБА_6 частку 53/100 вказаного житлового будинку з надвірними будівлями, що підтверджується договором дарування частини житлового будинку, посвідченим 03 грудня 1990 року заступником голови Шацької селищної ради Ради народних депутатів Любомльського району Волинської області, зареєстрованим в реєстрі за №105, оригінал якого перебуває у відповідача ОСОБА_3 . Тобто, з 16 жовтня 1990 року по даний час відповідачу ОСОБА_3 належить лише частка 47/100 даного житлового будинку. В подальшому 03 червня 1999 року ОСОБА_6 подарував свою частку 53/100 своєму синові ОСОБА_7 , що підтверджується договором дарування від 03.06.1999, посвідченим Шацькою державною нотаріальною конторою за реєстровим №55, оригінал якого міститься в спадковій справі спадкодавця ОСОБА_7 №42/2013. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Після його смерті спадщину прийняв позивач ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами спадкової справи №42/2013. Після смерті спадкодавця позивач успадкував частку 53/100 житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 11.01.2019 приватним нотаріусом Шацького районного нотаріального округу Волинської області Щелкуновою І.А., зареєстрованим в реєстрі за №26, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №152336757 від 11.01.2019. Позивач і на даний час є власником вказаної частини житлового будинку, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №207523981 від 24.04.2020. Відповідач ОСОБА_3 06.11.2019 звернувся до Шацького районного суду Волинської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про припинення частки у майні, що перебуває у спільній частковій власності. Зі змісту цього позову та доданих до нього документів ОСОБА_1 дізнався, що земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованого на АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності в цілому лише ОСОБА_3 . Вказана обставина також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №207660478 від 27.04.2020. З даної Інформації та Витягу вбачається, що підставою виникнення права власності на дану земельну ділянку є архівний витяг з рішення №47/01.20, виданий 14.11.2018 Шацькою РДА, та рішення органу місцевого самоврядування, номер 49/16.4, видане 14.05.2019 Шацькою селищною радою. Зі змісту архівного витягу з рішення №47/01.20, виданого 14.11.2018 Шацькою РДА, вбачається, що даний архівний витяг зроблений з рішення Шацької селищної ради Шацького району Волинської області від 19 лютого 1998 року №11/5 «Про передачу та надання земельних ділянок у приватну власність», а не з рішення №47/01.20, виданого 14.11.2018 Шацькою РДА. Зі змісту рішення Шацької селищної ради Шацького району Волинської області від 19 лютого 1998 року №11/5 «Про передачу та надання земельних ділянок у приватну власність» вбачається, що ОСОБА_3 передали безкоштовно у приватну власність для обслуговування будинку та господарських будівель земельну ділянку площею 0,15 по АДРЕСА_1 . Крім того, і у Витягу, і в технічній документації щодо спірної земельної ділянки вказано також рішення Шацької селищної ради №49/16.4, видане 14.05.2019, зі змісту якого вбачається, що дане рішення доповнює рішення Шацької селищної ради від 19 лютого 1998 року №11/5 «Про передачу та надання земельних ділянок у приватну власність» в частині надання земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0725755100:03:001:1763 (доповнено кадастровим номером земельної ділянки). Рішення Шацької селищної ради від 19 лютого 1998 року №11/5 «Про передачу та надання земельних ділянок у приватну власність», а саме про надання відповідачу ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, на якій розташований вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, прийняте в 1998 році, в той час коли частка 53/100 цього будинку належала ОСОБА_6 , а відповідачу ОСОБА_3 належала частка 47/100. Оскільки житловий будинок, розташований на спірній земельній ділянці, на час прийняття рішення належав двом співвласникам на праві спільної часткової власності, а саме ОСОБА_6 - частка 53/100 та ОСОБА_3 - частка 47/100, то земельна ділянка під цим будинком відповідно до вимог ст. 30 ЗК України (1991 року) повинна була бути поділена між співвласниками пропорційно до їх часток. Таким чином, під час приватизації земельної ділянки відповідачем ОСОБА_3 порушено порядок, передбачений ст. 42 ЗК України від 18.12.1990, який втратив чинність 01.01.2002. Оскільки рішенням Шацької селищної ради від 19 лютого 1998 року №11/5 всю земельну ділянку було передано у власність лише ОСОБА_3 , то відповідно було порушено право іншого співвласника будинку на дану земельну ділянку, тому позивач вважає вказане рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, рішенням Шацької селищної ради №49/16.4 від 14.05.2019 було доповнено рішення Шацької селищної ради від 19 лютого 1998 року №11/5 «Про передачу та надання земельних ділянок у приватну власність». На час прийняття вказаного рішення частка 53/100 будинку належала позивачу ОСОБА_1 . Доповнення в рішенні стосувалися лише ОСОБА_3 , в той час, коли власниками житлового будинку, що розташований на цій земельній ділянці, були і позивач ОСОБА_1 (частка 53/100), і відповідач ОСОБА_3 (частка 47/100). Тому, на думку позивача, рішення Шацької селищної ради №49/16.4 від 14.05.2019 також є незаконним та підлягає скасуванню. Отже на підставі викладеного позивач просить визнати незаконними та скасувати рішення Шацької селищної ради Шацького району Волинської області від 19 лютого 1998 року №11/5 «Про передачу та надання земельних ділянок у приватну власність» в частині надання ОСОБА_3 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки для обслуговування будинку та господарських будівель площею 0,15 по АДРЕСА_1 , та рішення Шацької селищної ради Шацького району Волинської області №49/16.4, видане 14.05.2019 року «Про доповнення рішення Шацької селищної ради від 19 лютого 1998 року №11/5 «Про передачу та надання земельних ділянок у приватну власність» в частині надання земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0725755100:03:001:1763, та скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0725755100:03:001:1763, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1858465307257, номер запису про право власності: №32125727 від 21.06.2019, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень: 47489810 від 25.06.2019, з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_3 на неї.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Москалюк О.О., кожен зокрема, позов підтримали повністю, просили позовні вимоги задовольнити. Суду подано заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Філюк В.І. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, оскільки вважає його необґрунтованим та безпідставним, сторона відповідача не вбачає незаконності прийнятих Шацькою селищною радою та оспорюваних позивачем рішень, тому в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.
Представник відповідача Шацької селищної ради Жалнін М.О. у межах наданих йому повноважень позовні вимоги ОСОБА_1 визнав в повному обсязі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача виконавчий комітет Ковельської міської ради Волинської області, ОСОБА_8 подала суду клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.
Дослідивши надані докази, заслухавши показання свідка, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що 28.04.1988 ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями, розташований на АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 28.04.1988, посвідченим секретарем виконавчого комітету Шацької селищної ради Ради народних депутатів Любомльського району Волинської області, зареєстрованим в реєстрі за №38; реєстраційним посвідченням Волинського обласного бюро технічної інвентаризації №528 від 12.05.1988, довідкою КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації від 21.02.2019, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №207523981 від 24.04.2020 (арк.12-13, 122, 123, 138).
16 жовтня 1990 року відповідач ОСОБА_3 подарував ОСОБА_6 частку 53/100 вказаного житлового будинку з надвірними будівлями, що підтверджується договором дарування частини житлового будинку, посвідченим 03 грудня 1990 року заступником голови Шацької селищної ради Ради народних депутатів Любомльського району Волинської області, зареєстрованим в реєстрі за №105, що підтверджується договором дарування частини житлового будинку, посвідченим 03 грудня 1990 року заступником голови Шацької селищної ради Ради народних депутатів Любомльського району Волинської області, зареєстрованим в реєстрі за №105 (арк. 124).
03 червня 1999 року ОСОБА_6 подарував належну йому частку 53/100 вказаного житлового будинку з надвірними будівлями синові ОСОБА_7 , що підтверджується договором дарування від 03.06.1999, посвідченим Шацькою державною нотаріальною конторою за реєстровим №55 (арк. 190-191). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Після його смерті спадщину прийняв позивач ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами спадкової справи №42/2013 (арк. 178-196)
Позивач ОСОБА_1 є власником частки 53/100 вказаного житлового будинку житлового будинку, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №207523981 від 24.04.2020 (арк. 12-13).
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №207660478 від 27.04.2020 власником земельної ділянки з кадастровим номером 0725755100:03:001:1763, на якій розташований вказаний житловий будинок, є ОСОБА_3 (арк. 32-33).
З даної Інформації та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що підставою виникнення права власності на дану земельну ділянку є архівний витяг з рішення №47/01.20, виданий 14.11.2018 Шацькою РДА та рішення органу місцевого самоврядування, №49/16.4, видане 14.05.2019 Шацькою селищною радою (арк. 29-33).
З архівного витягу №48/01.20 від 14.11.2018 з рішення сесії Шацької селищної ради Шацького району Волинської області від 19.02.1998 №11/5 «Про передачу та надання земельних ділянок у приватну власність» та зі змісту рішення Шацької селищної ради Шацького району Волинської області від 19 лютого 1998 року №11/5 «Про передачу та надання земельних ділянок у приватну власність» вбачається, що відповідачу ОСОБА_3 передали безкоштовно у приватну власність для обслуговування будинку та господарських будівель земельну ділянку площею 0,15, розташовану на АДРЕСА_1 (арк. 198, 210).
Вказані обставини підтвердила в судовому засіданні і свідок ОСОБА_9 . Крім того вона суду показала, що протягом багатьох років власники житлового будинку за домовленістю між собою фактично користувалися частинами земельної ділянки, які розміщені відповідно до належних їм частин будинку.
Отже на підставі наданих суду доказів встановлено, що на час прийняття Шацькою селищною радою Шацького району Волинської області вказаного рішення, ОСОБА_6 належала частка 53/100 (яку в подальшому успадкував позивач ОСОБА_1 ), житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , а відповідачу ОСОБА_3 належала частка 47/100 вказаного житлового будинку, що підтверджується також матеріалами інвентаризаційної справи №1323 на житловий будинок, розташований за вказаною адресою (арк. 84-138).
Рішенням Шацької селищної ради №49/16.4 від 14 травня 2019 року «Про доповнення рішення Шацької селищної ради» доповнено рішення Шацької селищної ради Шацького району Волинської області від 19 лютого 1998 року №11/5 «Про передачу та надання земельних ділянок у приватну власність» в частині надання земельної ділянки ОСОБА_3 , площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , а саме доповнено кадастровим номером 0725755100:03:001:1763 (арк. 34).
Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №171556679 від 25.06.2019 підставою виникнення у ОСОБА_3 права власності на вказану земельну ділянку є рішення Шацької селищної ради №49/16.4 від 14 травня 2019 року (арк. 29).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 30 ЗК України (в редакції 1991 року, чинній на момент
прийняття Шацькою селищною радою рішення) при переході права власності на
будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених
статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною
ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не
передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між: власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів. Вказана норма в імперативній формі передбачала автоматичний перехід права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду. Крім того зі змісту даної норми випливає, що при переході права власності громадян на житловий будинок до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку, земельна ділянка підлягала поділу між співвласниками або відповідно до належної частини власника, і лише коли цю ділянку поділити було неможливо, то вона лишалася у спільному користуванні власників цього будинку.
Оскільки житловий будинок, розташований на спірній земельній ділянці, належав двом співвласникам на праві спільної часткової власності, а саме ОСОБА_6 частка 53/100 та ОСОБА_3 частка 47/100, то відповідно земельна ділянка під цим будинком згідно з вимогами ст. 30 ЗК України (1991 року) повинна була бути поділена між співвласниками пропорційно до їх часток.
Згідно зі ст. 42 ЗК України від 18.12.1990 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об'єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду. Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі, що сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін установленого порядку використання та розпорядження земельною ділянкою. Угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов'язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі. Якщо згоди на використання та розпорядження спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується судом.
Таким чином під час приватизації відповідачем земельної ділянки порушений порядок, передбачений ст. 42 ЗК України від 18.12.1990 (втратив чинність з 01.01.2002). Аналогічні положення викладені у ст. 89 ЗК України від 25.10.2001.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також: інших законів, що видаються відповідно до них. Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України (редакція закону, яка була чинною на момент прийняття Шацькою селищною радою другого рішення та яка є чинною на даний час) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Стаття 125 ЗК України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також: право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України необхідно виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не зареєстровано одночасно з правом на нерухомість, проте земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі №6-2цс15, від 13.042016 у справі №6-253цс16 та від 12.10.2016. у справі № 6-2225цс16.
Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частинами 1, 2 ст. 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Якщо проаналізувати обсяг регулювання ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, то обидві норми мають однаковий предмет правового регулювання, проте ст. 377 ЦК України запроваджено законодавцем пізніше у часі, тому за темпоральним принципом вирішення колізій норм права саме їй необхідно надавати перевагу під час визначення належної до застосування правової норми.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №635/7556/16-ц та підтриманий Верховним Судом у постановах від 01.04.2020 у справі №662/116/15-ц, від 04.03.2020. у справі №361/7041/16-ц.
Частиною 4 ст. 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Коментована норма фактично передбачає виняток із положень ст. 89 ЗК України (що передбачає спільну сумісну власність на земельну ділянку співвласників житлового будинку) і розширює перелік підстав виникнення права спільної часткової власності на земельну ділянку, встановлений ст. 87 ЗК України.
Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об'єкт нерухомості, та частину земельної ділянки, що необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об'єкта нерухомості, розташованого на ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16).
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при набуті права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
Таким чином, діє принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду має право на відповідну частину земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі №6-2цс15.
Відповідно до положень статей 181, 182 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» земельні ділянки, житлові будинки, будівлі, споруди є нерухомим майном, щодо яких проводиться державна реєстрація прав. При цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Враховуючи зазначене, набуття права на частку особи у праві власності на житловий будинок, в результаті державної реєстрації прав, є фактом набуття у власність об'єкта нерухомості. Дані норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташовано, та визначають, що право на земельну ділянку перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю, яка розміщена на цій земельній ділянці.
Для реалізації прав суб'єктів спільної часткової власності на житловий будинок, будівлю або споруду на отримання у власність (користування) частки у праві на земельну ділянку, на якій розміщено набутий у власність об'єкт нерухомості, земельна ділянка має набути ознак об'єкта права власності (користування).
Згідно з ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав і передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до п. а ч. 8 ст. 55 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється без надання дозволу Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, у разі передачі у власність чи користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано. Така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку.
Відповідно до ч. 14 ст. 186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності; власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України ''Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються в своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Зі змісту викладених норм законів вбачається, що оскільки право власності на житловий будинок, який розміщений на спірній земельній ділянці, було зареєстровано за позивачем 11.01.2019, то відповідно технічна документація із землеустрою на спірну земельну ділянку повинна була виготовлятися саме за замовленням усіх співвласників житлового будинку, в тому числі і позивача.
Заява на виготовлення технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку відповідачем ОСОБА_3 подана 05.02.2019, тобто в той час, коли право власності на житловий будинок, який розміщений на цій земельній ділянці, було зареєстровано за позивачем (53/100) та за відповідачем ОСОБА_3 (47/100), тому в даній документації повинні були міститися правовстановлюючі документи на житловий будинок.
Необхідно також звернути увагу на особливості присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці, на якій розташовано житловий будинок.
Пунктом 3 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року №3613-VІ установлено, що у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи. Такий кадастровий номер є чинним з моменту його присвоєння.
Отже зі змісту даної норми вбачається, що заява про присвоєння кадастрового номеру спірній земельній ділянці, повинна була подаватися обома співвласниками житлового будинку (тобто позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 ), оскільки право власності на житловий будинок на цій земельній ділянці було зареєстровано за ними, а згідно з принципом єдності правового статусу земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під таким будинком і спорудою після їх набуття (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №713/1817/16-ц). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Правилами ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Отже вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права також може бути пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулася з відповідними позовними вимогами, з метою захисту свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права.
При цьому, у разі порушення права на земельну ділянку його захист передбачено у визначений статтями 21, 393 ЦК України та статтею 152 ЗК України спосіб.
Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до п. «г» ч. 3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що оспорювані позивачем рішення органу місцевого самоврядування, на підставі яких було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_3 , є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки порушують законні права та інтереси позивача як власника нерухомості, що розміщена на даній земельній ділянці, так як при їх видачі не було жодних правових підстав, визначених нормами Земельного кодексу України, за наявності яких вищевказана земельна ділянка могла бути передана у власність лише відповідачу ОСОБА_3 .
Оскільки рішення, прийняті Шацької селищною радою про передачу у приватну власність земельної ділянки с незаконними та підлягають скасуванню, то відповідно підлягає скасуванню і реєстрація права власності ОСОБА_3 на дану земельну ділянку.
Відповідно до правого висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду у справі №823/588/16 від 04.12.2019, належними відповідачами у спорах про скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Україні щодо протидії рейдерству, який набрав чинності 16.01.2020, ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень» викладено у новій редакції.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону №1952 в редакції, чинній з 16.01.2020, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.п. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також: у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України, у випадку, передбаченому п.п. "а" п. 2 ч. 6 статті 37 цього Закону, проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від ч. 2 ст. 26 Закону №1952 у попередній редакції, яка передбачала, такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захист порушених прав та інтересів особи: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підстав яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково повинно супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Саме такий висновок міститься у постанові Верховного суду від 03.11.2021 у справі 761/16488/19. Верховний суд також у своїй постанові зазначає, що таким чином, з 16 січня
2020 року, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав
як скасування запису про проведену державну реєстрацію права.
Крім того, Верховний Суд враховує, що додатковим підтвердженням наведеного висновку є пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», згідно з яким судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.
З урахуванням викладеного, ефективним способом захисту порушених прав позивача у даній справі буде визнання незаконним та скасування рішення Шацької селищної ради Шацького району Волинської області від 19 лютого 1998 року № 11/5 «Про передачу та надання земельних ділянок у приватну власність» в частині надання ОСОБА_3 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки для обслуговування будинку та господарських будівель площею 0.15 га по АДРЕСА_1 , та рішення Шацької селищної ради Шацького району Волинської області № 49/16.4, виданого 14.05.2019 «Про доповнення рішення Шацької селищної ради від 19 лютого 1998 року № 11/5 «Про передачу та надання земельних ділянок у приватну власність» в частині надання земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0725755100:03:001:1763 та скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0.1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель га споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0725755100:03:001:1763, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1858465307257, номер запису про право власності № 32125727 від 21.06.2019. індексний номер рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень 47489810 від 25.06.2019, з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_3 на неї.
На підставі статей 21, 377, 393 ЦК України, статей 120, 152 ЗК України, керуючись статтями 4, 12, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати незаконними та скасувати: рішення Шацької селищної ради Шацького району Волинської області від 19 лютого 1998 року №11/5 «Про передачу та надання земельних ділянок у приватну власність» в частині надання ОСОБА_3 безкоштовно у приватну власність земельної ділянки для обслуговування будинку та господарських будівель площею 0,1500 га на АДРЕСА_1 , та рішення Шацької селищної ради Шацького району Волинської області №49/16.4 від 14 травня 2019 року «Про доповнення рішення Шацької селищної ради від 19 лютого 1998 року №11/5 «Про передачу та надання земельних ділянок у приватну власність» в частині надання земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 0725755100:03:001:1763,
та скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 0725755100:03:001:1763, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1858465307257, номер запису про право власності 32125727 від 21.06.2019, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень 47489810 від 25.06.2019, з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21.02.2022.
Суддя /підпис/ Н.В.Жевнєрова Згідно з оригіналом Суддя Шацького районного суду Волинської області Н.В.Жевнєрова