17 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 727/8870/20
провадження № 51-4478км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернівецькогоапеляційного суду від 22 червня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020260000000448, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 12 квітня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Згідно з вироком суду, 6 вересня 2020 року приблизно о 00:50 ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «Seat Leon» (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухався в темну пору доби, із суттєвим перевищенням дозволеної в межах населеного пункту швидкістю по просп. Незалежності, зі сторони вул. Героїв Майдану у напрямку вул. Небесної Сотні в м. Чернівці. При цьому, наближаючись до пішохідного переходу, який розташований навпроти будинку № 115 просп. Незалежності в м. Чернівці та обладнаний світлофором, на якому горів жовтий миготливий сигнал для транспортних засобів, проявив самовпевненість і неуважність до дорожньої обстановки і виборі швидкості руху, не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух, у результаті чого скоїв наїзд на ОСОБА_8 , яка переходила проїзну частину дороги в межах вказаного пішохідного переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть останньої.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, апеляційні скарги захисника та потерпілої задовольнив. Змінив вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та на підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки, та поклав на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК. У решті вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуально закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції, при звільнені засудженого від відбування покарання з випробуванням, послався на ті ж обставини, що були враховані місцевим судом при призначенні покарання із застосуванням ст. 69 КК. Враховуючи наведене, рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК та підлягає скасуванню.
У запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_6 зазначає про необхідність залишення її без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Засуджений та захисник заперечували проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, кваліфікація його дій та призначене покарання із застосуванням положень ст. 69 КК в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.
Щодо доводів прокурора, викладених у його касаційній скарзі, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_7 внаслідок м'якості, то колегія судів дійшла наступного висновку.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
За змістом ст. 69 КК призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного.
Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, котрий раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, однак притягувався неодноразово до адміністративної відповідальності, в тому числі за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху в населеному пункті; має постійне місце проживання; за місцем проживання та роботи характеризується позитивно; не одружений; перебував на обліку у лікаря нарколога; у лікаря психіатра на обліку не перебуває; позицію потерпілої, яка просила суворо не карати. Обставинами, що пом'якшують покарання, судом визнано - щире каяття та сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування завданих збитків потерпілій. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу засудженого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнав необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів, призначити ОСОБА_7 основне покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Крім цього, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 286 КК із застосуванням ст. 69 КК, тобто нижче від найнижчої межі встановленої в санкції вказаної частини статті, оскільки, на переконання суду, ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого у більш короткий строк його ізоляції від суспільства, а також з врахуванням думки потерпілої.
З огляду на тяжкі наслідки, що настали, та обставини їх спричинення, суд першої інстанції не встановив підстав для звільнення засудженого від відбування основного покарання з випробовуванням.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор, захисник та потерпіла подали апеляційні скарги.
Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався.
Суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону не дотримався.
Переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи з приводу безпідставного застосування при призначенні ОСОБА_7 покарання, положень ст. 69 КК.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг захисника та потерпілої, прийшов до висновку про наявність підстав для застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК.
Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробування, врахував те, що скоєне засудженим кримінальне правопорушення є тяжким, однак за формою вини вчинене із необережності, активну позицію потерпілої, яка подала апеляційну скаргу та просила не позбавляти обвинуваченого волі, особу засудженого, який не судимий, характеризується позитивно, його вік, наявність родини та постійної роботи, наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обставин, що його обтяжують.
Разом з тим, при вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Однак, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання він має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи. Зокрема суд, застосовуючи до ОСОБА_7 положення ст. 75 КК та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, не навів в ухвалі обставин, які б у сукупності із вже зазначеними при застосуванні ст. 69 КК, вказували на можливість застосувати до ОСОБА_7 положення ст. 75 КК.
З огляду на викладене, касаційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково, ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню до нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
У ході нового апеляційного розгляду суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, зазначені в апеляційній скарзі прокурора, й ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК, маючи на увазі те, що призначене ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Чернівецькогоапеляційного суду від 22 червня 2021 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3