22 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 759/14988/19
провадження № 51-5859км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 ,
встановив:
За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 07 лютого 2020 року, ОСОБА_4 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1
ст. 135 КК України - на строк 2 роки; ч. 2 ст. 286 КК України - на строк
7 років 3 місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами
на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці
з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року вказаний вирок місцевого суду залишено без зміни.
Постановою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 листопада 2021 року вирок Святошинського районного суду м. Києва від 07 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду
від 03 вересня 2020 року щодо ОСОБА_4 залишено без зміни,
а касаційні скарги засудженого ОСОБА_4 та його захисника
ОСОБА_5 - без задоволення.
На адресу Верховного Суду 17 лютого 2022 року від засудженого
ОСОБА_4 надійшла нова касаційна скарга, в якій він, не погоджуючись із вищевказаними рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій щодо нього, порушує питання про їх перегляд у касаційному порядку.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, суд дійшов висновку,
що у відкритті провадження за касаційною скаргою слід відмовити, виходячи
з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Згідно з положеннями статей 424, 425 КПК України в чинному законодавстві
не передбачено можливості повторного оскарження в касаційному порядку особою судових рішень, які вже були предметом перегляду суду касаційної інстанції за касаційною скаргою цієї особи.
Конституційний Суд України Рішенням № 8-рп/2010 від 11 березня 2010 року встановив, що визначення в положенні п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України
як однієї з основних засад судочинства «забезпечення … касаційного оскарження рішення суду» у системному зв'язку з положеннями ч. 1 ст. 8, ст. 125 Основного Закону означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду.
Так, за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 07 лютого 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року щодо нього Верховним Судом 16 листопада 2021 року прийнято остаточне рішення по суті, тобто вказані судові рішення місцевого та апеляційного судів вже були предметом касаційного оскарження.
Оскільки Верховний Суд уже приймав рішення по суті вимог касаційної скарги засудженого, колегія суддів дійшла висновку, що ним вже було реалізовано своє право на оскарження вказаних судових рішень, а тому вони не можуть бути предметом касаційного перегляду вдруге.
Крім того, ч. 5 ст. 442 КПК України передбачено, що постанова Верховного Суду
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Отже, оскільки оскаржувані вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду
не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції вдруге, а постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України відмовити
у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити засудженому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3