22 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 642/5654/19
провадження № 51-819 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2021 року ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 345 КК, та призначено йому покарання:
- за ч. 1 ст. 296 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік;
- за ч. 2 ст. 345 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань з урахуванням ст. 72 цього Кодексу ОСОБА_5 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць.
Відповідно до ст. 75 КК його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік.
Згідно зі ст. 76 КК зобов'язано ОСОБА_5 в період іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повернуто позивачам із роз'ясненням останнім їх права про звернення з позовом до суду в порядку загального цивільного провадження.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Відповідно до обставин, установлених судом та викладених у вироку, ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю і винятковим цинізмом, та умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Так, 21 травня 2019 року близько 04:30, ОСОБА_5 , перебуваючи на проїжджій частині пров. Пластичного навпроти будинку № 34 в м. Харкова, де рухався автомобіль «Samand Ikco», д.н. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_7 , під керуванням ОСОБА_6 , маючи умисел на хуліганські дії, не пропускав по дорозі вищевказаний автомобіль, на що водій ОСОБА_6 був змушений зупинити автомобіль з метою попередження дорожньо-транспортної пригоди. Продовжуючи свої дії, ОСОБА_5 почав грубо всупереч установленим суспільством нормам поведінки виражатися нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_6 , чим принижував його честь та гідність. Далі ОСОБА_5 накинувся на капот цього автомобіля та відірвав лівий двірник лобового скла, чим умисно пошкодив автомобіль.
У цей час ОСОБА_6 з метою припинення злочинних дії останнього почав робити йому зауваження, однак той розпилив газ із газового балончика «Перец Ко» йому в обличчя, завдавши хімічного опіку рогівки та кон'юктиви обох очей, які належать до легких тілесних ушкоджень. Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_5 , незважаючи на загальноприйняті норми поведінки у суспільстві, продовжував увесь час висловлюватись нецензурною лайкою, що перешкоджало спокою громадян.
Після цього ОСОБА_5 почав спускати колеса автомобіля «Samand Ikco». Такі його протиправні дії намагався припинити ОСОБА_8 , проте ОСОБА_5 , не реагуючи на зауваження, діючи умисно, з особливою зухвалістю, підбіг та розпилив газ із газового балончика «Перец Ко» йому в обличчя.
В цей час потерпілий ОСОБА_6 намагався викликати поліцію з метою припинення противоправних дій з боку ОСОБА_5 , однак останній підбіг до нього і розпилив газ із газового балончика в його обличчя, спричинивши останньому вищевказані тілесні ушкодження. Продовжуючи виражатись нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_6 , діючи з особливою зухвалістю, ОСОБА_5 взяв цеглу із землі та безпідставно пошкодив бампер автомобіля «Samand Ikco».
Вищевказаними противоправними діями ОСОБА_5 , що продовжувались понад 20 хв у громадському місці - поблизу будинку № 34 пров. Пластичному в м. Харкові, порушував громадський порядок та спокій громадян.
Крім того, зазначеного дня о 04:50 на вищевказану адресу за викликом прибув екіпаж патрульної служби працівників поліції «Купол-3104» у складі інспекторів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які встановили, що на проїжджій частині з правого боку розташований автомобіль «Samand Ikco», автомобіль бригади швидкої невідкладної допомоги, працівники якої надавали першу медичну допомогу ОСОБА_6 , та між вказаними автомобілями перебував ОСОБА_5 , який усупереч встановленим суспільством нормам поведінки виражався нецензурною лайкою, чим порушував спокій громадян.
Продовжуючи виконувати свої функціональні обов'язки, інспектор УПП в Харківській області ОСОБА_9 , дізнавшись від оточуючих осіб про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_5 , підійшов до нього та, керуючись ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», попрохав пред'явити документ, що посвідчує його особу. У відповідь на вимогу зазначеного працівника правоохоронного органу ОСОБА_5 поводив себе агресивно, безпідставно всупереч встановленим суспільством нормам поведінки продовжував виражатись нецензурною лайкою на адресу працівників УПП в Харківській області ДПП, чим принижував їх честь та гідність, при цьому усвідомлював, що перед ним саме працівники правоохоронного органу, які виконують свої службові обов'язки. ОСОБА_5 , діючи умисно, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на умисне спричинення побоїв зазначеному працівнику під час виконання ним своїх службових обов'язків, перебуваючи поряд із ним, розуміючи, що його протиправні дії можуть бути припинені представником правоохоронного органу в особі інспекторів патрульної поліції, які були у форменому одязі, з табельною вогнепальною зброєю, схопив інспектора УПП в Харківській області ДПП ОСОБА_9 за верхній формений одяг та повалив на землю. Після чого такі противоправні дії ОСОБА_5 були припинені працівниками поліції.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 16 листопада 2021 року вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2021 року щодо ОСОБА_5 залишив без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі прокурор вказує на незаконність та необґрунтованість ухвали апеляційного суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд, залишаючи його апеляційну скаргу без задоволення, своїх висновків належним чином не мотивував та постановив рішення, яке не відповідає ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Мотиви Суду
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Із долученої до касаційної скарги копії вироку суду першої інстанції видно, що судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 здійснено відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК.
Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч. 2 цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Таким чином, закон вимагає від апеляційного суду проаналізувати доводи апеляційної скарги та дати на них вмотивовані відповіді.
З огляду на зміст ухвали суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 ці вимоги закону були судом виконані.
Як убачається з доданої копії ухвали апеляційного суду, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій наводив доводи щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягав застосуванню, та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, вказував про неправильну, на його думку, кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 345 КК і вважав, що дії останнього необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 342 КК, посилався на те, що суд не виклав об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, у зв'язку з чим, просив апеляційний суд скасувати вирок та призначити новий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_5 у суді першої інстанції.
Переглядаючи вирок в межах доводів апеляційної скарги прокурора та перевіряючи висновок суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_5 і правильність правової кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 345 КК, апеляційний суд не встановив будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та дати правильну юридичну оцінку діям засудженого.
Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що доводи прокурора стосовно недоведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, у зв'язку з недоведеністю його об'єктивної сторони є безпідставними, оскільки вони не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, зокрема: показаннями самого ОСОБА_5 , який у судовому засіданні суду першої інстанції повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, у тому числі і за ч. 2 ст. 345 КК. На підставі цього суд, переконавшись у правильності розуміння учасниками кримінального провадження змісту вказаних обставин, у відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та вважав вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень доведеною в повному обсязі, а розгляд справи провів у скороченому порядку.
Також, перевіряючи та спростовуючи доводи прокурора щодо необхідності кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 342 КК замість ч. 2 ст. 345 цього Кодексу, апеляційний суд дійшов слушного висновку, що ч. 2 ст. 345 КК передбачена відповідальність за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків. Основним безпосереднім об'єктом цього кримінального правопорушення є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим обов'язковим об'єктом - психічна недоторканість працівників правоохоронних органів або їх близьких родичів, їх здоров'я. Об'єктивна сторона цього кримінального правопорушення виражена у заподіянні побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень,що пов'язане з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов'язків.
За усталеною практикою застосування норм кримінального закону, під побоями необхідно розуміти умисне завдання ударів, щипків, штовхання, що заподіяли біль, але не спричинили тілесних ушкоджень.
Тому апеляційний суд обґрунтовано погодився з наведеним у вироку висновком, що дії засудженого необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 345 КК, а не за ч. 2 ст. 342 цього Кодексу, оскільки засуджений ОСОБА_5 , діючи умисно, поводив себе агресивно, виражався нецензурною лайкою на адресу інспектора УПП в Харківській області ДПП ОСОБА_9 , схопивши його за верхній формений одяг, повалив на землю, тобто спричинив фізичний біль, заподіявши йому побої.
При цьому суд обґрунтовано відмітив, що як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді засуджений ОСОБА_5 не заперечував обставин, встановлених органом досудового слідства і місцевим судом у повному обсязі визнав вину у вчиненому, підтвердив вчинення побоїв щодо інспектора ОСОБА_9 , висловив каяття щодо своїх дій та попросив вибачення в потерпілого.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд під час перегляду вироку суду першої інстанції дотримався вимог закону, дав належну оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі прокурора, які є аналогічними доводам у її касаційній скарзі, та із зазначенням мотивів прийнятого рішення обґрунтовано залишив вирок без змін.
Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає приписам ст. 419 КПК.
Крім того, твердження, наведені прокурором у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків, викладених в ухвалі апеляційного суду, і не містять вагомих доводів, які би дозволили Суду дійти переконання, що рішення апеляційної інстанції було постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону чи неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, які можуть поставити під сумнів її законність.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення касаційної скарги прокурора немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3