21 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 716/1471/20
провадження № 51-2532ск21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 21 квітня 2021 року.
Встановлені обставини
За вироком Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17 лютого
2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна.
Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 21 квітня 2021 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишив без задоволення, а вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 - без змін.
Не погодившись із цими судовими рішеннями, засуджений оскаржив їх до суду касаційної інстанції.
Касаційний кримінальний суд ухвалою від 26 липня 2021 року на підставі
п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовив засудженому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вказані судові рішення, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень було встановлено, що підстав для її задоволення не було.
15 лютого 2021 року до Касаційного кримінального суду надійшла касаційна скарга засудженого ОСОБА_4 від 9 лютого 2022 року на вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 21 квітня 2021 року щодо нього.
Мотиви Верховного Суду
Згідно з ч. 2 ст. 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та іншими законами України.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягнути.
Частиною 1 ст. 1 КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Положення статей 424, 425 КПК не передбачають можливості повторного оскарження в касаційному порядку особою судових рішень, які вже були предметом перегляду суду касаційної інстанції за касаційною скаргою цієї особи. Конституційний Суд України Рішенням від 11 березня 2010 року № 8-рп/2010 встановив, що визначення в положенні п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України як однієї з основних засад судочинства «забезпечення … касаційного оскарження рішення суду» у системному зв'язку з положеннями ч.1 ст. 8, ст. 125 Основного Закону означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду.
За касаційними скаргами від 6 травня та 22 червня 2021 року засудженого
ОСОБА_4 на вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області
від 17 лютого 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 21 квітня 2021 року щодо нього Верховним Судом 26 липня 2021 року прийнято остаточне рішення про відмову у відкритті касаційного провадження на підставах, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, тобто вказані судові рішення вже були предметом касаційного оскарження.
Оскільки в межах встановленого законом трьохмісячного строку на касаційне оскарження судових рішень Касаційний кримінальний суд уже приймав рішення по суті вимог касаційної скаргиОСОБА_4 на вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 21 квітня 2021 року щодо нього, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_4 використав своє право на оскарження зазначених судових рішень, а тому вони не можуть бути предметом касаційного перегляду вдруге.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Враховуючи наведене, оскільки оскаржувані вирок та ухвала не можуть вдруге бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 17 лютого 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду
від 21 квітня 2021 року щодо нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3