Ухвала
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 227/5457/18
провадження № 61-2801ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Добропільська лікарня інтенсивного лікування», виконавчого комітету Добропільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Комунальне некомерційне підприємство «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги» Добропільської міської ради, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Добропільська лікарня інтенсивного лікування» (далі - КНП «Добропільська лікарня інтенсивного лікування»), виконавчого комітету Добропільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Комунальне некомерційне підприємство «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі - КНП «Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги») Добропільської міської ради, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного суду від 04 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2021 року залишено без змін.
17 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04 січня
2022 року.
Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
У клопотанні, яке містить касаційна скарга, ОСОБА_1 порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2021 року та постанови Донецького апеляційного суду від 04 січня 2022 року, з посиланням на те, що повний текст оскаржуваної постанови нею отримано 18 січня 2022 року.
За приписами статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржуванупостановуДонецького апеляційного суду від 04 січня 2022 року складено
06 січня 2022 року, а оприлюднено 10 січня 2022 року.
Разом із тим, письмових доказів на підтвердження обставини щодо отримання повного тексту оскаржуваної постанови 18 січня 2022 року заявником не надано, що позбавляє суд касаційної інстанції вирішити питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
З урахуванням наведеного на підтвердження зазначених обставин пропуску строку на касаційне оскарження заявник має надати відповідну довідку суду про дату отримання судового рішення апеляційного суду абоінші належні докази в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, або навести інші підстави з відповідними доказами.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті
389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті
389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Процесуальний закон покладає на заявника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
ОСОБА_1 не наводить конкретної норми права у якій відсутній висновокщодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що свідчить про недотримання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України.
За таких обставин заявнику слід уточнити касаційну скаргу у частині підстав, на яких вона подається, оскільки нею не конкретизовано норму права, у якій відсутній висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, та надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги і копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України заявником сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством України.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України
від 8 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності
01 листопада 2011 року, з подальшими змінами.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту
1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у
м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України
«Про судовий збір».
Зважаючи на те, що позовну заяву пред'явлено у грудні 2018 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом
на 01 січня 2018 року.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня
2018 року становив 1 762 грн.
Ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становив 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*0,4=704,80) та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (1 762*5=8 810) (редакція закону на момент подання позовної заяви). Закон пов'язує сплату судового збору за подання касаційної скарги незалежно від вирішення спору по суті.
Ураховуючи характер спору, розмір ставки судового збору за подання до суду касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру (стягнення моральної шкоди) - 1 409,60 грн (704,80*200%).
Судовий збір підлягає сплаті у розмірі 1 409,60 грн, із яких сплачено 992,40 грн.
Таким чином, заявнику необхідно доплатити 417,20 грн.
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 серпня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04 січня 2022 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Черняк