21 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 911/1208/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль"
на рішення Господарського суду Київської області
(суддя - Рябцева О.О.)
від 19.08.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Сулім В.В., судді - Гаврилюк О.М., Коротун О.М.)
від 25.01.2022
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль"
про стягнення 9 042 766,88 грн,
1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" (далі - відповідач) про стягнення 9 042 766,88 грн, з яких: 6 590 934,68 грн пені, 549 244,52 грн 3% річних та 1 902 587,68 грн інфляційних втрат.
2. Позов обґрунтований тим, що відповідач несвоєчасно здійснив оплату за переданий позивачем природний газ відповідно до договору постачання природного газу № 2033/1718-ЕЕ від 14.08.2018 (далі - Договір).
3. Рішенням Господарського суду Київської області від 19.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 295 467,34 грн пені, 549 244,52 грн 3% річних, 1 902 587,68 грн інфляційних втрат та 135 641,50 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:
- відповідач за отриманий у серпні 2018 року та вересні 2018 року природний газ розрахувався в повному обсязі, проте з порушенням строку оплати, встановленого п. 6.1 Договору, тому відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України зобов'язаний сплатити інфляційні втрати та 3% річних, у заявленому розмірі (розрахунок позивача є правильним);
- розмір пені, нарахований відповідно до пункту 8.2 договору та статті 230 ГК України, слід зменшити на 50% на підставі статті 233 ГК України, частини 3 статті 551 ЦК України, з огляду на скрутний фінансовий стан відповідача та наявність у його контрагентів значної дебіторської заборгованості перед ним за вироблену електричну енергію, тому відповідач не має можливості належним чином виконувати договірні зобов'язання перед позивачем;
- заперечення відповідача про списання неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, проценти річних на заборгованість за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, погашену станом на 01.06.2021, відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", в редакції Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки цей Закон набрав чинності 29.08.2021, тобто станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції не був чинний.
5. 09.02.2022 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
6. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
7. Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
8. Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
9. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
10. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
11. Отже, при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
12. Касаційна скарга не містить зазначення передбаченої (передбачених) частиною 2 статті 287 ГПК України підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень, що є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.
13. Також відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
14. Вирішуючи питання щодо обов'язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
15. Згідно з частиною 1 статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
16. Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
17. Як убачається з касаційної скарги, скаржник не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 3 295 467,34 грн пені, 549 244,52 грн 3% річних, 1 902 587,68 грн інфляційних втрат, разом 5 747 299,54 грн.
18. Відповідно до вимог касаційної скарги заявник за подання касаційної скарги мав сплатити судовий збір у розмірі 172 419,00 грн (5 747 299,54 грн х1,5% х 200 %).
19. До касаційної скарги заявник не додав документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, тому касаційна скарга також підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України для надання строку на усунення встановлених недоліків в частині сплати судового збору.
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пункту 5 частини 2, пункту 2 частини 4 статті 290, частини 2 статті 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" на рішення Господарського суду Київської області від 19.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 911/1208/21 залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, із зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 2 статті 287 ГПК України;
- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання;
- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 172 419,00 грн.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова