Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
23 лютого 2022 року м. ХарківСправа № 922/5247/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
при секретарі судового засідання Погореловій О.В.
розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Шеченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області
до 1) Харківської міської ради, м. Харків , 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків , 3) Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Ізюм , 4) Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків
про скасування в частині рішення органу місцевого самоврядування, визнання договорів купівлі-продажу та іпотеки недійсними, витребування майна у комунальну власність
за участю представників:
позивача - Ткаченко К.О.
відповідача 1 - не з'явився
відповідача 2 - не з'явився
відповідача 3 - не з'явився
відповідача 4 - Гаврильченка Ю.О.
Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи ОСОБА_2 , в якій просить суд:
- визнати незаконним та скасувати пункту 33 додатку до рішення 18 сесії ХМР 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 21 лютого 2018 року № 1008/18;
- визнати недійсним договір купівлі продажу нежитлових приміщень від 23 липня 2018 року № 5607-В-С;
- припинити право власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 74917063101, зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2021 року № 749;
- витребувати у ОСОБА_2 нежитлові приміщення підвалу №13-:-17, загальною площею 52,3 кв.м., житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати зі сплати судового збору прокурор просить покласти на відповідачів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.01.2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.01.2022 року на 09:20 год.
Ухвалами Господарського суду Харківської області від 27.01.2022 та 14.02.2022 підготовчі засідання були відкладені.
25.01.2022 року представник відповідача 4 подав до суду заяву про застосування наслідків збігу строку загальної позовної давності для звернення до суду позивача за заявленими позовними вимогами у справі №922/5247/21 (вх.№ 1721), яку досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.
25.01.2022 року представник відповідача 4 подав відзив (вх.№ 1722), який досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.
26.01.2022 року відповідач 3 подав відзив (вх.№ 1799), який досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.
26.01.2022 відповідач 3 подав заяву про застосування наслідків збігу строку загальної позовної давності для звернення до суду позивача за заявленими позовними вимогами у справі №922/5247/21 (вх.№ 1800), яку досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.
27.01.2022 відповідач 2 подав заяву про залишення позову без розгляду (вх.№1936), заяву про застосування строку позовної давності (вх.№ 1905) та відзив (вх.№1906), які досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.
31.02.2022 прокурор подав заперечення на заяву відповідача 2 про застосування позовної давності та заперечення на заяву відповідача 2 про залишення позову без розгляду (вх.№ 2272).
Також 31.01.2022 прокурор подав відповідь на відзиви відповідачів 1,3,4 (вх.№2273), які досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.
01.02.2022 відповідач 1 подав відзив на позовну заяву (вх.№ 2341), який досліджено судом та приєднано до матеріалів справи та заяву про залишення без розгляду позовної заяви Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (вх.№3399 від 14.02.2022).
14.02.2022 відповідач 4 подав заяву про залишення позову без розгляду (вх.№3399 від 14.02.2022).
У підготовче засідання 14.02.2022 року прибув прокурор та представник відповідача 4, інші відповідачі не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Під час судового засідання прокурором заявлено усне клопотання про відкладення підготовчого провадження.
Розглянувши заяву відповідача 4 про залишення позову без розгляду (вх.№3399 від 14.02.2022), суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
У ч. 3 вказаної статті закріплено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Таким чином, вказаними нормами Закону прямо передбачено право прокурора на звернення до суду в інтересах держави.
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація "інтересів держави" може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).
Крім того, у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що інтереси держави є оціночним поняттям, тому прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому відбулось чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, з спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).
Разом із цим, ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком.
Згідно з положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Таким чином, законодавством прямо передбачено право прокурора звертатись до суду в інтересах держави у разі нездійснення або неналежного здійснення органом місцевого самоврядування відповідних повноважень.
Суд наголошує, що Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як органи наділеними відповідними повноваженнями, не можуть обіймати декілька статусів у справі та виступати у якості як позивача, так і відповідача, оскільки є такими органами, які припустились порушень та виступають у якості відповідачів у справі.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.
Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.
Положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини забезпечено врахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.
Як зазначив у позовній заяві прокурор, звернення Керівника Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова з позовною заявою спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо відчуження майна з комунальної власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.
Згідно з ст. 327 ЦК України та ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відчуження об'єктів нерухомості комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно з ст. 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування.
Додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст. 68 Конституції України (кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей) є обов'язковою передумовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу - побудови демократичної, соціальної, правової держави.
Як зазначає прокурор, його звернення до суду у цій справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час відчуження об'єктів нерухомості з комунальної власності.
Крім того, з огляду на висновки, викладені Європейським судом з прав людини у рішенні в справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року питання правомірності відчуження об'єктів нерухомості з комунальної власності становлять не тільки державний, а й суспільний інтерес.
Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Повноваження прокуратури, у тому числі щодо представництва інтересів держави в суді, встановлені Основним Законом України, не можуть бути передані законом будь-яким іншим державним органам.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами; делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
Аналогічна позиція висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 05.06.2019 у справі № 3-234/2018.
Згідно з ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
З урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак, у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які, як стверджує прокурор, негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурор самостійно подав вказаний позов. А тому в даному випадку правомірним є звернення до суду прокурора та визначення Харківської міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.
Аналогічна правова позиція викладена зокрема у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 922/1441/19, від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18.
Посилання відповідача 4 на необхідність застосування висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18, судом не приймаються, оскільки склад спірних правовідносин у даній справі є відмінним від складу правовідносин у справі № 912/2385/18.
Так, у справі № 912/2385/18 наявний суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, - відновлення законності у спосіб визнання недійсним частини договору та стягнення на користь бюджету надмірно сплачених коштів - Устинівська районна державна адміністрація Кіровоградської області (позивач 1) та Східний офіс Держаудитслужби (позивач 2). У зв'язку з цим, належним до виконання прокурором є його обов'язок, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", направити попередньо, до звернення до суду, повідомлення про це такому суб'єктові.
Натомість, у даній справі такий суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, відсутній, прокурором наведено підставу для представництва інтересів держави. У зв'язку з цим, для прокурора не може виникнути обов'язку направити до звернення з позовом до суду повідомлення про це особі, якій пред'явлено позовну вимогу, тобто відповідачу.
Таким чином, звертаючись до суду із позовною заявою, прокурором дотримано процедуру, встановлену ч.ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
При цьому, оцінка факту наявності чи відсутності порушеного інтересу держави, а також порушень норм чинного законодавства лежить у площині вирішення судом спору по суті позовних вимог та не може бути підставою залишення без розгляду позовної заяви прокурора.
За таких обставин, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви Фізичної особи ОСОБА_2 (вх.№ 3399 від 14.02.2022) про залишення позову без розгляду.
Розглянувши заяву відповідача 2 про залишення позову без розгляду (вх.№1936 від 27.01.2022), суд зазначає наступне.
Звертаючись до суду із заявою про залишення позову без розгляду, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління) посилалося на ту обставину, що прокурором в позовній заяві було об'єднано позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Управління вказує, що одним із відповідачів прокуратура визначила фізичну особу, яка на теперішній час є власником спірних нежитлових приміщень, а тому, на думку відповідача, позовні вимоги в частині витребування майна не відносяться до юрисдикції господарського суду, а підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Частинами 2,3 ст. 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні І виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Також господарські суди розглядають справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин. Зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Аналогічного висновку щодо розмежування підсудності дійшов Верховний Суд України у постанові № 21-847а15 від 07.07.2015 а також Велика Палата Верховного суду у постанові № 125/703/16-ц від 21.02.2018. Так, розглянувши касаційну скаргу позивача, Велика Палата дійшла наступного висновку, - оспорений договір купівлі-продажу групи нежитлових приміщень був укладений в порядку приватизації комунального майна шляхом проведення аукціону. Відтак, враховуючи характер спірних відносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред'явлення позову, у тому числі, до фізичної особи, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, не змінює правову природу юридичного спору та у даному випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог ст. 47 ГПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів: права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов'язки. Згідно з ч. 1 ст. 173 ГПК в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 914/2191/16, від 23.10.2019 у справі № 902/434/19, від З0.10.2019 у справі № 922/1359/19.
Враховуючи зазначене і те, що договір купівлі-продажу між Харківською міською радою та ФОП Кичею Б.М. укладено на підставі рішення органу місцевого самоврядування, які прийнято з порушенням вимог чинного приватизаційного законодавства, то вимога про визнання недійсним договору є похідною від попередньої, як і витребування нежитлових приміщень у комунальну власність з володіння фізичної особи Полякової І.Б.
Таким чином, даний спір підлягає вирішенню саме в порядку господарського судочинства, а заява Управління комунального майна та приватизації про залишення позовної заяви без розгляду - не підлягає задоволенню.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст.183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Згідно вимог ч. 3 ст. 177 ГПК України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Суд, з метою необхідності забезпечення реалізації учасниками процесу своїх прав, а також належної підготовки справи до розгляду по суті, вважає за доцільне продовжити строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та враховуючи те, що усі питання, визначені ч. 2 ст. 182 ГПК України, не можуть бути вирішені у даному підготовчому засіданні, суд вважає за доцільне відкласти підготовче засідання.
Приймаючи до уваги неможливість вирішення судом питань, які повинні бути розглянуті у підготовчому засіданні, відповідно до ст. 182 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення усного клопотання прокурора та відкладення підготовчого засідання.
Керуючись ст.ст. 31, 42, 47, 177, 181-183, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяв представників відповідачів 2,4 (вх.№ 1936 від 27.01.2022 та вх.№ 3399 від 14.02.2022) про залишення позову без розгляду - відмовити.
2. Продовжити строк проведення підготовчого засідання до 05 квітня 2022 року включно.
3. Усне клопотання прокурора про відкладення підготовчого засідання задовольнити.
4. Підготовче засідання відкласти на 14.03.2022 року на 10:20 год.
5. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи 5, 8-й під'їзд, 1-й поверх, зал № 128.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 24 лютого 02 2022 року.
Суддя І.В. Трофімов
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.