21 лютого 2022 року м. ТернопільСправа № 921/603/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Бега В.М.
розглянув справу
за позовом - Приватного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Енергоощадні технології" (вул. Глиняна, буд. 27, м. Тернопіль, 46011)
до відповідача - Державного підприємства Тернопільське науково-технічне підприємство "Промінь" (вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, 46016)
про стягнення коштів в сумі 780000 грн, інфляційних витрат в сумі 91855,80 грн, 3% річних в сумі 39042,74 грн.
За участю від:
позивача - Фурик К.І.
відповідача - не з'явився
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Приватне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Енергоощадні технології" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства Тернопільське науково-технічне підприємство "Промінь" про стягнення коштів в сумі 780000 грн, 91855,80 грн - інфляційних витрат, 39042,74 грн - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві №08/09 від 09.09.2021 (вх. №665 від 13.09.2021) посилається на невиконання відповідачем умов договору №ПР-00000181 від 20.08.2019 в частині виконання робіт по виготовленню продукції, вартість якої оплачено позивачем на суму 780000 грн. Позивачем зазначено, що вказані кошти набуто відповідачем без достатньої правової підстави, а тому такі підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України, разом з нарахованими в порядку ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційними нарахуваннями.
У письмових поясненнях №15/12/21 від 15.12.2021 (вх. №10264 від 16.12.2021) позивачем зазначено, що 14.09.2021 ним отримано від ДП ТНТП "Промінь" лист за №204 з приводу направлення повноважних представників позивача для отримання продукції, виготовленої на виконання умов договору №ПР-00000181 від 20.08.2019. З приводу доданих до листа №204 від 14.09.2021 копій видаткової накладної №262 від 24.09.2020 та акту здачі - приймання робіт №01/00000181 від 24.09.2020 позивачем стверджено, що під час дії спірного договору на адресу позивача не надходило жодних звернень відповідача з приводу отримання продукції. Наведене підтверджується тим, що видаткова накладна та акт здачі - приймання робіт оформлені 24.09.2020, тобто після закінчення терміну дії договору та строку до якого відповідач повинен був виконати своє зобов'язання. Разом з цим звертає увагу на те, що вказані документи підписано зі сторони відповідача директором Прінц В.А., який станом на 24.09.2020 не займав такої посади. Державним концерном «Укроборонпром» лише 21.08.2021 призначено цю особу на посаду директора, згідно контракту №13/К/21 від 17.08.2021. Тому, зазначена у видатковій накладній №262 від 24.09.2020 та акті здачі - приймання робіт №01/00000181 від 24.09.2020 інформація не відповідає дійсності.
Зміст поданих ПП "Науково-виробниче об'єднання "Енергоощадні технології" пояснень №18/01 від 19.01.2022 (вх. №371 від 20.01.2022) зводиться до підтримання вимог про стягнення збитків в сумі 780000 грн відповідно до ч.2 ст. 849 ЦК України, у зв'язку з відмовою відповідача від договору, внаслідок невиконання відповідачем умов договору №ПР-00000181 від 20.08.2019.
Позиція відповідача.
Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 17.09.2021 (про відкриття провадження у справі) не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у частині 2 статті 178 ГПК України.
Згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 17.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/603/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 18.10.2021.
Ухвалою суду від 18.10.2021 підготовче судове засідання у даній справі було відкладено на 11.11.2021.
Надалі, ухвалою суду від 11.11.2021: прийнято до розгляду заяву позивача б/н, б/д (вх. №9166 від 11.11.2021); продовжено строк підготовчого провадження по справі №921/603/21; відкладено підготовче судове засідання на 09.12.2021; запропоновано позивачу в строк до 07.12.2021 подати завірену копію витягу з проекту 300-07/16 (п.2.2 договору №ПР-00000181 від 20.08.2019); письмові пояснення про наявність чи відсутність у 2019 році правовідносин між сторонами на підставі інших (ніж згадані у позові) договорів; завірену копію звернення відповідача на підставі якого було здійснено платіж 22.10. та 07.11.2019 та за наявності - копії матеріалів іншої переписки сторін щодо виконання договору №ПР-00000181 від 20.08.2019; запропоновано відповідачу в строк до 07.12.2021 подати докази повного або часткового виконання робіт за договором №ПР-00000181 від 20.08.2019.
Ухвалою суду від 09.12.2021: задоволено клопотання позивача №08/12/21 від 08.12.2021 (вх. №10028 від 08.12.2021); відкладено підготовче судове засідання на 16.12.2021; продовжено позивачу строк для подання доказів; запропоновано позивачу в строк до 16.12.2021 подати завірену копію витягу з проекту 300-07/16 (п.2.2 договору №ПР-00000181 від 20.08.2019); письмові пояснення про наявність чи відсутність у 2019 році правовідносин між сторонами на підставі інших (ніж згадані у позові) договорів; завірену копію звернення відповідача на підставі якого було здійснено платіж 22.10. та 07.11.2019 та за наявності - копії матеріалів іншої переписки сторін щодо виконання договору №ПР-00000181 від 20.08.2019.
Надалі, ухвалою суду від 16.12.2021 (з урахуванням ухвали від 22.12.2021) закрито підготовче провадження по справі №921/603/21 та призначено її до розгляду по суті на 20.01.2022. У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шумського І.П. розгляд справи 20.01.2022 не відбувся.
Ухвалою суду від 07.02.2022 судове засідання у даній справі призначено на 14.02.2022, яке відкладалось на 21.02.2022.
Представником позивача в судовому засіданні 21.02.2022 підтримано позовні вимоги, з урахуванням письмових пояснень №18/01 від 19.01.2022.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 21.02.2022 не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином.
Про обізнаність відповідача щодо перебування в провадженні суду справи №921/603/21 вказують наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення, якими на адресу відповідача направлялись копії ухвал суду, з відмітками про вручення їх адресату, а також клопотання представника відповідача б/н від 08.10.2021 (вх. №8386 від 12.10.2021) про відкладення підготовчого судового засідання.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.
Суд, у судовому засіданні 21.02.2022, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Між Приватним підприємством "Науково-виробниче об'єднання "Енергоощадні технології" (надалі - замовником) та Тернопільським державним науково-технічним підприємством "Промінь" (надалі - виконавцем) 20.08.2019 укладено договір №ПР-00000181 (надалі - договір), згідно п. 1.1, п. 2.1 якого виконавець зобов'язався на умовах цього договору виконати роботи по виготовленню продукції, перелік та вартість якої зазначені у додатку №1 до цього договору (що є його невід'ємною частиною), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити ці роботи.
Відповідно до п. 2.2 договору якість робіт, виконаних виконавцем, має відповідати вимогам конструкторської документації згідно проекту 30-07/16, і загальним вимогам, що зазвичай ставляться до робіт такого характеру на момент передачі їх замовнику.
У п. 3.1 договору зазначено, що виконавець зобов'язується виконати роботи у строки, зазначені у додатку №1 до цього договору, починаючи з моменту отримання від замовника передоплати (авансового платежу) у відповідності з п. 5.3 цього договору. Моментом передоплати є дата зарахування коштів від замовника на розрахунковий рахунок виконавця, який вказаний у цьому договорі.
Виконавець має право достроково виконати роботи за цим договором (п. 3.2 договору).
Згідно п. 5.1, п. 5.2 договору ціна продукції, що виготовляється за цим договором, визначається згідно з додатком № 2 до цього договору, що є його невід'ємною частиною. Загальна вартість робіт за цим договором становить 780000 грн, в тому числі ПДВ на суму 130000 грн.
У п. 5.3 договору сторони обумовили терміни оплати, а саме: першу частину вартості робіт замовник сплачує після підписання цього договору у вигляді передоплати в розмірі не менше 30 % від загальної вартості, зазначеної в п. 5.2 шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця; другу частину вартості робіт замовник сплачує протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання акту прийому-передачі робіт шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Здача робіт виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного завершення робіт. Підписання акту прийому-передачі представником замовника є підтвердженням відсутності претензій до виконавця з його боку (п. 5.4, п. 5.5 договору).
Згідно п. 6.1 договору виконавець зобов'язався: забезпечувати якість виконаних робіт відповідно до вимог, які узгоджені виконавцем із замовником або згідно із вимогами, яким такі роботи звичайно повинні відповідати (п. 6.1.1 договору); при неможливості в передбачений цим договором строк виконати роботи, негайно повідомити про це замовника у письмовій формі з обґрунтуванням неможливості виконати такі роботи у строк, передбачений цим договором (п. 6.1.2 договору).
Відповідно до п. 6.4.1, п. 6.4.2 договору замовник має право: відмовитись від прийняття результатів виконаних робіт, якщо ці роботи не відповідають умовам договору; вимагати від виконавця відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем взятих на себе обов'язків за цим договором. При цьому, замовник зобов'язаний довести той факт, що збитки виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем обов'язків згідно умов даного договору.
У випадку порушення зобов'язань, що виникають з цього договору (надалі іменується «порушення договору»), винна сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством (п.7.1 договору).
Згідно п. 10.1, п. 10.2 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 10.1 цього договору та закінчується в момент виконання всіх зобов'язань сторонами, але не пізніше 31.12.2019.
Відповідно до п. 11.5 договору додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.
20.08.2019 між сторонами також підписано додаток №1 до договору №ПР-00000181 від 20.08.2019, у якому наведено перелік продукції, що виготовляється згідно договору, а саме: Ферма Фм-12 в кількості 2 одиниці, вартістю 141670 грн без ПДВ (170004 грн з ПДВ); Ферма ФМ-24 в кількості 5 одиниць, вартістю 508330 грн без ПДВ (609996 грн з ПДВ), із визначеним терміном її виготовлення - 30 календарних днів.
Окрім цього, 20.08.2019 між сторонами також підписано додаток №2 до договору №ПР-00000181 від 20.08.2019 - Протокол погодження договірної ціни на продукцію. У ньому сторонами в двосторонньому порядку погоджено договірну ціну на продукцію, а саме: Ферма Фм-12 в кількості 2 одиниці, вартістю 70835 грн без ПДВ; Ферма ФМ-24 в кількості 5 одиниць, вартістю 101666 грн без ПДВ. При цьому, загальна вартість продукції визначена 780000 грн, в т.ч. ПДВ 130000 грн.
Вказані договір та додатки до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.
На виконання умов договору №ПР-00000181 від 20.08.2019 позивачем перераховано відповідачу кошти на загальну суму 806000 грн, згідно платіжних доручень №13453 від 23.08.2019 на суму 260000 грн, №13889 від 22.10.2019 на суму 300000 грн, №14024 від 07.11.2019 на суму 246000 грн, в призначенні плату яких зазначено: «за комплект металоконструкцій зг. рах. №181 від 20.08.2019».
У відповідності до усних та письмових пояснень представника позивача, у зв'язку з особистими проханнями керівника відповідача, виконавцю робіт була сплачена замовником уся сума за договором ще до завершення робіт (п. 5.3 правочину).
У письмових поясненнях №15/12/21 від 15.12.2021 позивачем зазначено про втрату рахунку (листа) №181 від 23.08.2019, а відтак і неможливість надати зазначений документ до справи.
Наявна в матеріалах справи копія банківської виписки АТ «Укрсиббанк» за 23.08.2019 по рахунку позивача вказує на те, що 23.08.2019 йому здійснено повернення коштів в сумі 26000 грн відповідачем.
В матеріалах справи міститься лист №204 від 14.09.2021 Державного підприємства Тернопільське науково-технічне підприємство "Промінь", адресований Приватному підприємству "Науково-виробниче об'єднання "Енергоощадні технології", у якому відповідачем повідомлено позивача про виконання робіт, обумовлених п. 2.1 договору та додатком №1 до договору. У листі ДП ТНТП "Промінь" стверджено, що про факт виконання ним умов договору позивач неодноразово повідомлявся. Однак, останнім не направлено повноважних представників для приймання-передачі робіт у відповідності до п. 5.4 договору.
В якості додатків до листа №204 від 14.09.2021 значаться акт №01/00000181 від 24.09.2020 здачі-приймання виконаних робіт та видаткова накладна №262 від 24.09.2020 на суму 780000 грн за комплект металоконструкцій (ферма Фм-12, 2 шт, ферма Фм - 24, 5 шт), з проставленими на них печаткою відповідача та підписом директора Прінц В.А.
За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи - Державного підприємства Тернопільське науково-технічне підприємство "Промінь" (ідентифікаційний код 14040960), сформованого судом за запитом №315044958553, станом на 24.09.2020 керівником підприємства був Лікаренко А.І., а не зазначений у видатковій накладній та акті здачі - приймання виконаних робіт від 24.09.2020 Прінц В.А.
Прінц Володимир Анатолійович призначений на посаду директора Державного підприємства Тернопільське науково-технічне підприємство "Промінь" на період з 21.08.2021 по 19.08.2022, на що вказує інформація Реєстру контрактів, укладених з керівниками суб'єктів господарювання державного сектору економіки України, станом на 01.10.2021, розміщена за адресою інтернет ресурсу https://www.me.gov.ua/Documents/ List?lang=uk-UA&id=82ccd0ee-0f34-4712-9d0c-715861580b45&tag=Restr Kontraktiv-.
Відповідачем протягом усього слухання справи не було подано у встановленому законом порядку заперечень проти позову та доказів на їх підтвердження, зокрема щодо своєчасного виконання робіт за договором та неодноразового повідомлення позивача про це (шляхом надіслання на адресу замовника передбачених правочином документів).
За твердженням позивача, невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.
Зазначивши додатково, що до пред'явлення позову відповідачем не повідомлялось про причини невиконання ним своїх зобов'язань, як це передбачено п. 6.1.2 договору; до надіслання відповідачем листа від 14.09.2021, з додатками, виконавцем не надавалось жодних актів про закінчення робіт; технічний проект, згаданий в п. 2.2 договору знаходиться у відповідача.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків - договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За приписами статей 525, 526 цього цодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між сторонами виникли правовідносини щодо виконання умов договору підряду.
Положеннями частини другої статті 317 ГК України передбачено, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі статтею 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Як вже зазначалось, у п. 3.1 договору сторонами обумовлено, що виконавець зобов'язується виконати роботи у строки, зазначені у додатку №1 до цього договору, починаючи з моменту отримання від замовника передоплати (авансового платежу) у відповідності з п. 5.3 цього договору.
Згідно п. 5.3 договору перша частина вартості робіт замовник сплачується після підписання договору у вигляді передоплати в розмірі не менше 30 % від загальної вартості, зазначеної в п. 5.2 (від 780000 грн) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Відповідно до додатку №1 до договору №ПР-00000181 від 20.08.2019 термін виготовлення продукції складає 30 календарних днів.
23.08.2019 позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 260000 грн, частину з яких - в сумі 26000 грн, відповідач повернув позивачу як надлишково сплачені.
Надалі, 22.10.2019 та 07.11.2019 за клопотанням виконавця позивачем перераховано відповідачу решту вартості замовлених до виконання робіт, але до їх завершення.
Враховуючи умови договору підряду від 20.08.2019, встановивши, що передбачений договором аванс позивач перерахував відповідачу 23.08.2019, про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №13453 від 23.08.2019, суд приходить до висновку, що останній день строку для виконання підрядником робіт (30 календарних днів з моменту отримання від замовника передоплати) припав на 22.09.2019.
Згідно п. 6.1.1 договору відповідач (виконавець) зобов'язаний забезпечувати якість виконаних робіт відповідно до вимог, які узгоджені виконавцем із замовником або згідно із вимогами, яким такі роботи звичайно повинні відповідати.
При неможливості в передбачений цим договором строк виконати роботи, негайно повідомити про це замовника у письмовій формі з обґрунтуванням неможливості виконати такі роботи у строк, передбачений цим договором (п. 6.1.2 договору).
Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до частин 1-3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Можливість односторонньої відмови від договору, зокрема передбачена ч.2 ст. 849 ЦК України.
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Верховний Суд звертається до власних правових висновків у постанові від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.
Аналогічні положення містить стаття 291 ГК України.
Статтею 188 ГК України унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Виходячи із правового аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що розірвання господарського договору може бути вчинено, як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч.1 ст. 610 ЦК України).
Матеріали справи не містять оформлених у двосторонньому порядку актів прийому-передачі виконаних робіт, як це обумовлено п. 5.4 договору.
Відсутність доказів виконання зі сторони відповідача умов договору № ПР-00000181 від 20.08.2019 щодо виготовлення, здачі, передачі ПП "Науково-виробниче об'єднання "Енергоощадні технології" продукції по акту прийому-передачі, у строк визначений додатком №1 до договору (протягом 30 календарних днів з моменту отримання відповідачем попередньої оплати), вказує на порушення зі сторони ДП ТНТП "Промінь" умов договору підряду.
Під час розгляду справи відповідачем не подано відзиву на позовну заяву та доказів виконання ним зазначеного договору.
Відповідно до ч.2 ст. 42, ст. 46 ГПК України сторони зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Суд не приймає до уваги датовані 24.09.2020 видаткову накладну №262 та акт здачі - приймання виконаних робіт №01/00000181, які підписано директором Прінц В.А., оскільки станом на зазначену дату ця особа не займала посаду директора ДП ТНТП "Промінь" та не могла підписувати їх в якості директора.
Судом встановлено, що позивач, вимагаючи стягнення з відповідача коштів в сумі 780000 грн, частина з яких в розмірі 234000 грн, сплачена відповідачу в якості попередньої оплати, підставою позову визначив положення частини 2 статті 849, статті 1212 ЦК України, посилаючись при цьому на те, що відповідач взагалі не виконав жодних робіт за договором і саме це стало підставою для реалізації позивачем свого права на односторонню відмову від договору, викладену у письмових поясненнях № 18/01 від 19.01.2022.
Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Приписами ч.1 ст. 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч.2 ст. 849 ЦК України).
Відповідно до п. 6.4.1, п. 6.4.2 договору замовник має право: відмовитись від прийняття результатів виконаних робіт, якщо ці роботи не відповідають умовам договору; вимагати від виконавця відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем взятих на себе обов'язків за цим договором.
Судом встановлено, що позивач (як замовник згідно договору підряду) скористався власним правом, передбаченим ч.2 ст. 849 ЦК України, щодо відмови від договору підряду (зобов'язання), виклавши таку серед іншого у поясненнях №18/01 від 19.01.2022 та пред'явивши позов до відповідача із вимогою не виконати зобов'язання за договором підряду, а стягнути сплачені за це кошти.
Положеннями ч.1, ч.3 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов'язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.
Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов'язання на підставі ст. 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відмова замовника від договору підряду за ч.2 ст.849 ЦК України є підставою для задоволення вимоги про повернення сплачених згідно договору № ПР-00000181 від 20.08.2019 коштів в сумі 780000 грн.
Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 21.09.2021 у справі №903/245/20.
Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У зв'язку з відсутністю факту виконання відповідачем умов договору № ПР-00000181 від 20.08.2019, відмовою позивача від цього договору відповідно до ч.2 ст. 849 ЦК України, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 780000 грн безпідставно набутих коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України підлягають до задоволення, як обґрунтовані.
Як вже зазначалось, в порядку ст. 625 ЦК України ПП "Науково-виробниче об'єднання "Енергоощадні технології" також було заявлено до стягнення з ДП ТНТП "Промінь" 91855,80 грн - інфляційних втрат та 39042,74 грн - 3% річних, нарахованих на суму 780000 грн за період з 01.01.2020 по 31.07.2021.
Відповідно до ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).
Згідно частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У ч. 2 ст. 11 ЦК України зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори та інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтю 625 ЦК України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).
Таким чином, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі ч.2 ст. 849, ст.1212 ЦК України.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 908/2552/17, від 04.12.2019 у справі №910/13238/18.
При цьому, ч.1 ст.1214 ЦК України встановлює обов'язок особи, яка користувалась майном без відповідних правових підстав щодо відшкодування доходів, одержаних з часу, коли вона дізналася про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Вищим господарським судом України у постанові пленуму №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме у п. 1.12. роз'яснено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Зважаючи на наведене, вказані в розрахунку позивача суми зобов'язання, період нарахування, судом здійснено перерахунок сум інфляційних нарахувань та 3% річних, заявлених до стягнення.
Згідно проведеного перерахунку, у зв'язку з встановленим невиконанням відповідачем умов договору протягом 30 календарних днів з часу перерахування попередньої оплати, в межах визначених позивачем періодів, сум на які здійснювалось нарахування, з врахуванням строків визначених ч. 1 ст. 1214 ЦК України, судом встановлено, що заявлені до стягнення суми 91855,80 грн - інфляційних нарахувань та 39042,74 грн - 3% річних є обґрунтованими, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають до задоволення.
За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Енергоощадні технології" підлягають до задоволення, шляхом стягнення із Державного підприємства Тернопільське науково-технічне підприємство "Промінь" 780000 грн отриманих коштів, 39042,74 грн - 3% річних, 91855,80 грн - інфляційних нарахувань.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту п.3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст.14, ч.4 ст.74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
Стягнути з Державного підприємства Тернопільське науково-технічне підприємство "Промінь" (вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, 46016, ідентифікаційний код 14040960) на користь Приватного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Енергоощадні технології" (вул. Глиняна, буд 27, м. Тернопіль, 46011, ідентифікаційний код 35308407) коштів в сумі 780000 (сімсот вісімдесят тисяч) грн, 91855 (дев'яносто одну тисячу вісімсот п'ятдесят п'ять) грн 80 коп. - інфляційних втрат, 39042 (тридцять дев'ять тисяч сорок дві) грн 74 коп. - 3% річних, 13663 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят три) грн 48 коп. - судового збору.
Видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено 23 лютого 2022 року.
Суддя І.П. Шумський