Справа № 473/667/22
"23" лютого 2022 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі судді - Старжинської О.Є.,
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів
23.02.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в Вознесенський міськрайонний суд з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , який проживає і зареєстрований: АДРЕСА_1 про стягнення грошових коштів в сумі 62517,25 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 08.10.2021 року він передав відповідачу ОСОБА_2 грошову суму - 62000 грн., що еквівалентно 2360 доларів США, які він зобов'язувався віддати в строк до 01.12.2021 року, на підтвердження укладання договору позики та його умов позичальник надав письмову розписку.
Посилаючись на те, що відповідач неналежним чином виконував своє зобов'язання щодо повернення коштів (повернув лише 08.12.2021 року 4000 грн, що еквівалентно 147,16 доларів США), позивач позов задовольнити.
Визначення підсудності розгляду цього спору позивач обґрунтовував частиною 8 ст. 28 ЦПК України (підсудність за вибором позивача), оскільки позов подано за місцем виконання договору позики - у розписці зазначено м.Вознесенськ як місце виконання договору.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно із вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення цивільних справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.
Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.
Отже, територіальна підсудність цивільних справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Відповідно до статті 27 ч.1 ЦПК України позови до фізичних осіб пред'являються в суд за зареєстрованим в установленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Як зазначалося вище, місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 .
Водночас, за умовами ч.8 ст. 28 ЦПК України право вибору між загальними судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 ЦПК України.
У всіх передбачених приписами статті 29 ЦПК України випадках альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).
Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (частина 8 статті 28 ЦПК України).
Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.
Правила визначення місця виконання зобов'язання передбачені статтею 532 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
З матеріалів справи вбачається, що в письмовій розписці зазначено місце її складання( м.Вознесенськ), але в ній відсутнє зазначення місце виконання договору позики, тобто сторони конкретно не узгодили місце його виконання, а тому, беручи до уваги те, що спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним, за твердженням позивача, виконанням відповідачем умов зазначеного договору, з урахуванням приписів статті 27 ч.1 ЦПК України, дана позовна заява має бути передана до Тростянецького районного суду Вінницької області (24300, Вінницька область, смт. Тростянець, вул. Соборна, 21).
Згідно зі статтею 31 ч.1 п.1 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної підсудності іншого суду.
Разом з позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 62517,25 грн., що містяться на рахунках АТ КБ «Приват Банк» на ім'я ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається, зокрема, одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Таким чином, заява про забезпечення позову також не підсудна Вознесенському міськрайонному суду і підлягає передачі на розгляд за підсудністю до Тростянецькому районному суду Вінницької області (24300, Вінницька область, смт. Тростянець, вул. Соборна, 21).
Згідно ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються
Керуючись ст.ст. 31 ч.1 п.1, 258-261 ЦПК України, суд
Справу №473/667/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштівпередати на розгляд Тростянецькому районному суду Вінницької області (24300, Вінницька область, смт. Тростянець, вул. Соборна, 21).
Ухвала може бути оскаржена в Миколаївський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, а учасником справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Передача справи на розгляд до іншого суду здійснюється не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення (ст. 31 ч.3 ЦПК України).
Суддя: О.Є.Старжинська