Справа № 127/629/22
Провадження № 3/127/152/22
22.02.2022м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
21.12.2021 о 10.05 год. по вул. Соборній, 75 в м. Вінниці ОСОБА_1 здійснював провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів на таксі транспортним засобом марки Mazda, д.н. НОМЕР_1 , без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та отримання ліцензії на зазначений вид діяльності.
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав та суду пояснив, що він їхав без пасажирів. Він забрав свій автомобіль у товариша, який працює таксистом. Чи була фішка таксі на даху автомобіля він не пам'ятає. Після надання матеріалів справи для ознайомлення (фотоматеріалів) повідомив, що, можливо, товариш фішку не зняв, а він не звернув на це увагу.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він працює на такі, його автомобіль зламався і був на ремонті, тому він взяв автомобіль у ОСОБА_1 . У нього є ліцензія на надання послуг з перевезення пасажирів в режимі таксі. Чи зняв він фішку, перш ніж віддати автомобіль ОСОБА_1 , він не пам'ятає.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Визначення суб'єкта господарювання наведене у статті 55 ГК. Зокрема, зі змісту частини першої статті 55 ГК випливає, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. При цьому пунктом 2 частини другої статті 55 ГК визначено, що суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно з частиною першою статті 58 ГК суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. Такий порядок регламентований Законом України № 755-IV від 15.05.2003 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) з послідуючими змінами та доповненнями. Зі змісту положень наведеного Закону випливає, що відповідного статусу суб'єкт господарювання набуває з моменту внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповідною випискою.
З наданих суду матеріалів випливає, що 21.12.2021 о 10.05 год. по вул. Соборній, 75 в м. Вінниці ОСОБА_1 здійснював провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів на таксі транспортним засобом марки Mazda, д.н. НОМЕР_1 , без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та отримання ліцензії на зазначений вид діяльності. На підтвердження зазначених обставин до протоколу про адміністративне правопорушення надана фотографія автомобіля з фішкою таксі.
Як суд зазначив вище, ОСОБА_1 заперечив факт вчинення правопорушення, повідомивши, що автомобіль передав ОСОБА_2 , який працює таксистом. ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив показання ОСОБА_1 і повідомив суду, що повертаючи останньому автомобіль, можливо, забув зняти фішку таксі.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з висновком Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладеним у Постанові від 19.11.2015 (справа №46998/8) «Михайлов проти Росії» у разі, коли особі загрожує стягнення (покарання) у виді адміністративного арешту на строк 15 діб, за загальним правилом цього вже достатньо, щоб прийти до висновку, що інтереси правосуддя потребують надання йому послуг захисника безоплатно за умови відсутності у неї засобів на оплату таких послуг (пункт 92).
Крім того, у справі «Гурепка проти України» (рішення від 06.09.2005, заява № 61406/00) ЄСПЛ констатував, що в силу суворості санкції дана справа (накладення адміністративного арешту строком на 7 діб) є кримінальною, а адміністративне покарання фактично мало кримінальний характер, а тому на провадження у справі по цьому адміністративному правопорушенню слід поширювати гарантії права на справедливий суд (пункт 55).
Санкція правопорушення, за фактом вчинення якого складений протокол, передбачає з-поміж іншого такий вид стягнення як штраф у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої. Тому при розгляді зазначеної справи суду слід керуватись гарантіями, передбаченими Конвенцією, як по відношенню до обвинуваченої особи у кримінальному провадженні.
Як суд зазначив вище, докази, які підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надані. Натомість свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомив, що саме він здійснював надання послуг з перевезення пасажирів в режимі таксі.
Вище суд вже зауважував, що частиною другою статті 251 КпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
ЄСПЛ в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначено, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі слід закрити.
Разом з тим, зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомив, що саме він здійснював надання послуг з перевезення пасажирів в режимі таксі, суд вважає за доцільне направити до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки належним чином завірені копії матеріалів справи для вирішення питання наявності чи відсутності в його діях складу правопорушення.
Керуючись статтями 164, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Належним чином завірені копії матеріалів справи направити до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки для вирішення питання наявності чи відсутності в діях ОСОБА_3 складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: