Справа № 132/4001/21
Провадження № 2/132/236/22
Іменем України
17.02.2022 Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Павленко І.В.
за участю секретаря Олійник Т.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за заповітом,
09.12.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення юридичного факту та визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його баба ОСОБА_5 , після смерті яких відкрилась спадщина на спадкове майно, зокрема житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .
Згідно заповіту, посвідченого секретарем Павлівської сільської ради Калинівсього району Вінницької області від 08.11.2011, ОСОБА_4 заповідав йому житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 . На день смерті спадкодавця заповіт не змінено і не відмінено.
В установлений законом строк він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 та після смерті ОСОБА_5 на спадкове майно, яке остання прийняла після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , але не оформила своїх спадкових прав, та отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом після смерті останніх у відповідних частках. Однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за місцем відкриття спадщини, з підстав, що житловий будинок, на підставі свідоцтва про право власності на будинок 06.05.1989, належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_4 , а колгоспний двір припинив своє існування у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про власність» від 07.02.1991 року.
Відповідно до ст.ст.120,123 ЦК України 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору. Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Крім того, в свідоцтві про право власності на будинковолодіння допущено помилку, а саме головою колгоспного двору значиться « ОСОБА_4 » замість вірного « ОСОБА_4 ».
З цих підстав просив встановити факт належності правовстановлюючого документа та визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 на відповідні частки, в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_4 та в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_5 , яка прийняла, але не оформила спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 .
Позивач в підготовче засідання не з'явився, однак в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідачі в підготовче засідання не з'явилися, надали суду заяву про визнання позову та розгляд справи за їх відсутності.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
В зв'язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось.
У відповідності до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його баба ОСОБА_5 , після смерті яких відкрилась спадщина на спадкове майно, зокрема житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 .
Згідно заповіту, посвідченого секретарем Павлівської сільської ради Калинівсього району Вінницької області від 08.11.2011, ОСОБА_4 заповідав позивачеві житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 . На день смерті спадкодавця заповіт не змінено і не відмінено.
В установлений законом строк позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 та після смерті ОСОБА_5 на спадкове майно, яке остання прийняла після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , але не оформила своїх спадкових прав, та отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом після смерті останніх у відповідних частках. Однак нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 7/8 часток житлового будинку за місцем відкриття спадщини, з підстав, що житловий будинок, на підставі свідоцтва про право власності на будинок 06.05.1989, належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_4 , а колгоспний двір припинив своє існування у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про власність» від 07.02.1991 року.
Крім того, нотаріус відмовив ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які є спадкоємцями в рівних частках спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/8 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав у зв'язку з тим, що колгоспний двір головою якого був ОСОБА_4 припинив свої існування у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про власність» від 07.02.1991 року.
На підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого 06.05.1989 на підставі рішення Калинівської районної ради народних депутатів від 31.03.1988 №108, житловий будинок АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 .
Згідно довідки №1382 від 06.12.2021 власником житлового будинку АДРЕСА_1 був ОСОБА_4 .
Крім того, згідно довідок №№1395, 1396 від 09.12.2021 ОСОБА_4 постійно проживав та був зареєстрований в житловому будинку АДРЕСА_1
Відповідно до ст.ст.120,123 ЦК України 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору. Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.11.2005 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Відповідно до п.п. «а» п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.
Відповідно до ч.1 ст. 325 ЦК України, суб'єктами приватної власності є фізичні та юридичні особи. Згідно до положень ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірне, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до положень ч.1 ст.392 ЦК України, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами. Тобто передумовою для застосування ст.392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Згідно до ст.1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до положень ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Позивач спадщину прийняв після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , до складу якої увійшов житловий будинок, що є предметом даного спору, утім оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку на житловий будинок, що увійшов до складу спадкової маси позбавлений можливості за обставин незалежних від його волі.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що наявність порушених прав позивача є очевидним, а обраний спосіб захисту порушених прав є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що було встановлено в ході судового розгляду, відтак позов є обґрунтований.
Відповідачі по справі позовні вимоги визнають, тому відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).
Враховуючи вищевикладене та за відсутності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, суд вважає встановленим факт належності правовстановлюючого документа ОСОБА_4 та вважає за можливе визнати за позивачем право власності на спадкове майно у відповідних частках в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_4 та в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_5 , яка прийняла, але не оформила спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1216-1217, 1220, 1233-1235, 1269 ЦК України, ст.ст.12, 80, 81, 82, 200, 211, 247, 259, 264, 265, 268, 315, 354 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Встановити юридичний факт, що свідоцтво про право особистої власності на будинковолодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 , видане виконкомом Павлівської сільської ради 06.05.1989 року на ім'я ОСОБА_4 належить ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Павлівка Калинівського району Вінницької області.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, який складається з житлового будинку літ А з ганком, загальною пощею 73,5 кв.м., житловою площею 58,0 кв.м., літню кухню з сараєм літ.Б, сарай літ.б, сарай літ.б1, гараж літ.В, сарай літ.в, погріб з шиєю літ.П, убиральню літ.У, колодязь №1, ворота №2, хвіртку №3, огорожу №4, вартістю 79000,00 грн, розташованого в АДРЕСА_1 , 7/8 часток в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та 1/8 частку в порядку спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла, але не оформила спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.