79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.02.2022 Справа № 914/3049/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рало» , м. Київ,
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф Транссервіс», с.Давидів,
про: стягнення заборгованості 438 304,44 грн.
Суддя І. Б. Козак
Секретар с/з Г.Гелеш
Представники сторін:
Позивач: Сергєєв П.О.- адвокат.
Відповідач: Харченюк І.С.-адвокат.
На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Рало» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф Транссервіс» про стягнення заборгованості 438 304,44 грн.
Ухвалою суду від 12.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 09.11.21. Ухвалою суду від 25.01.2022 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 15.02.2022. У судовому засіданні 15.02.2022 оголошувалася перерва з 12:30 год до 15.02.2022 13:30 год.
Правова позиція позивача.
У судове засідання 15.02.2022 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем не оплачено в повному обсязі заборгованість за отриманий природній газ після його прийняття, на підставі чого утворилася заборгованість в розмірі 360340,06 грн. Крім того, позивач нарахував відповідачу 9573,52грн пені, 64249,74 грн штрафу, 1820,00 грн інфляційних втрат, 2321,12 грн 3% річних.
У клопотанні (вх.№29394/21 від 07.12.2021) повідомив, що відповідачем повністю сплачено суму основного боргу після відкриття провадження у справі, однак нараховані штрафні санкції 9573,52грн пені, 64249,74 грн штрафу, 1820,00 грн інфляційних втрат, 2321,12 грн 3% річних відповідач не сплатив.
Попередній розрахунок судових витрат позивача:
· 6574,57 грн - сплачений судовий збір,
· 25000,00 грн - витрати на правову допомогу.
Правова позиція відповідача.
Відповідач у судове засідання з'явився, у відзиві на позов (вх.№25740/21 від 02.11.2021) проти позову заперечив, зазначивши, що сплатив повністю суму основного боргу. Щодо нарахованих штрафних санкцій повідомив, що позивачем здійснено розрахунки з арифметичними помилками. Заперечив і щодо розміру правової допомоги. 25.01.2022 відповідач подав заяву (вх.№2042/22) про зменшення розміру штрафних санкцій судом, враховуючи повне виконання зобов'язання боржником, а саме: зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 2500,00 грн, а штрафу - до 10000,00 грн.
Позивач подав заперечення на заяву про зменшення штрафних санкцій (вх.№3984/22 від 11.02.2022), в якому заперечив проти клопотання відповідача про зменшення нарахованого штрафу та пені з таких підстав:
1- просив суд врахувати постійне, тривале порушення відповідачем умов укладеного договору в частині постійних затримок в оплаті отриманого природнього газу. Саме такі постійні затримки в оплаті зі сторони відповідача і стали підставою для звернення ТОВ «Рало» з цим позовом до суду.
2- заявлена до стягнення сума основного боргу виникла за отриманий газ, що був поставлений відповідачу ще в березні-червні 2021, а оплатив його покупець тільки в листопаді 2021.
3- прострочення відповідачем в оплатах тривало не днями, а місяцями.
4- звернув увагу суду на те, що відповідач неодноразово звертався до позивача з листами про обіцянку погасити існуючу заборгованість згідно зі запропонованим графіком, однак сам і не дотримувався запропонованого ним же строку оплат, що є додатковим свідченням недобросовісності ТОВ Агролайф Транссервіс».
5- зазначив, що предмет договору - природній газ позивач спочатку купує за власні кошти, а потім поставляє його відповідачу, фактично надаючи останньому безкоштовний товарний кредит через постійні затримки в оплаті газу.
Підсумовуючи все наведене вище, просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені та штрафу, оскільки запропонована міра відповідальності є цілком співмірною для відповідача, який постійно порушував договірне зобов'язання.
Обставини справи.
25.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рало» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролайф Транссервіс» укладено договір №07/ПГ на постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник постачає, а споживач приймає для промислових потреб природний газ на умовах договору (а.с.13-16, т.І).
Додатковими угодами, копії яких містяться в матеріалах справи сторони спору продовжували строк дії Договору №07/ПГ на 2015-2021 роки та погоджували вартість природного газу (а.с.17-83, т.І).
Відповідно до п.4.4. договору в редакції Додаткової угоди №41 від 31.05.2019, споживач здійснює оплату вартості поставленого газу в гривнях в наступні строки:
- 100% вартості місячного обсягу природного газу споживач оплачує постачальнику не пізніше 40 днів після закінчення місяця постачання-споживання газу.
Додатковою угодою №01 від 29.08.2014 сторони погодили викласти п.5.2 договору №07/ПГ в такій редакції: «за порушення умов проведення розрахунків або невчасне проведення розрахунків згідно терміну, встановленого в п.4.4., споживач в безспірному порядку сплачує постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
Акти приймання-передачі природного газу містяться в матеріалах справи (а.с.84-158. т.І).
Копії платіжних доручень про сплату відповідачем отриманого газу знаходяться в матеріалах справи (а.с.167-240, т.І, а.с.1-241, т.ІІ, а.с.1-197, т.ІІІ).
Листом №86 від 23.07.2021 позивач звертався до відповідача з вимогою погасити існуючу заборгованість.
Листами №14/05/21 від 14.05.2021 та №17/06/1 від 17.06.2021 відповідач просив позивача розтермінувати існуючу заборгованість згідно зі запропонованим графіком.
Після відкриття провадження відповідач повністю сплатив основну суму боргу в розмірі 360340,06 грн, що визнається сторонами у клопотанні (вх.№29394/21 від 07.12.2021).
Станом на дату винесення рішення позивач нарахував відповідачу 9573,52грн пені, 64249,74 грн штрафу, 1820,00 грн інфляційних втрат, 2321,12 грн 3% річних, які ТОВ «Агролайф Транссервіс» не сплачено добровільно.
Оцінка суду.
Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Між сторонами у справі виникли права і обов'язки на підставі договору поставки товару (газу).
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
У клопотанні (вх.№29394/21 від 07.12.2021) позивач повідомив, що відповідачем повністю сплачено суму основного боргу 360340,06 грн після відкриття провадження у справі.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 360340,06 грн, що є предметом позову, позивачем подано клопотання про закриття провадження, суд на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України закриває провадження в цій справі.
Суд роз'яснює сторонам, що у відповідності до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Позивачем нараховано штрафні санкції: 9573,52грн пені, 64249,74 грн штрафу, 1820,00 грн інфляційних втрат, 2321,12 грн 3% річних, які просить стягнути з відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перевірку заявлених сум інфляційних втрат та 3% річних, встановив таке. У прохальній частині позову (а.с.5, т.І) позивач просить стягнути з відповідача 2321,12 грн 3% річних та 1820,00 грн інфляційних втрат. У розрахунку до позову (а.с.215-220, т.ІІІ) позивачем розраховано інші суми, так методом додавання сум 3% річних 1007,00+397,00+393,00+23,00=1820,00 грн, які є правомірними до стягнення з відповідача.
Щодо розміру інфляційних втрат, то у розрахунку до позову (а.с.215-220, т.ІІІ) позивачем розраховано інші суми, так методом додавання сум інфляційних втрат 1985,08+210,21 грн+125,83=2321,12 грн. Суд, при перевірці нарахованих позивачем інфляційних втрат враховує зауваження відповідача щодо неврахування позивачем від'ємних періодів інфляційних втрат (коли була дефляція) і зробивши самостійний перерахунок суми інфляційних втрат, встановив правомірність до стягнення з відповідача 1677,29 грн інфляційних втрат.
Щодо суми 9573,52грн пені, 64249,74 грн штрафу, то відповідач подав заяву про зменшення суми пені та штрафу (вх.№3984/22 від 11.02.2022), а саме: пені - до 2500,00 грн, штрафу - до 10000,00 грн.
Позивач подав заперечення на заяву про зменшення штрафних санкцій (вх.№3984/22 від 11.02.2022), в якому заперечив проти клопотання відповідача про зменшення нарахованого штрафу та пені, акцентуючи увагу суду на недобросовісності ТзОВ «Агролайф Транссервіс» як контрагента у договірних відносинах.
Заслухавши аргументи сторін, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У відповідності зі п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18, вирішуючи, в т.ч. й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зміст зазначених норм свідчить, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно із вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Проаналізувавши обставини справи та надані відповідачем обґрунтування та докази в підтвердження клопотання про зменшення штрафних санкцій пені - до 2500,00 грн, штрафу - до 10000,00 грн, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено належними доказами наявність виняткових обставин та поважності причин прострочення та не виконання спірного договірного зобов'язання.
При цьому, аргументами відповідача для зменшення нарахованих сум штрафу та пені є:
1 - повне погашення суми основного боргу,
2- нарахування позивачем крім пені та штрафу, ще й інфляційних втрат та 3% річних;
3 - відсутність подання позивачем доказів завдання збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язання,
4 - нарахування надмірно великого розміру штрафних санкцій не може бути способом надмірного збагачення позивача за рахунок відповідача.
Аналізуючи доводи відповідача щодо необхідності зменшення розміру до пені - до 2500,00 грн, штрафу - до 10000,00 грн замість заявлених позивачем 9573,52грн пені, 64249,74 грн штрафу, суд бере до увагу заперечення позивача щодо такого зменшення та констатує наявність таких обставин:
· прострочення відповідачем свого договірного обов'язку з оплати вчасно отриманого товару більше семи місяців;
· постійних характер такого прострочення оплат (тобто, порушення було триваючим в часі), а не одноразове;
· неодноразові обіцянки відповідача оплатити борг позивачу, при чому відповідач самостійно пропонував графіки погашення заборгованості і сам же їх і не дотримувався;
· нарахування позивачем суми пені та штрафу є правом позивача, передбаченим умовами Договору №07/ПГ та Додаткової угоди №01 від 29.08.2014, де сторони погодили викласти п.5.2 договору №07/ПГ в такій редакції: «за порушення умов проведення розрахунків або невчасне проведення розрахунків згідно терміну, встановленого в п.4.4., споживач в безспірному порядку сплачує постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Суд враховує тривалість договірних відносин між сторонами спору з 2014 року та звертає увагу відповідача на суттєву лояльність сторони постачальника (позивача у справі) щодо недобросовісного виконання ТОВ «Агролайф Транссервіс» свого договірного обов'язку в частині належної, вчасної та повної оплати отриманого товару.
· право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а, отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для сторін відповідні права та обов'язки.
· повне погашення суми основного боргу відповідачем відбулося після звернення позивача з цим позовом до суду, що є крайнім заходом для стягнення спірної заборгованості.
· нарахування позивачем крім пені та штрафу, ще й інфляційних втрат та 3% річних не є способом збагачення. Передбачені ст.625 ЦК України наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
· дійсно, позивачем не подано доказів завдання збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язання, однак подано детальний розрахунок пені та штрафу (а.с.215-220, 221-248, т.ІІІ), в якому чітко видно тривалі прострочення обов'язку відповідача з оплати отриманого товару. Крім того право нараховувати суму штрафу та пені погоджено сторонами в самому договорі, чим позивач і скористався.
· так, нарахування надмірно великого розміру штрафних санкцій не може бути способом надмірного збагачення позивача за рахунок відповідача. Однак, суд зазначає, що враховуючи суму основного боргу яка існувала станом на дату звернення позивача з позовною заявою, тривалість договірних відносин сторін спору, обсяг виконаного позивачем договірного зобов'язання, нарахована сума 9573,52грн пені, 64249,74 грн штрафу не є способом надмірного збагачення, а є способом захисту прав кредитора (постачальника) у зв'язку з порушенням його права на своєчасну оплату поставленого товару.
Будь-які докази, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача, до матеріалів справи не надано, а саме лише посилання на наведені обставини не є автоматичною підставою для зменшення пені та штрафу на підставі положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України.
Таким чином, відповідачем не доведено поважність причин прострочення та невиконання договірних зобов'язань перед позивачем, скрутне матеріальне становище та достатніх обгрунтованих підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки таке зменшення нівелюватиме саме значення пені і штрафу як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання товару або грошових коштів за надані ним послуги.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер (висновки викладені у постанові ВС у складі КГС № 918/116/19 від 04.02.2020).
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, беручи до уваги прострочення поставки за спірними правовідносинами, не доведення відповідачем скрутного матеріального становища та поважності причин відповідного прострочення та недопоставки товару, а також враховуючи баланс інтересів сторін справи, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та штрафу).
При цьому, суд здійснив самостійний перерахунок суми штрафу та пені і встановив правомірність до стягнення з відповідача 9355,94 грн пені та 64249,74 грн штрафу.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.
Судові витрати.
До початку судових дебатів представником позивача зроблено заяву про намір подати клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.
Щодо стягнення судових витрат, то сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем у судовому засіданні 15.02.2022 перед початком судових дебатів усно заявлено клопотання про стягнення понесених судових витрат на правову допомогу з позивача.
Відповідно до положень ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п. 5 ч.6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження в справі №914/3049/21 в частині 360340,06 грн основного боргу.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф Транссервіс» (адреса: 81151, Львівська обл, Пустомитівський р-н, с.Давидів, вул.Львівська, буд.2А, код ЄДРПОУ 37278500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рало» (адреса: 01601, м.Київ, вул.Еспланадна, буд.20, кім.217А, код ЄДРПОУ 37815682) 1677,29 грн інфляційних втрат, 1820,00 грн 3% річних, 9355,94 грн пені, 64249,74 грн штрафу, 6561,65 грн судових витрат.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
7. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 22.02.2022.
Суддя Козак І.Б.