просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
23 лютого 2022 року м.Харків Справа № 913/892/21
Провадження №34/913/892/21
Суддя господарського суду Луганської області Іванов А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи
за позовом Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області,
до Приватного підприємства «Сєвєродонецьке Комфорт-Авто», м. Сєвєродонецьк Луганської області,
про стягнення 218 013 грн. 73 коп.
Суть спору: Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області звернулася до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Сєвєродонецьке Комфорт-Авто», в якій просить стягнути з відповідача заборгованість заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою, за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 37-б , за Договором оренди землі №441290004000309 від 01.08.2011 в розмірі 218 013 грн. 73 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішень Сєвєродонецької міської ради №138 від 30.12.2010 та №430 від 29.03.2011 між Сєвєродонецькою міською радою та ОСОБА_1 був укладений Договір оренди землі №441290004000309 від 01.08.2011, відповідно до умов якого міська рада передала, а ОСОБА_1 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку - землі транспорту, зв'язку (під 9/1000 частки комплексу будівель та споруд), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,7599 га; у тому числі: під капітальною одноповерховою будівлею - 0,0038 га, під спорудами - 0,0079 га, під проходами, проїздами та площадками - 0,07482 га.
Вказаний Договір укладено строком на 25 років до 29.12.2035 включно та зареєстровано 21.09.2011 за номером 441290004000309. Земельна ділянка є сформованим об'єктом з кадастровим номером 4412900000:06:022:0034.
В подальшому на підставі Договору дарування від 10.04.2012 право власності на 9/1000 часток комплексу будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_2 .
Надалі ОСОБА_2 відчужив об'єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці площею 0,7599 га з кадастровим номером 4412900000:06:022:0034, за Договором купівлі-продажу від 26.06.2017 на користь Приватного підприємства «Сєвєродонецьке Комфорт-Авто».
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.06.2017 відповідачем було набуто та зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
05.09.2019 відповідач звернувся до Сєвєродонецької міської ради з листом, в якому просив переоформити в оренду на ПП «Сєвєродонецьке Комфорт-Авто» земельну ділянку площею 0,7599 га з кадастровим номером 4412900000:06:022:0034 під 9/1000 частини комплексу будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідь позивач в листі від 16.09.2019 роз'яснив, що для оформлення права користування земельною ділянкою комунальної власності відповідачу слід звернутися із відповідною заявою до Центру надання адміністративних послуг.
Як зазначає позивач, з огляду на тривале зволікання відповідачем в оформленні правовстановлюючих документів щодо користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності об'єктами нерухомості, останньому було напалено претензію від 05.03.2020 з вимогою належного оформлення права користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, відповідач залишив вказану претензію без відповіді та фактично використовує зазначену земельну ділянку без правовстановлюючих документів з 27.06.2017.
Натомість у відповідача як власника об'єктів нерухомості виник обов'язок зі сплати орендних платежів за користування вказаною земельною ділянкою на тих самих умовах, які були передбачені для ОСОБА_1 відповідно до умов Договору оренди землі №441290004000309 від 01.08.2011.
Однак, згідно інформації, викладеної в листі Головного управління ДПС у Луганській області №2750/9/12-32-52-07 від 23.04.2020 та №4795/9/12-32-52-06 від 23.07.2020 ПП «Сєвєродонецьке Комфорт-Авто» не знаходиться на обліку та не є платником плати за землю (земельного податку чи орендної плати), а ОСОБА_1 платежі у вигляді земельного податку або орендної плати за землю протягом 2017-2020 років не здійснював.
В зв'язку з наведеним, у відповідача виникла заборгованість за Договором оренди землі №441290004000309 від 01.08.2011 за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 (без врахування орендної плати за період з 01.03.2020 по 31.03.2020) в розмірі 218 013 грн. 73 коп., що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2021 справу №913/892/21 передано на розгляд судді Іванову А.В.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.12.2021 позовну заяву Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області залишено без руху. Надано позивачу 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду відповідної заяви.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін.
17.01.2022 від позивача на виконання ухвали суду від 24.12.2021 надійшли належним чином засвідчені копії документів, які приймаються судом та долучаються до матеріалів справи.
18.01.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив, в якому зазначав, що існує рішення у справі №913/275/21, що набрало законної сили, між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки позовні заяви у даній справі та у справі №913/275/21 є тотожними, позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Також відповідач вказує, що вимоги позивача не ґрунтуються на неналежних доказах. Посилається на те, що в постанові Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі №913/275/21 встановлено, що рішенням Сєвєродонецької міської ради №2337 від 20.12.2012 розірвано Договір оренди землі №441290004000309 від 01.08.2021, укладений з гр. ОСОБА_1 . Передано гр. ОСОБА_2 в довгострокову оренду строком на 25 років земельну ділянку площею 0,7599 га за адресою: АДРЕСА_1 . Після набуття у власність ОСОБА_2 об'єкту нерухомості до нього перейшло право оренди спірної земельної ділянки на умовах Договору оренди землі №441290004000309 від 01.08.2021. Втім, до наступного власника нерухомого майна (ПП «Сєвєродонецьке Комфорт-Авто») право оренди землі на умовах Договору оренди землі №441290004000309 від 01.08.2011 не перейшло, оскільки цей Договір припинив свою дію.
Відповідач наголошує, що до позовної заяви у справі №913/275/21 позивач надавав копію Договору оренди землі №441290004000309 від 01.08.2011, на першому аркуші якого містився рукописний запис про його розірвання. Натомість до позовної заяви у даній справі було надано копію цього Договору, яка не містить запису про його розірвання. Вказане, на думку відповідача, потребує роз'яснень з боку позивача.
Крім того, відповідач зауважує, що позивачем не надано доказів на підтвердження користування ним земельною ділянкою за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 37-б, тому і підстави для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у позивача відсутні.
В зв'язку з наведеним відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Суд приймає вказаний відзив з додатками та долучає його до матеріалів справи.
21.01.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 21.01.2022, в якій зазначає, що не погоджується з твердженням відповідача про тотожність справ №913/275/21 та №913/892/21, оскільки матеріально-правові вимоги різняться за сумою стягнення та періодом нарахування заборгованості з орендної плати.
Позивач зауважує, що доводи відповідача про те, що ним не здійснюється використання земельної ділянки, а орендарем є ОСОБА_1 , є безпідставними, оскільки сам факт володіння відповідачем нерухомістю, яка розташована на земельній ділянці, підтверджує використання останнім такої земельної ділянки.
Також позивач вказує, що погоджується з твердженням відповідача про вибуття ОСОБА_1 з правовідносин щодо користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 4412900000:06:022:0034, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 за умовами Договору оренди землі №441290004000309 від 01.08.2011. Однак, позивач наголошує, що цей Договір є припиненим для Антонова П.О. в силу прямої вказівки закону та діє на тих самих умовах для відповідача.
Тому позивач вважає, що позиція відповідача про недоведеність фактичного використання ним спірної земельної ділянки є необґрунтованою, оскільки він з 27.06.2017 є власником об'єкта нерухомого майна, розташованого на вказаній земельній ділянці.
У зв'язку з наведеним позивач просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідь на відзив від 21.01.2022 приймається судом та долучається до матеріалів справи.
Також 25.01.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 21.01.2022 аналогічного змісту, яка не підписана представником позивача Оленою Дікарєвою.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 168 ГПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив підписується позивачем або його представником.
Згідно з ч. 2 ст. 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Відповідно до ч. 8 ст. 42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
Підпис - це графічне накреслення, що позначає виконавця підпису та наноситься ним з метою посвідчення. Як почерковий об'єкт підпис має характерні риси. Зокрема, це посвідчувальний знак обов'язково певної особи; виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення; наноситься на документ з метою посвідчення різних фактів та подій.
Відтак, відповідь на відзив від 21.01.2022 має бути підписана власноручно представником позивача Оленою Дікарєвою.
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч. 4 ст. 170 ГПК України).
З огляду на те, що відповідь на відзив від 21.01.2022 не містить підпису представника, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 170 ГПК України, суд приходить до висновку про необхідність повернення вказаної відповіді на відзив без розгляду.
Крім того, 17.01.2022 від позивача на адресу суду надійшло клопотання від 13.01.2022, в якому просив призначити справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
За приписами ч.ч. 5-7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відтак, саме на заявника в даному випадку покладено обов'язок із доказування наявності підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та відсутності одночасного існування умов, за яких можливим є задоволення клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
В обґрунтування клопотання позивач вказує, що справа становить високий суспільний інтерес, а матеріали справи містять значну кількість доказів.
Однак, позивач не обґрунтував який саме характер спірних правовідносин та предмет доказування і чому саме вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.
Також позивач не обґрунтував, відсутність можливості надати письмові пояснення, та навпаки, наявність можливості і бажання надати усні, як не обґрунтував, чому усні пояснення, які він хоче надати, не можуть бути викладені письмово та подані до суду. З огляду на те, що процесуальний закону встановлює чітку черговість обміну сторонами заявами по суті, що відповідно, надає можливість ознайомитись з доводами іншої сторони та погодитись з ними або надати свої заперечення.
Крім того, на підтвердження значного суспільного інтересу позивач наводить лише певні обставини справи. Разом з тим, словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Аналогічний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 05.04.2021 у справі №420/8512/20.
Натомість клопотання не містить жодних аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи.
Враховуючи, що предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача від 13.01.2022 про призначення справи до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вказує наступне.
Частиною 1 ст. 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абз. 2 п. 10 мотивувальної частини).
При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
В силу положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
При цьому, за змістом приписів п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Як встановлено судом, позивач вже звертався в травні 2021 року до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ПП «Сєвєродонецьке Комфорт-Авто» на користь Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі - Сєвєродонецька МВЦА) заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою, за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 37-б в розмірі 224 242 грн. 69 коп.
15.06.2021 Господарським судом Луганської області було ухвалено рішення у справі №913/275/21, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з ПП «Сєвєродонецьке Комфорт-Авто» на користь Сєвєродонецької МВЦА заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 224242,69 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі №913/275/21 апеляційну скаргу відповідача - ПП «Сєвєродонецьке Комфорт-Авто» задоволено. Рішення Господарського суду Луганської області від 15.06.2021 по справі №913/275/21 скасовано. Прийнято нове рішення. У задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Вказана постанова набрала законної сили 16.09.2021.
У п. 72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» (заява №48553/99) зазначено, що суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований ст.6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Посилання на те, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду міститься і у справах Європейського суду з прав людини «Брумареску проти Румунії», «Салов проти України» та інші.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі №924/187/20.
За приписами ч. 1 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Суд бере до уваги, що сторонами у даній справі №913/892/21 як і у справі №913/275/21 виступають Сєвєродонецька МВЦА (в якості позивача) та ПП «Сєвєродонецьке Комфорт-Авто» (в якості відповідача).
За таких обставин, склад сторін у справі №913/892/21 відповідає складу сторін у справі №913/275/21.
Аналізуючи предмет позову у справі №913/892/21 та у справі №913/275/21, суд зауважує, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Тобто предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Як зазначалося вище, у справі №913/275/21 позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою, за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 37-б в розмірі 224 242 грн. 69 коп.
В свою чергу, у справі №913/892/21 позивач також просив стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою, за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 37-б , однак дещо в іншому розмірі - 218 013 грн. 73 коп.
Проте, у наведеному розумінні предмети позовів у вказаних справах є ідентичними, оскільки в обох випадках позивачем заявлялася вимога про стягнення заборгованості з орендної плати за користування однією і тією самою земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 37-б.
При цьому, визначення позивачем іншого розміру заборгованості у справі №913/892/21, ніж у справі у справі №913/275/21, не може розцінюватися як іншій предмет позову, ніж той, що був викладений в позовній заяві №1015 від 30.04.2021, оскільки позивачем було обрано абсолютно ідентичний спосіб захисту своїх прав та інтересів в обох випадках.
Натомість, посилання позивача про те, що в цих випадках матеріально-правові вимоги різняться за сумою та періодом нарахування заборгованості з орендної плати, не є вирішальним для висновку про ідентичність предметів позовів у вказаних справах.
Порівнюючи підстави позову у справах №913/892/21 та у справі №913/275/21, суд виходить з наступного.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Дослідивши зміст позовних заяв позивача №1015 від 30.04.2021 (справа №913/275/21) та №5459 від 22.11.2021 (справа №913/892/21), суд приходить до висновку про те, що підставами цих позовів є обставини, відповідно до яких ПП «Сєвєродонецьке Комфорт-Авто» є власником об'єкту нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Заводська, буд. 37-б, в зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок зі сплати орендних платежів за користування вказаною земельною ділянкою на тих самих умовах, які були передбачені для Антонова П.О. відповідно до умов Договору оренди землі №441290004000309 від 01.08.2011.
Таким чином, підстави позову у справах №913/275/21 та №913/892/21 є одними і тими ж.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що сторони, предмет та підстави позову у справі №913/275/21 є такими ж як і у справі №913/892/21.
З огляду на викладене, постанова Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі №913/275/21, яка набрала законної сили 16.09.2021, є рішенням між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Таким чином, судом після відкриття провадження у справі встановлені обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК, а саме є таке, що набрало законної сили, рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
В зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі №913/892/21 за позовом Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області до Приватного підприємства «Сєвєродонецьке Комфорт-Авто» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 37-б, в розмірі 218 013 грн. 73 коп. на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам, що відповідно до положень ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
За змістом ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З урахуванням вказаних положень, сплачена позивачем при поданні позовної заяви сума судового збору може бути повернена у разі його звернення до суду із відповідним клопотанням.
В свою чергу, клопотання відповідача, подане разом із відзивом на позовну заяву, про притягнення до відповідальності за введення суду в оману, в якому останній просив стягнути з позивача в дохід Державного бюджету штраф за зловживання процесуальними правами під час розгляду справи при поданні позовної заяви, суд залишає без розгляду в зв'язку із закриттям провадження у даній справі.
Керуючись ст.ст. 175, 231, 233-235, Господарського процесуального кодексу України, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд
1. Провадження у справі №913/892/21 за позовом Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області до Приватного підприємства «Сєвєродонецьке Комфорт-Авто» про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою, за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 37-б, в розмірі 218 013 грн. 73 коп. закрити.
2. Повернути Сєвєродонецькій міській військово-цивільній адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області відповідь на відзив від 21.01.2022 без розгляду.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 23.02.2022.
Суддя А.В. Іванов