ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.02.2022Справа № 910/13046/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" вул. Гонча буд. 40, м. Чернігів, 14000
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" вул. Кирилівська буд. 85, м. Київ, 04080
про стягнення 345 525,09 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство "Чернігівобленерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 345 525,09 грн. боргу.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається неналежне виконання відповідачем умов Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії до якого відповідач приєднався на підставі Заяви - приєднання від 22.12.2018 року, в частині своєчасної оплати послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13046/21 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь-якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/13046/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Суд зазначає, що згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 25.08.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: вул. Кирилівська буд. 85, м. Київ, 04080, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105481287282 була отримана останнім 12.10.2021.
Приймаючи до уваги дату отримання ухвали суду від 25.08.2021 (12.10.2021) та з урахуванням строків, встановлених частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 25.08.2021, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 251 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно до статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності до Законів України "Про ринок електричної енергії", "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Акціонерне товариство «Чернігівобленерго» здійснює розподіл електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Чернігівської області та м. Славутич Київської області, на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно з постановою НКРЕКП № 1434 від 13.11.2018.
Учасники ринку електричної енергії, згідно зі статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про надання послуг з розподілу.
Відповідно до пп.5.п.1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» балансуюча група - об'єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об'єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об'єднання.
Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" є постачальником "останньої надії" з 1 січня 2019 року до 1 січня 2021 року, територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Згідно пункту 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правила роздрібного ринку електричної енергії укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" та пункту 3.4.2 Правил постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку НДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених цими Правилами.
Згідно з пунктом 1.2.9 Правил № 312 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Як встановлено судом за матеріалами справи, 22 грудня 2018 року Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" підписано заяву-приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, копія якої наявна в матеріалах справи.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За таких обставин судом встановлено, що шляхом надання заяви-приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, згідно статті 634 Цивільного кодексу України, враховуючи положення вищезазначених норм закону між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (постачальник за договором, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Чернігівобленерго" (оператор системи за договором, позивач у справі), найменування якого згідно рішення загальних зборів від 16.04.2019 змінене на Акціонерне товариство "Чернігівобленерго", 22 грудня 2018 року укладено Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови передачі (розподілу) електричної енергії споживачам Постачальника як послуги Оператора системи. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Постачальника до умов цього Договору.
Розділами 2-10 Договору сторони погодили предмет договору, ціну, оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, зобов'язання та права сторін, їх відповідальність, строк договору тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Пунктом 2.1.15 Правил визначено, що договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, розробляється оператором системи на основі додатка 4 до цих Правил, оприлюднюється на офіційному веб-сайті оператора системи та укладається шляхом надання електропостачальником заяви-приєднання. Датою початку дії зазначеного договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи заяви-приєднання електропостачальника щодо укладення такого договору.
У відповідності до пункту 9.1 Договору останній набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього Договору і діє протягом року, якщо інший строк не зазначено в заяві - приєднанні.
Окрім цього 09.12.2020 Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" підписано заяву - приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, згідно якої договір набирає чинності з наступного робочого дня від дня отримання оператором системи розподілу цієї заяви - приєднання і діє до 31.12.2021 включно.
В подальшому відповідно до пункту 1 Додаткової угоди № 2 від 01.01.2021 до Договору сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії № 25 від 01.01.2019 на 1 рік з 01.01.2021 до 31.12.2021.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є про договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України, та з урахуванням специфіки діяльності на ринку електричної енергії також регулюється Законом України «Про ринок електричної енергії» і Правилами роздрібного ринку електричної енергії.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.
У відповідності до пункту 2.1. Договору оператор системи надає послуги з розподілу/передачі електричної енергії споживачам постачальника, які входять в балансуючу групу постачальника згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання.
У відповідності до пункту 66 частини 1 статті 1 вказаного Закону постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
Згідно з пунктом 1.2.6 Правил у разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або «останньої надії» послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг або «останньої надії».
За умовами пункту 4.1 Договору оператор системи зобов'язується виконувати умови цього договору та надавати постачальнику дискримінаційний доступ до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності оператора системи з метою постачання електричної енергії споживачам.
Згідно з пунктом 6 Додатку № 1 до Договору за підсумками розрахункового періоду до 10-00 8- го числа місяця, що є наступним за розрахунковим місяцем, оператор системи розподілу надає, а постачальник узгоджує фактичні обсяги купівлі електричної енергії, сумарно та в розрізі споживачів. Оператор системи розподілу складає та надає на погодження постачальнику Акт виконаних робіт з послуг з розподілу електричної енергії та Акт виконаних робіт з додаткових (інформаційних) послуг.
Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, на виконання умов вищевказаного Договору позивачем в січні - квітні 2021 року було надано, а відповідачем прийнято послуги з розподілу електричної енергії споживачам постачальника "останньої надії", відповідно на підставі фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», АТ «Чернігівобленерго» було складено Акти про прийняття-передавання наданої послуги з розподілу електроенергії на загальну суму на суму 345 525,09 грн., а саме: за січень 2021 року від 31.01.2021 на суму 85 019,39 грн., за лютий 2021 року від 28.02.2021 на суму 152 121,42 грн., за березень 2021 року від 31.03.2021 на суму 80 770,06 грн. та за квітень 2021 року від 30.04.2021 на суму 27 614,22 грн., а також складено рахунки за послугу з розподілу електроенергії: № 01/21_факт від 31.01.2021 на суму 85 019,39 грн., № 02/21_факт від 28.02.2021 на суму 152 121,42 грн., № 03/21_факт від 31.03.2021 на суму 80 770,06 грн., № 04/21_факт від 30.04.2021 та які разом з актами направлено на адресу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" супровідними листами № 24/1153/01-14 від 16.02.2021, № 24/2571/01-14 від 20.04.2021, № 24/2993/01-14 від 12.05.2021. Копії зазначених актів та рахунків наявні в матеріалах справи.
При цьому, як вбачається із наданих позивачем актів, будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг з боку постачальника відсутні.
Доказів пред'явлення відповідачем заперечень щодо якості та обсягів наданих послуг та відмови відповідача від їх приймання та/або підписання актів прийняття - передавання наданих послуг, а також претензій щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору в частині, зазначеній у вказаних актах, до суду не надходило.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з надання послуг з розподілу електричної енергії споживачам постачальника "останньої надії" у відповідності до умов Договору та в обсягах, зазначених в актах прийняття - передавання наданої послуги, а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.
В свою чергу факт надання послуг та прийняття їх постачальником "останньої надії" на час складання актів наданих послуг за період січень - квітень 2021 сторонами не заперечується.
Окрім цього обсяг відбору електричної енергії ДПЗВ «Уктінтеренерго» за січень - квітень 2021 підтверджується сертифікованими даними комерційного обліку електричної енергії по учаснику ринку, зазначеними в листі НЕК «Укренерго» № 01/31358 від 22.07.2021, копія якого надана позивачем.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Ціна послуг з розподілу визначається згідно з Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії (Порядком встановлення (формування) тарифів на послуги з передачі електричної енергії), затвердженим регулятором (пункт 3.1 Договору).
Пунктом 3.2 Договору визначено, що вартість договору складає вартість послуг з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) послуги з розподілу електричної енергії придбаває постачальник, та вартість інших послуг згідно з договором.
Згідно з пунктом 4.2 Договору постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 Договору за сукупністю споживачів постачальника, яким згідно з умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) оплату (придбання) послуги з розподілу електричної енергії забезпечує постачальник, та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього Договору.
Розрахунковим періодом для цілей цього Договору є календарний місяць (пункт 3.3 Договору).
Відповідно до пункту 3.4. Договору оплата (придбання) послуг з розподілу електричної енергії здійснюється постачальником у формі попередньої оплати, у тому числі плановими авансовими платежами.
На виконання пункту 4.2 Договору постачальник зобов'язаний виконувати умови цього Договору та здійснювати оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього Договору та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього Договору.
Так, відповідно до пункту 7 Додатку 1 до Договору постачальник здійснює остаточний розрахунок з Оператором системи розподілу за попередній розрахунковий період протягом п'яти банківських днів після отримання Акту наданих послуг. У випадку порушення термінів остаточного розрахунку Оператор системи розподілу має право нарахувати пеню у розмірі 0,2 % від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Постачальником своїх зобов'язань.
Докази того, що сторони узгодили інший строк оплати наданих послуг за Договором в матеріалах справи відсутні.
Як встановлено судом за матеріалами справи, у відповідності до Додатку № 1 до Договору позивачем як оператором системи надавались відповідачу на погодження акти про прийняття - передавання наданої послуги з розподілу електроенергії за січень - квітень 2021, разом з відповідними рахунками що підтверджується відповідними доказами.
Зокрема, згідно наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, акти прийняття - передавання наданої послуги з розподілу електроенергії за січень - квітень 2021 року були отримані відповідачем.
Таким чином, за висновками суду, обов'язок позивача щодо пред'явлення актів про прийняття - передавання наданої послуги з розподілу електроенергії відповідачеві виконано належним чином, обраний позивачем спосіб направлення актів, за відсутності визначеного Договором способу їх надання постачальнику «останньої надії», умовами Договору не протирічить.
В свою чергу визначеному п.п.3, 6 Додатку № 1 до Договору обов'язку оператора системи з надання постачальнику документів для оплати наданих послуг (актів та рахунків) кореспондує обов'язок відповідача зі своєчасного підписання наданих актів для засвідчення факту належного виконання послуг позивачем та обов'язок з їх оплати.
Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов'язання з надання послуг відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов'язання з їх оплати, є акти прийняття - передавання наданої послуги з розподілу електроенергії, які сторонами належним чином оформлені без будь - яких зауважень.
Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містить інформацію про вартість наданих послуг (виконаних робіт).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Проте, як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, в порушення зазначених умов Договору відповідачем оплата наданих позивачем послуг з розподілу електроенергії в обсязі та на суму, передбачені Договором, актами прийняття - передавання та рахунками, здійснена не була.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, підписання постачальником (відповідачем) актів прийняття - передавання наданої послуги, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та умов Договору є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані позивачем послуги з розподілу електричної енергії споживачам постачальника «останньої надії».
Проте, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем, свої зобов'язання щодо сплати Акціонерному товариству "Чернігівобленерго" грошових коштів в сумі 345 525,09 грн. за надані послуги з розподілу електроенергії у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно дост. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, до якого відповідач приєднався на підставі Заяв - приєднання від 22.12.2018 і від 09.12.2020 та/або його окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.
В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості за надані позивачем послуги з розподілу електричної енергії за Договором на підставі наданих позивачем доказів.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів оплати наданих позивачем послуг з розподілу електричної енергії споживачам постачальника "останньої надії" відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 345 525,09 грн. оплати за надані за вказаним Договором послуги підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст.73-80, 86,129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) на користь Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" (14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Гонча, 40, код ЄДРПОУ 22815333) 345 525 (триста сорок п'ять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн. 09 коп. боргу та 5 182 (п'ять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 88 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 22 лютого 2022 року.
Суддя А.М. Селівон