ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18.02.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1247/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., секретар судового засідання Феденько Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 909/1247/21 за позовом Приватного підприємства "Вімакс-Техсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер- Плюс" про стягнення заборгованості за договорами поставки в сумі 79 606,58 грн.
Суть спору.
Приватне підприємство "Вімакс-Техсервіс" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер- Плюс" про стягнення 79606,58 грн заборгованості за договором № 01 П поставки матеріалів та обладнання від 01.03.2019, договором № 02 П поставки матеріалів та обладнання від 20.02.2019, договором № 03П поставки матеріалів та обладнання від 20.03.2019, в тому числі 65000,00 грн основного боргу, 3637,17 грн пені, 8891,79 інфляційних втрат та 2077,62 грн трьох процентів річних від простроченої суми.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 22.12.2021 для розгляду справи № 909/1247/21 визначено суддю Горпинюка І.Є.
23.12.2021 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначив на 21.01.2022; встановив сторонам строки на подання суду відзиву, відповіді на відзив, заперечення.
21.01.2022 в судове засідання з'явився представник позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив; про дату, час та місце судового розгляду відповідач повідомлений належним чином; ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем - 27.12.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 57).
В судовому засіданні 21.02.2022 суд заслухав пояснення представника позивача Чебачової О.О. та оголосив перерву до 08.02.2022, з огляду на клопотання позивача щодо необхідності уточнення позовних вимог, а саме надання розрахунку інфляційних втрат.
07.02.2022 до суду від позивача надійшло клопотання від 07.02.2022 вих. № 01 (вх. №1885/22) згідно якого ПП "Вімакс-Техсервіс" позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розгляд справи проводити без участі представника позивача; до клопотання додано розрахунок інфляційних втрат та докази направлення відповідачу (а.с. 65-68).
08.02.2022 судове засідання не відбулось у зв'язку з збільшенням захворюваності на коронавірусну інфекцію COVID-19 серед працівників суду, а також з урахуванням розпорядження голови Господарського суду Івано-Франківської області від 01.02.2022 № 3/г "Про вжиття заходів щодо запобігання поширенню коронавірусу COVID-19".
Ухвалою суду від 08.02.2022 розгляд справи по суті призначено на 18.02.2022.
В судове засідання 18.02.2022 представники сторін не з'явилися; про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином; ухвала суду від 08.02.2022 отримана сторонами - 14.02.2022, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 71, 72).
18.02.2022 до суду від адвоката Мирослава Бойчука надійшло клопотання від 18.02.2022 б/н (вх. №2622/22) згідно якого останній просить суд відкласти розгляд справи № 909/1247/21, надати матеріали справи для ознайомлення та подачі відзиву; до клопотання додано договір про надання професійної правничої допомоги від 15 лютого 2022 р. укладений між адвокатом Бойчук Мирославом Йосиповичем і Татуміраком Романом Івановичем (клієнт) та ордер на надання правничої (правової) допомоги від 18.02.2022 (а.с. 73-75).
Розглянувши зазначене вище клопотання, суд відмовий у задоволенні даного клопотання з наступних підстав.
Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.12.2021 відповідачу був встановлений строк у 15 (п'ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позов. Як видно із змісту рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 76501 0206444 5 копія ухвали від 23.12.2021 була вручена відповідачу 27.12.2021 (а.с. 57).
Також, особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні визначені у статті 251 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною першою зазначеної вище норми відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 2 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Правовий аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє дійти висновку про те, що учаснику справи гарантується право подати до суду відзив на позов протягом строку, встановленого судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд відзначає, що наведені норми законодавства встановлені для того, щоб сторони в розумні інтервали часу вживали заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Відповідно до пунктів 1, 2, 6 частини 2 статті 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
В контексті викладеного, строк на подання відзиву розпочався 28.12.2021 та закінчився 11.01.2022.
Натомість, станом на 18.02.2022 року відповідач не подав суду відзив на позовну заяву, строк на подання відзиву відповідачем пропущено більш ніж на місяць; у клопотанні адвоката Мирослава Бойчука від 18.02.2022 б/н (вх. №2622/22 від 18.02.2022) не зазначено жодних причин ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк.
При цьому, як підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 57, 63, 72) ТзОВ "Лідер- Плюс" належним чином отримало три ухвали суду: від 23.12.2021, якою було відкрито провадження у справі та призначено розгляду справи на 21.02.2022; від 21.02.2022, якою відповідача повідомлено про призначення розгляду справи на 08.02.2022; та від 08.02.2022, якою відповідача повідомлено про призначення розгляду справи на 18.02.2022.
За таких обставин, у відповідача, за умови добросовісного користування своїми правами та виконання своїх процесуальних обов'язків, було достатньо часу для подання суду відзиву на позов та ознайомлення з матеріалами справи.
Суд зазначає, що одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є розумність строків розгляду справи судом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Згідно приписів статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За наведеного, останнім днем строку розгляду справи № 909/1247/21 є 21.02.2022.
Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Розглянувши клопотання адвоката Мирослава Бойчука (вх. №2622/22 від 18.02.2022), суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є об'єктивна неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а також сприяння сторонами у реалізації їх прав, якими вони добросовісно користуються. Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, у відповідача було достатньо часу для подання відзиву на позов та реалізацію своїх процесуальних прав, виходячи зі змісту статей 202, 216 ГПК України, у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
При цьому, суд звертає увагу відповідача, що строк на подання відзиву у цій справі розпочався 28.12.2021 та закінчився 11.01.2022.
Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи, у даному випадку, мало б наслідком порушення судом встановленого законом строку розгляду справи, який закінчувався 21.02.2022 (при цьому 19 та 20 лютого 2022 р. є вихідними днями), а також порушення прав позивача на розгляд його справи протягом розумного строку, встановленого законом.
Виходячи із вимог ст.74 ГПК України зазначене вище клопотання є необгрунтованим. Тому, суд розцінює такі дії відповідача як безпідставне затягування розгляду справи.
Суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Виходячи з наведеного, суд 18.02.2022 розглянув справу без участі сторін, оскільки такі не з'явилися в судове засідання.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору № 01 П поставки матеріалів та обладнання від 01.03.2019, договору № 02 П поставки матеріалів та обладнання від 20.02.2019, договору № 03 П поставки матеріалів та обладнання від 20.03.2019, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставленого товару на суму 65000,00 грн. Крім суми основного боргу позивач просить додатково стягнути з відповідача 3637,17 грн пені, 8891,79 інфляційних втрат та 2077,62 грн трьох процентів річних від простроченої суми.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.
Фактичні обставини справи встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд та інші мотиви ухваленого рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
20 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер- Плюс" (замовник) та Приватним підприємством "Вімакс-Техсервіс" (постачальник) укладено договір № 02 П поставки матеріалів та обладнання, за яким постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника матеріали і обладнання для систем кондиціювання, приточно - витяжної вентиляції по об'єкту "Реконструкція Івано-Франківського обласного кардіологічного центру. Хірургія" по вул. Мазепи, 114 в м. Івано-Франківську (п. 1.1 договору). Загальна сума договору становить 291 000 грн, в тому числі ПДВ (п. 3.1 договору). Поставка матеріалів здійснюється автотранспортом постачальника за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Мазепи, 114 (п. 2.1 договору).
01 березня 2019 року між цими ж сторонами було укладено договір № 01 П поставки матеріалів та обладнання, за яким постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника матеріали і обладнання для систем приточно - витяжної вентиляції по об'єкту "Амбулаторія, в селі Пядики Коломийського району Івано-Франківської області" (п. 1.1 договору). Загальна сума договору становить 108 000 грн, в тому числі ПДВ (п. 3.1 договору). Поставка матеріалів здійснюється автотранспортом постачальника за адресою: с. Пядики Коломийського району Івано-Франківської області (п. 2.1 договору).
20 березня 2019 року між цими ж сторонами було укладено договір № 03 П поставки матеріалів та обладнання, за яким постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника матеріали і обладнання для систем приточно - витяжної вентиляції по об'єкту "Амбулаторія, в селі Татарів в Яремчанській міській раді Івано-Франківської області" (п. 1.1 договору). Загальна сума договору становить 36 000 грн, в тому числі ПДВ (п. 3.1 договору). Поставка матеріалів здійснюється автотранспортом постачальника за адресою: с. Татарів Івано-Франківської області (п. 2.1 договору).
Договори також містять наступні аналогічні умови: вартість матеріалів і обладнання вказується у відповідних Специфікаціях та в накладних, які з моменту їх підписання стають невід'ємною частиною договору (п. 3.2 договорів); розрахунок за фактично поставлене обладнання та матеріали між виконавцем і замовником здійснюється згідно накладних на передачу матеріалів та обладнання на протязі 3-х робочих днів з моменту їх отримання (п. 3.5 договорів); за порушення замовником строків оплати, встановлених у відповідних Специфікаціях, замовник, на письмову вимогу постачальника, зобов'язаний сплатити останньому за кожний день прострочення виконання зобов'язання по оплаті, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені (п. 7.1 договорів).
До договору № 02 П поставки матеріалів та обладнання від 20.02.2019 сторонами підписано додаток № 1 - Специфікація № 1 найменування, кількість, вартість обладнання та матеріалів. До договору № 03 П поставки матеріалів та обладнання від 20.03.2019 сторонами підписано додаток № 1 - Специфікація № 1 найменування, кількість, вартість обладнання та матеріалів.
Видатковими накладними № 02 від 11.03.2019, № 03 від 08.04.2019, № 04 від 11.04.2019, № 11 від 28.08.2019, № 12 від 10.09.2019, № 14 від 17.10.2019, № 16 від 18.11.2019 підтверджується поставка позивачем відповідачу різних позицій матеріалів та обладнання на загальну вартість 435000 грн, в тому числі ПДВ.
На а.с. 28-35 матеріалів справи знаходяться також податкові накладні оформлені за результатами операцій з поставки матеріалів та обладнання від ПП "Вімакс-Техсервіс" до ТОВ "Лідер- Плюс".
Згідно з Виписками по рахунку Приватного підприємства "Вімакс-Техсервіс" від 09.09.2019, 25.02.2019, 04.03.2019, 03.04.2019, 26.04.2019 (а.с. 37 - 42) підтверджується оплата відповідачем в користь позивача 370 000 грн. за отримані товари та матеріали.
11 грудня 2019 року позивач направив відповідачу на підпис акт звіряння взаємних розрахунків за період 2019 року (а.с. 27). Поштове відправлення з описом вкладення, яким направлявся акт звірки розрахунків повернувся позивачу по причині: "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с. 24-26).
27 квітня 2020 року позивач направив відповідачу лист-вимогу (вих. № 03 від 22.04.2020 року), згідно якої просив протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги сплатити ПП "Вімакс-Техсервіс" суму заборгованості за поставлену продукцію 65 000,00 грн, пеню в розмірі 6606,17 грн та 3% річних в сумі 817,39 грн.
Доказів надання відповідачем відповіді на зазначений лист-вимогу в матеріалах справи немає.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно положень частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України обумовлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 ЦК України).
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Оскільки між позивачем та відповідачем укладено три окремі договори поставки матеріалів та обладнання на загальну суму 435000 грн, позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем за вказаними договорами, поставивши йому матеріали та обладнання на загальну суму 435000 грн, а відповідач оплатив за поставлений поставлений товар 370000 грн, суду слід встановити, щодо виконання якого саме із трьох договорів поставки наявний спір про сплату заборгованості.
Суд виходить з того, що оскільки договори укладені на аналогічних умовах, і умовами кожного договору передбачено обов'язок замовника провести розрахунок за фактично поставлене обладнання та матеріали протягом трьох робочих днів з моменту їх отримання (п. 3.5. договорів), то правильним, і таким, що відповідає вимогам звичайного ділового обороту, буде зарахування сплачених відповідачем в користь позивача коштів в черговості, в якій відповідач отримував товар, згідно дати складання накладних про поставку товару.
Останньою за датою складання є накладна № 16 від 18.11.2019, якою підтверджується передача позивачем відповідачу товару на суму 91000,00 грн. Тому суд виходить з того, що сума основного боргу в 65000,00 грн, щодо стягнення якої заявлено позовну вимогу, виникла щодо неоплати товару, поставленого саме за цією накладною.
Відповідно до змісту Накладної № 16 від 18.11.2019, за цією накладною позивач поставив відповідачу товар: комплект автоматики до МС 09 РЕ (1 шт. загальною вартістю без ПДВ 47348,49 грн); повітропроводи із нержавіючої сталі (7,5 м2 загальною вартістю без ПДВ 16113,45 грн; фільтр 600 ? 300 (1 шт. загальною вартістю без ПДВ 3205,34 грн); монтажний комплект П-1 (1 комплект загальною вартістю без ПДВ 9166,05 грн).
Зазначений у цій накладній товар відповідає товару, зазначеному у пунктах 2, 20, 24, 26 Специфікації № 1 найменування, кількість, вартість обладнання та матеріалів (Додаток № 1, підписаний до Договору поставки обладнання та матеріалів від 20 лютого 2019 року).
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що заборгованість у сумі 65 000,00 грн щодо якої виник спір, стосується залишку оплати за товар, поставлений відповідачу згідно Накладної № 16 від 18.11.2019 року на підставі договору № 02 П поставки матеріалів та обладнання від 20 лютого 2019 року.
Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 65000,00 грн не сплачена, строк оплати за поставлені матеріали та обладнання згідно умов п. 3.5 договору № 03 П поставки матеріалів та обладнання настав, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та не спростований відповідачем, вимога про стягнення заборгованості в сумі 65000,00 грн. обґрунтована та підлягає до задоволення.
Щодо стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, то суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею).
З огляду на положення ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.1 договору № 02 П поставки матеріалів та обладнання від 20 лютого 2019 року сторони погодили, що за порушення замовником строків оплати, встановлених у відповідних Специфікаціях, замовник, на письмову вимогу постачальника, зобов'язаний сплатити останньому за кожний день прострочення виконання зобов'язання по оплаті, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені.
З розрахунку, наведеного у тексті позовної заяви слідує, що позивач просить стягнути пеню в сумі 3637,17 грн., яку нарахував за період з 14.12.2020 по 20.05.2021.
Однак, як узгодили сторони у пункті 7.1 договору, пеня нараховується за порушення замовником строків оплати, встановлених у Специфікаціях. Однак у підписаній сторонами Специфікації до Договору поставки обладнання та матеріалів від 20.02.2019, сторони не встановили жодних строків оплати. Специфікація містить відомості лише про назву товару, одиницю виміру, кількість, ціну та суму.
Статтею 627 ЦК України деталізовано зміст принципу свободи договору: сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Керуючись цими положеннями законодавства, сторони можуть на власний розсуд в договорі врегулювати початок строку нарахування пені, який не обов'язково повинен розпочинатись із моменту виникнення заборгованості щодо сплати основної суми боргу.
У даному випадку, в договорі сторони погодили, що пеня нараховується за порушення строків оплати, встановлених у Специфікаціях. Однак, оскільки у Специфікаціях жодні строки оплати не встановлені, то підстав для нарахування пені немає, а тому суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена вищевказаною нормою сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Суд перевіривши правильність нарахування позивачем пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат і зазначає, що в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення
Як встановлено судом, заборгованість у відповідача перед позивачем, щодо якої існує спір, виникла стосовно оплати матеріалів та обладнання, поставлених згідно Накладної № 16 від 18.11.2019 року. Кінцевий строк оплати, з врахуванням п. 3.5 Договору № 02 П поставки матеріалів та обладнання від 20.02.2019, настав по закінченню трьох робочих днів з моменту поставки, а саме 22.11.2019 року. З 23.11.2019 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару.
Позивач згідно розрахунку інфляційних втрат (а.с. 65) уточнив, що інфляційні втрати нараховані за період з 01.12.2019 по 30.11.2021 року. Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що за вказаний період інфляційні втрати позивача становлять 9482,92 грн. Оскільки позов заявлено про стягнення інфляційних втрат в сумі 8891,79 грн, до стягнення підлягає сума в межах заявлених позовних вимог, а саме 8891,79 грн.
Так, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних за період з 21.11.2020 по 14.12.2021 в сумі 2077,62 грн. Суд перевіривши зазначений розрахунок визнає його арифметично вірним та задовольняє зазначену позовну вимогу.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач будь-яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.
В контексті вищевикладеного позов підлягає задоволенню частково.
Судові витрати.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи той факт, що позов задоволено частково, судовий збір слід стягнути з відповідача в користь позивача в сумі 2156,50 грн. В решті судовий збір слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Приватного підприємства "Вімакс-Техсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер- Плюс" про стягнення заборгованості за договорами поставки в сумі 79 606,58 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер- Плюс" (вул. Лази, буд. 16А, с. Братківці, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., ідентифікаційний код юридичної особи: 39628401) на користь Приватного підприємства "Вімакс-Техсервіс" (вул. Хриплинська, буд. 11, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., ідентифікаційний код юридичної особи: 24682228) 65000 (шістдесят п'ять тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 8891 (вісім тисяч вісімсот дев'яносто одну) грн 79 коп. інфляційних втрат, 2077 (дві тисячі сімдесят сім) грн 62 коп. три проценти річних та 2166 (дві тисячі сто шістдесят шість) грн 26 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені в розмірі 3637 (три тисячі шістсот тридцять сім) грн 17 коп. - відмовити.
Судовий збір в сумі 103 (сто три) грн 74 коп. залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23.02.2022
Суддя І.Є. Горпинюк