Справа № 600/2752/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К.
Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.
22 лютого 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
в червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про визнання протиправними дій та бездіяльності Департаменту соціального захисту населення Чернівецької міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, встановленому частиною 5 ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; стягнення з Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради на його користь недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 10246,00 грн та перерахування коштів на рахунок.
Крім того, позивач заявив клопотання про допуск рішення до негайного виконання та зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року позов задоволено; визнано неправомірними дії Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в донарахуванні та доплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік; зобов'язано Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, встановленому ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням виплаченої суми, за 2021 рік у розмірі 10246,00 грн.
При цьому суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні його клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині зміни способу захисту порушеного права позивача, а також мотивів відмови у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд змінити рішення суду першої інстанції в мотивувальній та резолютивній частинах. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що ефективним способом захисту прав позивача є стягнення з відповідача разової грошової допомоги до 5 травня в загальному розмірі 10246,00 грн. Апелянт також стверджує, що у відзиві на позов відповідач вказав про неможливість виконання рішення суду у зв'язку з відсутністю механізму нарахування, тому наявні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду. Крім того, позивач звертає увагу, що відповідач не виконав рішення суду в інших справах, тому слід застосувати заходи судового контролю в цій справі.
Відзив відповідача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 позивач є інвалідом 2 групи внаслідок війни.
18.05.2021 року позивач звернувся до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради із заявою щодо проведення нарахування та виплати невиплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня, як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, що становить 14152,00 грн.
Розглянувши вищевказане звернення, Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради листом від 26.05.2021 року №С-582 повідомив позивача, що на виконання постанови Кабінету Міністерства України від 08.04.2021 року №325 "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Простату статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" йому як інваліду 2 групи внаслідок війни виплачено разову грошову допомогу в розмірі 3906,00 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.
Задовольняючи позовні вимоги, суду першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача, як суб'єкта владних повноважень, нарахувати та виплатити позивачу недоплачену разову грошову допомогу до 05 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, встановленому ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням виплаченої суми за 2021 рік, у розмірі 10246,00 грн (14152,00 грн - 3906,00 грн (виплачена сума)).
Відмовляючи в задоволенні клопотання про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що у суду немає обґрунтованих сумнівів щодо невиконання відповідачем рішення у цій справі.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, при виборі способу захисту прав позивача, суд має враховувати ефективність такого захисту.
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
П.3 ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Виходячи з суб'єктного складу спірних правовідносин, підстав виникнення спору та правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що дана справа відповідає ознакам типової справи, викладеним у рішенні Верховного Суду у справі №440/2722/20.
Так, при визначенні способу поновлення порушеного права позивача Верховний Суд у згаданій зразковій справі № 440/2722/20 вказав про те, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності органу соціального захисту щодо ненарахування та невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у встановленому законом розмірі; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня у встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розмірі, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Таким чином, при обранні способу захисту порушеного права позивача суд першої інстанції прийняв рішення з урахуванням правових висновків Верховного Суду у справі №440/2722/20.
Оцінюючи доводи апелянта про необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі колегія суддів виходить з наступного.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч.2 ст.17 КАС України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення позову.
Процедура виконання судового рішення , у тому числі встановлення судового контролю по справі за адміністративним позовом визначаються нормами КАС України.
Частиною 1 ст.382 КАС України закріплено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому суд може ухвалити рішення про встановлення судового контролю під час ухвалення рішення по суті спору або після прийняття рішення в ході його виконання.
Отже, позивач не позбавлений можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його не виконання.
Апеляційний суд також звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суд наділений правом встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, при цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Таким чином, суд може встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, а, отже, під час прийняття рішення у справі наділений відповідним правом, а не обов'язком.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 31.07.2018 року у справі №235/7638/16-а та в ухвалі від 23 квітня 2019 року у справі № 805/516/18-а.
На час постановлення рішення судом першої інстанції не встановлено об'єктивних обставин чи пересторог щодо можливого невиконання судового рішення суб'єктом владних повноважень.
При цьому доводи апелянта про тривале невиконання відповідачем інших рішень судів не свідчить про наявність обґрунтованих підстав вважати, що рішення суду у цій справі не буде виконано.
Разом з тим, позивач не навів інших доводів щодо необхідності вжиття таких процесуальних заходів як встановлення судового контролю в порядку ст.382 КАС України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.