Справа № 600/1729/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
21 лютого 2022 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним рішення та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила суд визнати незаконним рішення № 0000180704 від 07.10.2020 "про застування фінансових санкцій" та скасувати податкове повідомлення-рішення 0000190504 від 07.10.2020 ГУ ДПС у Чернівецької області.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Чернівецької області №0000180704 від 07.10.2020 "про застування фінансових санкцій". В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу ч.4 ст. 304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
З обставин справи встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС на підставі наказу від 15.09.2020 № 436/фп, направлень від 15.09.2020, №№ 1279, 1280 проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог Податкового кодексу України в частині здійснення господарської діяльності та Законів України «Про застосування розрахункових операцій сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанови Правління Національного банку України «Про затвердження положення про ведення операцій у національній валюті в Україні», постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення операцій в національній валюті в Україні» та інших законодавчих актів за період діяльності з 25.09.2017 по 25.09.2020.
Проведеною перевіркою, встановлено, зокрема, здійснення роздрібної торгівлі з 05.07.2019 по 06.07.2019 включно алкогольних напоїв без придбання ліцензії на право роздрібної торгівлі. За період з 05.07.2019 по 06.07.2019 реалізовано алкогольних напоїв на суму 209,50 грн.
Результати перевірки відображено в акті перевірки від 16.09.2020 № 0236/24/13/РРО/ НОМЕР_1 .
На підставі вказаного акту відповідачем прийнято рішення № 0000180704 від 07.10.2020 "про застування фінансових санкцій" та податкове повідомлення-рішення 0000190504 від 07.10.2020.
Позивач, вважаючи рішення та податкове повідомлення-рішення відповідача протиправними, звернулась з даним позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем реалізація алкогольних напоїв в період з 05.07.2019 по 06.07.2019 відбувалась на підставі ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями № 24070308201900861, а тому рішення № 0000180704 від 07.10.2020 "про застосування фінансових санкцій" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України врегульовано, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За приписами підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У пп. 80.1 та 80.2 ст. 80 ПК України закріплено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 80.10 ст. 80 ПК України).
Пунктом 86.1 ст. 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Разом з тим, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" №481/95- ВР від 19.12.1995 року (далі - Закон №481/95-ВР).
Роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.
Відповідно до ч. 14 ст. 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Частиною 1 ст. 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Відповідно до абз. 5 ч.2 ст. 17 Закону №481/95-ВР, до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетаполом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Згідно висновків акту перевірки від 16.09.2020 року № 0236/24/13/РРО/3090921686 відповідачем встановлено факт роздрібної торгівлі позивачем алкогольними напоями без придбання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
Зокрема, у акті зазначено порушення з боку позивача: «здійснення роздрібної торгівлі з 05.07.2019 по 06.07.2019 включно алкогольних напоїв без придбання ліцензії на право роздрібної торгівлі. За період з 05.07.2019 по 06.07.2019 реалізовано алкогольних напоїв на суму 209,50 грн».
Однак, в ході розгляду справи встановлено та не спростовується відповідачем, що 06.05.2019 позивач отримав ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями № 24070308201900861. Строк дії вказаної ліцензії з 07.05.2019 по 07.05.2020. Ліцензія видана Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на додаток до акту перевірки від 16.09.2020. Із змісту додатку видно, що «у зв'язку з опискою в акті перевірки в п. 2.2.20 абз. 3 «здійснення роздрібної торгівлі за період з 05.07 по 06.07.2019 р (включно) без придбання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями» замінити на «здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без придбання ліцензії на право роздрібної торгівлі, а саме: згідно баз даних ГУ ДПС у Чернівецькій області 04.05.2018 року підприємець ОСОБА_1 реалізувала слабоалкогольний напій сидр АРРБ Епс 5,5% 0,33 л по ціні 12,5 грн. чим порушила ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Відтак, на переконання відповідача, вказаним додатком до акту змінено дату реалізації позивачем алкогольних напоїв, з періоду 05.07.2019 року по 06.07.2019 рік на 04.05.2018 рік.
З приводу цього колегія суддів зазначає, що вказаний додаток не підписаний жодною посадовою особою відповідача, із змісту додатку не можливо ідентифікувати, до якого саме акту відноситься даний додаток, оскільки в ньому лише зазначено, що це є додаток до акту від 16.09.2020, без зазначення номера акта. Крім того, відповідачем не надано доказів вручення вказаного додатку позивачу.
Суд також враховує, що в матеріалах справи міститься копія акта фактичної перевірки від 16.09.2020 № 0236/24/13/РРО/ НОМЕР_1 , витребуваного з Новоселицького районного суду Чернівецької області на підставі якого 05.10.2020 Новоселицьким районним судом Чернівецької області по справі № 720/1621/20 про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП. Дослідженням вказаної копії акта, встановлено, що вказаний акт складений на двох аркушах, без жодного додатку.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що додаток до акту перевірки від 16.09.2020 не є належним, достовірним, достатнім письмовим доказом, відповідно до ст.ст. 72-76 КАС України, про факт реалізації позивачем алкогольних напоїв 04.05.2018 рік без придбання ліцензії на право роздрібної торгівлі.
Таким чином, судова колегія вважає, що реалізація позивачем алкогольних напоїв в період з 05.07.2019 по 06.07.2019 відбувалась на підставі ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями № 24070308201900861. Висновки акту перевірки від 16.09.2020 № 0236/24/13/РРО/ НОМЕР_2 щодо реалізації позивачем алкогольних напоїв в період з 05.07.2019 року по 06.07.2019 рік не відповідають об'єктивним обставинам справи.
Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне зауважити, що згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").
У справі "Новік проти України" (18 грудня 2008 року) Суд зробив висновок, що "надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля".
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovdandPine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, випливає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судова колегія також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.