Справа № 120/8474/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Богоніс Михайло Богданович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
22 лютого 2022 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
в липні 2021 Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 9667,38 грн., що складається з:
- податку на доходи фізичних осіб на суму 8923,74 грн., а саме 6091,58 грн. - основний платіж, 1522,89 грн. - штрафні санкції та 1309,27 грн. - пеня;
- військовий збір на суму 743,64 грн., а саме 507363 грн. - основний платіж, 126,90 грн. - штрафні санкції та 109,11 грн. - пеня.
Зазначена заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень - рішень від 07.12.2018 № 0056111305, від 07.12.2018 № 0056121305 та підтверджується податковою вимогою форми «Ф» від 21.01.2019 № 1559-50 на суму 9718,44 грн. та інтегрованою карткою платника податку.
У зв'язку з тим, що відповідач самостійно не сплачує узгоджену суму зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган звертається до суду з позовом про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року позов задоволено.
Апелянт ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги, серед іншого, зазначив, що долучені позивачем поштові документи не містять відмітки про їх отримання відповідачем, не можливо встановити дату, коли поштове відправлення направлялося на адресу відповідача, та чи взагалі зазначені податкові-повідомлення рішення направлялись відповідачу. Зауважує, що Головним управлінням ДПС у Вінницькій області пропущено строк звернення до суду із оскаржуваною вимогою.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі довідки про заборгованість платника податку встановлено, що станом на 26.07.2021 за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 9667,38 грн., що складається з:
- податку на доходи фізичних осіб на суму 8923,74 грн., а саме 6091,58 грн. - основний платіж, 1522,89 грн. - штрафні санкції та 1309,27 грн. - пеня;
- військовий збір на суму 743,64 грн., а саме 507363 грн. - основний платіж, 126,90 грн - штрафні санкції та 109,11 грн. - пеня (а.с.6).
Зазначена заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень - рішень від 07.12.2018 № 0056111305, від 07.12.2018 № 0056121305 (а.с.11, 16) та підтверджується податковою вимогою форми «Ф» від 21.01.2019 № 1559-50 на суму 9718,44 грн. (а.с.18) та інтегрованою карткою платника податку (а.с.8-10, 13-15).
Разом з тим, вказана заборгованість відповідачем не сплачена, що стало підставою для звернення до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України врегульовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).
Статтею 16 ПК України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).
Відповідно до п. п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).
За приписами п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт-документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Пунктами 49.1 та 49.2 статті 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Згідно пункту 54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
У п. 56.1, 56.11 ст. 56 ПК України закріплено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (п. 56.1 ст. 56 ПК України).
В силу п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Стаття 61 ПК України передбачено, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.
За приписами п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Положеннями п. п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI визначено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
З матеріалів справи встановлено, що податкові повідомлення - рішення на підставі яких у відповідача виник податковий борг надсилалися йому за зареєстрованою адресою місця проживання, а тому згідно ст. 42 ПК України, вважаються врученими.
Доказів оскарження/скасування податкових повідомлень-рішень до суду відповідачем не надано. Таким чином, на час ухвалення рішення у справі прийняті контролюючим органом податкові повідомлення - рішення є чинними, а податкове зобов'язання вважається узгодженим.
Так, у відповідності до положень п. 59.1 ст. 59 ПК України податковим органом надіслано відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 21.01.2019 № 1559-50 на суму 9718,44 грн.
Згідно з положеннями ст. 61 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI передбачено, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено на органи фіскальної служби.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Враховуючи, що заявлену до стягнення суму податкового боргу відповідач у встановлені законодавством строки до бюджету не сплатив, наявність податкового боргу підтверджується матеріалами справи, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо про обґрунтованості позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову повністю.
Надаючи оцінку доводам апелянта щодо пропуску Головним управлінням ДПС у Вінницькій області строку звернення до суду, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
З огляду на зазначену норму слідує, що КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду.
Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії є строк, визначений статтею 102 ПК України.
Відповідно до положень п. 102.4. ст. 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 25.02.2020 у справі № 1340/5767/18.
Так, із довідки про суму податкового боргу та облікової картки платника податків встановлено, що днем виникнення податкового боргу ОСОБА_1 є 05.01.2019 (а.с.6, 10).
Оскільки податковий борг відповідача виник у 2019 році на підставі податкових повідомлень - рішень прийнятих 07.12.2018, а позивач звернувся до суду з цим позовом 28.07.2021, то строк звернення до суду податковим органом не пропущено.
Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що податкові повідомлення - рішення не направлялися на його адресу, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки з матеріалів справи встановлено, що податкові повідомлення - рішення від 07.12.2018 № 0056111305, №0056121305 надсилалися рекомендованим повідомленням на податкову адресу позивача: АДРЕСА_1 , однак повернулися до контролюючого органу з відміткою «відмова від отримання», а тому згідно ст. 42 ПК України, вважаються врученими.
Згідно з положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення відповідає.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.