Справа № 560/109/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
21 лютого 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу,
В січні 2021 року позивач, Головне управління Держаної податкової служби у Хмельницькій області, звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 кошти у рахунок погашення податкового боргу в сумі 74 619,04 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при оформленні нерухомого майна за договорами дарування ним був дотриманий обов'язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що засвідчується долученими до матеріалів апеляційної скарги квитанціями від 14.03.2016 №137-176 та від 17.11.2016 №1-4.
На переконання апелянта, факт сплати податків, розмір яких був визначений нотаріусом внаслідок нотаріального посвідчення договорів дарування, у відповідності до положень ст. 179 ПК України, звільняє його від обов'язку подавати податкову декларацію.
14.01.2022 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ГУ ДПС у Хмельницькій області, в якому позивач заперечив проти доводів відповідача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданого виконавчим комітетом Нетішинської міської ради Хмельницької області від 13.02.2003 №2280819759.
Згідно інтегрованої картки платника податків та довідки про податкову заборгованість станом на 07.12.2020 за відповідачем рахується податкова заборгованість в розмірі 74 619,04 грн., в тому числі основній платіж 45 135,61 грн., штрафні санкції - 11453,91 грн., пеня - 18029,52 грн.
Так, податковий борг відповідача в сумі 74619,04 грн. утворився внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, визначених податковими повідомленнями-рішеннями:
№0015623303 від 18.05.2020 року (основний платіж - 34719, 70 грн, штрафна санкція - 8679,93 грн., пеня - 13868,86 грн.);
№0015643303 від 18.05.2020 року на суму 170, 00 грн. та по військовому збору визначеного податковим повідомленням-рішенням;
№0015663303 від 18.05.2020 року (основний платіж - 10415,91 грн., штрафна санкція - 2603,98 грн, пеня - 4160,66 грн.).
На підставі пункту 59.1 статті 59 ПК України, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу від 27.02.2020 № 85727-55.
Вказана податкова вимога направлена податковим органом рекомендованим повідомлення про вручення поштовим відправленням 06.08.2020 та повернуто «за закінченням терміну зберігання».
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доказів погашення податкового боргу до суду не надано, а податкове зобов'язання є узгодженим, а тому прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а податковий борг підлягає стягненню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі -ПК України) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу.
Так, відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
У разі не виконання платником податків обов'язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків.
Відповідні заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин.
Стягненню несплачених у зазначені вище строки грошових зобов'язань передує певна процедура, визначена Податковим кодексом України.
Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
За положеннями ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Отже, Податковим кодексом України встановлена послідовність звернення до суду з вимогами щодо стягнення податкового боргу платника. Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою в установленому законодавством порядку, надсилання платнику податків вимоги про сплату боргу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг, який виник у зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов'язань по податкових повідомленнях-рішеннях:
№0015623303 від 18.05.2020 року (основний платіж - 34719, 70 грн, штрафна санкція - 8679,93 грн., пеня - 13868,86 грн.);
№0015643303 від 18.05.2020 року на суму 170, 00 грн. та по військовому збору визначеного податковим повідомленням-рішенням;
№0015663303 від 18.05.2020 року (основний платіж - 10415,91 грн., штрафна санкція - 2603,98 грн, пеня - 4160,66 грн.).
Загальна сума боргу складає 74 619,04 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення направлено поштою за адресою реєстрації ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , та повернуті за закінченням терміну зберігання - 03.07.2020 (а.с.13).
На підставі пункту 59.1 статті 59 ПК України, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу від 27.07.2020 №85727-55, про необхідність сплати відповідачем податкового боргу в розмірі 74 619,04 грн., яку надіслано на адресу : АДРЕСА_1 , тобто з дотриманням вимог Податкового кодексу України.
При цьому, поштове відправлення повернуто на адресу податкового органу «за закінченням терміну зберігання» , що підтверджується матеріалами справи. (а.с. 6-7).
Відповідно до п.58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п.42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання управління ДМС України в Хмельницькій області, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 23). Аналогічні відомості щодо адреси реєстрації містить Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
Крім того, судова колегія зауважує, що вказана адреса була відзначена відповідачем і в апеляційній скарзі, як адреса його реєстрації.
Відповідно п.п. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем податкового органу про зміну своєї адреси.
З урахуванням наведених вище норм статті 42 та статті 58 Податкового кодексу України та поверненням до контролюючого органу рекомендованого відправлення з податковими повідомленнями-рішеннями за закінченням терміну зберігання згідно штампу пошти 03.07.2020 року, днем вручення відповідачу зазначених рішень є 03.07.2020 (а.с.13).
При цьому, відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів оскарження податкових повідомлень-рішень та вимоги в адміністративному або судовому порядку відповідачем, а судом апеляційної інстанцій таких доказів не здобуто.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду справи колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість відповідача по податкових повідомленнях - рішеннях від 18.05.2020 №0015623303, №0015643303, №0015663303 в сумі 74619,04 грн. є узгодженою.
Крім того, як зазначено вище судом, відповідно до абз.3 п.58.3 статті 58, п.42.5 статті 42 Податкового кодексу України податкова вимога від 27.07.2020 №85727-55 вважається врученою відповідачу.
Згідно із п.87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Надаючи оцінку вищевикладеному та враховуючи наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 74 619,04 грн., підтвердженого матеріалами справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Отже, податковий борг виник на підставі винесених Головним управління ДПС у Хмельницькій області податкових повідомлень-рішення, які за рішенням суду не скасовані, а факт неналежного виконання з боку відповідача податкових зобов'язань підтверджено належними доказами, а саме інтегрованою карткою платника податків та довідкою про податкову заборгованість, які згідно ст.72-76 КАС України є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами стану розрахунків з приводу виконання особою податкового обов'язку.
При цьому, колегія суддів не бере до уваги доводи, викладені апелянтом в мотивувальній частині апеляційної скарги стосовно суті порушення ним вимог Податкового кодексу України, за результатами якого податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що податковий борг відповідача є узгодженим, податкові повідомлення-рішення останнім не оскаржувались, у зв'язку з чим аргументи апелянта в межах спірних правовідносин є необґрунтованими та не враховуються судом при розгляді справи.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку стосовно дотримання податковим органом визначених Податковим кодексом України умов, які передують зверненню контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу, та відповідно, про наявність підстав для задоволення поданого позову та стягнення податкового боргу, при цьому, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.