Справа № 240/17007/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
21 лютого 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
в серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії 8 років 06 місяців та 29 днів пільгової вислуги років.
Позов мотивовано тим, що позивач проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. Наказом начальника Донецького прикордонного загону від 27 квітня 2017 року №209-ОС, позивач звільнений та виключений зі списків особового складу з 27 квітня 2017 року. Вислуга років станом на 27 квітня 2017 року становить: календарна - 16 років 11 місяців 21 день; пільгова - 08 роки 06 місяців 29 днів; всього - 25 років 06 місяці 20 днів. Позивач звернувся звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою щодо підготовки та направлення необхідних документів до пенсійного органу для призначення пенсії, відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" . Проте відповідач відмовив оформленні та направленні вказаних документів оскільки календарна вислуга позивача становить менше 23 років, тому права на пенсію за вислугу років він не має.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови у підготовці та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області матеріалів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області матеріали для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", із урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні щодо зарахуванням до вислуги років для призначення пенсії пільгового періоду вислуги років: 08 років 06 місяців 29 днів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити а задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначає, що позивач на день звільнення з військової служби не мав 23 календарних років вислуги, а тому правові підстави для оформлення документів про призначення останньому пенсії за вислугу років та направлення подання про призначення такої пенсії до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами, наказом начальника Донецького прикордонного загону від 27 квітня 2017 року № 209-ОС, позивач звільнений та виключений зі списків особового складу з 27 квітня 2017 року. Вислуга років станом на 27 квітня 2017 року становить:
- календарна: 16 років 11 місяців 21 день;
- пільгова: 08 роки 06 місяців 29 днів;
- всього - 25 років 06 місяці 20 днів.
08 червня 2021 року позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою та просив підготувати та направити необхідні документи до пенсійного органу для призначення пенсії згідно п. "а" ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 05.07.2021 № 1І5/М-8032-3628 відмовила позивачу у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області документів, передбачених Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р. №3-1, для вирішення питання про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), оскільки календарна вислуга позивача становить менше 23 років, тому права на пенсію за вислугу років він не має.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відмова відповідача у підготовці та направленні до відповідного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугою років, є протиправною, а тому позовні вимоги про зобов'язання Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно п."а" ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб років є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до положень п. "а" ст. 1-2 Закону № 2262 право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом.
Згідно з нормами пункту а статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі - Закон №2262 ), пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б - д, ж статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.
Відмовляючи в оформленні та направленні документів щодо позивача до відповідного органу Пенсійного фонду України відповідач виходив з того, що умовою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. а ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб є наявність на день звільнення відповідної календарної вислуги років, яку позивач не мав.
Розглядаючи правомірність даної відмови колегія суддів враховує наступне.
Статтею 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Положеннями п. 6 ст. 2 вказаного Закону визначені види військової служби, до яких належить, зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України" Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ст. 17-1 Закону № 2262 визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Так, Законом №2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей.
Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Отже, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Правові висновки застосування статті 12 Закону №2262-ХІІ, щодо наявності у осіб права на пенсію за вислугою років з врахуванням пільгового стажу викладені у постановах Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, від 16.03.2021 №826/16811/18. та постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а.
У відповідності до матеріалів справи встановлено, що з врахуванням пільгового стажу, вислуга військової служби позивача становить 25 років 06 місяців 20 днів.
Згідно з положеннями п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно з вказаним Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Положеннями п. 12 Порядку визначено, що Уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.
Системний аналіз зазначеного Порядку дозволяє дійти висновку, що на уповноважені структурні підрозділи покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.
Водночас, рішення щодо призначення або відмови в призначенні певного виду пенсії відповідно до Закону № 2262 приймають органи Пенсійного фонду України (ст. 49 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").
Законодавцем чітко визначено, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Однак, в порушення вимог п. 12 Порядку № 3-1 відповідачем не здійснено оформлення всіх необхідних документів про призначення пенсії позивачу та подання їх у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії, окрім того, позивача з ними не ознайомлено, і не надіслано їх до відповідних органів для прийняття відповідного рішення, а фактично відмовлено позивачу у призначенні пенсії з посиланням на відсутність у останнього календарної вислуги років для призначення пенсії за вислугою років.
Таким чином, враховуючи, що оцінка наявності (відсутності) права у позивача на зазначений вид пенсії, могла бути надана лише органом, який призначає пенсії на підставі документів, в направленні яких відповідачем фактично відмовлено, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень та по суті вирішив за орган, який призначає пенсії, щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії, а відтак - і відсутності необхідності в направленні документів.
Враховуючи встановлені в справі обставини колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що відмова відповідача у підготовці та направленні до відповідного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугою років, є протиправною, а тому позовні вимоги про зобов'язання Адміністрацію Державної прикордонної служби України оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно п."а" ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб років є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на зазначене колегія судді приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.