Справа № 240/614/21
Головуючий у І інстанції: Чернова Г.В.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
15 лютого 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.
за участю:
секретаря судового засідання: Москалюк Ю.П.,
представника відповідача: Шевчук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом селянського (фермерського) господарства "Басюки" до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
14 січня 2021 року позивач, селянське (фермерське) господарство «Басюки», звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення № 1949393/13580536 від 21.09.2020 Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Житомирській області;
-зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 9 від 28.07.2020 датою її подання.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Житомирський області № 1949393/13580536 від 21 вересня 2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної №9 від 28 липня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №9 від 28 липня 2020 подану селянським (фермерським) господарством «БАСЮКИ» , датою її фактичного подання.
Стягнуто на користь селянського (фермерського) господарства «Басюки» судовий збір в сумі 2270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.
Стягнуто на користь селянського (фермерського) господарства «Басюки» судовий збір в сумі 2270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.
Стягнуто на користь селянського (фермерського) господарства «Басюки» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області.
Стягнуто на користь селянського (фермерського) господарства «Басюки» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно додатку до витягу з протоколу комісії ГУ ДПС у Житомирській області №116/06-30-04-10 від 21.09.2020 причиною відмови в реєстрації податкової накладної №9 від 28.07.2020 стало не надання платником повного пакету документів, зокрема, договору купівлі-продажу та ТТН стосовно реалізації.
На думку апелянта, оскаржуване рішення податкового органу про відмову у реєстрації ПН ґрунтується не на факті та підставах зупинення реєстрації ПН, а на тому, що позивачем не було надано податковому органу на його пропозицію доказів реального здійснення господарської операції, зазначеної у поданій на реєстрацію ПН, і саме вказані доводи мали бути перевірені судом першої інстанції.
Крім того, апелянт вказав, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, враховуючи процедуру оскарження позивачем рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області №1949393/13580536 від 21.09.2020, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №9 від 28.07.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних до ДПС України.
Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити з підстав, викладених в ній.
Представник позивача та представник Державної податкової служби України в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду - скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Селянське (фермерське) господарство «БАСЮКИ», перебуває на обліку в органах доходів та зборів, зареєстровано за юридичною/податковою адресою: Україна, 13432, Житомирська обл., Андрушівський р-н, с. Гальчин, вул. Фестивальна, буд. 11.
27 липня 2020 року між Позивачем (Продавець) та ТОВ «КЛОВ» (код ЄДРПОУ 31111564) (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №КЛВ270720/031, за яким Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця ячмінь українського походження врожаю 2020 року (товар), а Покупець зобов'язувався прийняти і оплатити його вартість у відповідності до умов цього договору.
Пунктом 2.1. Договору №КЛВ270720/031 від 27 липня 2020 року встановлювалося, що попередня кількість товару, який підлягає поставці за договором, становить 39,120 тонн ±5% на вибір Покупця, а остаточна кількість товару визначається загальною сумою видаткових накладних, підписаних сторонами, які є невід'ємними частинами договору.
28 липня 2020 року Позивачем до ТОВ «КЛОВ» був надісланий Лист № 2, в якому Позивач просив про переоформлення ячменю врожаю 2020 року з власності Позивача у власність ТОВ «КЛОВ», у якого товар в кількості 39,120 т перебував на зберіганні відповідно до Договору складського зберігання № ПСК170720/12 від 28.07.2020р.
Того ж дня, Продавцем був складений та направлений Покупцеві Рахунок на оплату № 2 від 28.07.2020р. щодо товару - ячмінь 3 кл. українського походження урожаю 2020 року на суму 205 380,00 грн.
А також 28 липня 2020 року Продавець передав, а Покупець прийняв товар у кількості 39,12 т, загальна вартість якого склала 205 380,00 грн. з ПДВ, про що уповноваженими представниками сторін Договору № КЛВ270720/031 від 27 липня 2020 року була підписана Видаткова накладна №10.
За результатами передачі товару Селянським (фермерським) господарством «Басюки» була складена Податкова накладна №9 від 28 липня 2020 року.
10 серпня 2020 року її реєстрацію зупинено, у квитанції зазначено: «Відповідно до п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 28.07.2020 № 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДКПП товару/ послуг 1003, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/ послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», що підтверджується квитанцією № 9192167371від 10.08.2020.
Позивач засобами електронного зв'язку подав ГУ ДПС у Житомирській області пояснення та копії документів по податковій накладній № 9 від 28.07.2020, що підтверджується Повідомленням про прийняття пояснення № 2 від 14.09.2020.
Після прийняття пояснення, ГУ ДПС у Житомирській області було винесено рішення № 1949393/13580536 від 21.09.2020 про відмову у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних на підставі відсутності даних складського обліку.
Позивачем була подана скаргу, за результатом розгляду якої прийнято рішення № 53713/13580536/2 від 02.10.2020 яким рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладно/розрахунку коригування в ЄРПН залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням № 1949393/13580536 від 21.09.2020 Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Житомирській області , позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив того, що рішення комісії контролюючого органу повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації розрахунку коригування.
Більш того, в Квитанції відсутній конкретний перелік копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію розрахунку коригування в ЄРПН, що призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд.
Суд першої інстанції вказав, що факт зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарських операцій, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.
Суд першої інстанції зазначив, що податковим органом в оскаржуваному рішенні не обґрунтовано, які саме документи, надані платником, складені з порушенням законодавства, чому документи платника не є достатніми для прийняття комісією ДПС рішення про реєстрацію податкової накладної, які документи платник податків має надати для обґрунтованого рішення щодо реєстрації ПН.
При цьому, на думку суду, позивачем надано необхідні документи для реєстрації розрахунку коригування, а в спірному рішенні не наведено обґрунтувань причин відмови у його реєстрації.
Отже, суд першої інстанції, приймаючи до уваги викладене у сукупності, прийшов до висновку, що оскаржуване рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Житомирській області № 1949393/13580536 від 21.09.2020 є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.
Також, суд першої інстанції вказав, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд першої інстанції вказав, що для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №9 від 28.07.2020 виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, та надаючи оцінку долученим на підтвердження вказаних витрат документам, суд першої інстанції вказав, що частина з наданих послуг перелічена в акті приймання-передачі не може бути віднесена до правничої допомоги. Крім того, деякі витрати не пов'язані із розглядом судової справи відтак не відносяться до складу судових витрат.
Враховуючи складність справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Визначаючись щодо доводів апеляційної скарги в частині строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст.44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Пунктом 5 ч.1 ст.171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Як передбачено ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
Згідно з абз.1 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів (податкових органів), є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Згідно з п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до п.56.3 ст.56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Згідно з п.56.23 ст.56 ПК України оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється у порядку, визначеному цією статтею з урахуванням таких особливостей:
- скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику;
- скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, за участі уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
- скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим;
- якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.
У постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.
Верховний Суд у складі судової палати вважає помилковим твердження позивача про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 ПК України. Також ця норма закріплює обмеження на позасудовий порядок оскарження відповідних рішень податкового органу, у разі їх оскарження в судовому порядку, та визначає зміну правового стану грошового зобов'язання на неузгоджене.
В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що позивач використовував спосіб захисту, як попереднє адміністративне оскарження.
Водночас п.56.19 ст.56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.11.2020 справа №500/2486/19.
В свою чергу, як зазначав Верховний Суд в постанові від 11.10.2019 справа №640/20468/18 рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки - шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення. Та тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу.
Отже, в даному випадку з урахуванням висновків Верховного Суду має застосовуватись саме тримісячний строк на звернення з адміністративним позовом до суду.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що позивачем подано скаргу щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.09.2020 №1949393/13580536.
Так, за результатами розгляду даної скарги головою комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 02.10.2020 №53713/13580536/2, яким залишено скаргу С(Ф)Г «Басюки» без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.
Тобто, аналізуючи викладене, колегія суддів зауважує, що позивачем використано можливість адміністративного оскарження рішення від 21.09.2020 №1949393/13580536 до ДПС України.
Разом з тим, до адміністративного суду представник позивача Лущенков Станіслав Володимирович звернувся шляхом подання позовної заяви через Електронний кабінет Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 14.01.2021, яка в цей же день зареєстрована Хмельницьким окружним адміністративним судом.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку в позовній заяві представником позивача зазначено, що 18.12.2020 керівникові С(Ф)Г «Басюки», який звернувся до Андрушівської центральної районної лікарні був поставлений діагноз - позагоспітальна двостороння пневмонія COVID+ (від 18.12.2020), що підтверджується Епікризом №2740 від 31.12.2020.
Отже, на думку представника позивача, вказані обставини унеможливили своєчасну подачу позову.
Визначаючись щодо вказаних обставин, колегія суддів зазначає наступне.
Так, до матеріалів справи позивачем долучено Епікриз №2740 ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_1 перебував на лікуванні в інфекційному відділенні Андрушівської ЦРЛ з 18.12.2020 по 31.12.2020 з діагнозом - позагоспітальна двостороння пневмонія COVID+ (від 18.12.2020).
При цьому, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що вказаний документ не може свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки датою завершення лікування ОСОБА_1 є 31.12.2020, тоді як строк на судове оскарження сплинув 02.01.2021, про що також зазначено представником позивача в позовній заяві.
Враховуючи, що 02.01.2021 був вихідним днем, в силу вимог ч. 6 ст. 120 КАС України, згідно якого якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день, останнім днем для звернення до суду з адміністративним позовом є 03.01.2021.
Разом з тим, матеріали справи не містять інших доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Згідно ч. 1, 2 ст. 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Відповідно п. 4 ч. 1 до ст. 1 Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 20 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема:
-представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;
-складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.
Статтею 21 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначені професійні обов'язки адвоката, серед яких, зокрема, виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно позовної заяви, додатки долучені до неї в частині представництва інтересів позивача, містять наступні документи:
-договір про надання правової допомоги №21/10 від 21.10.2020, укладений між С(Ф)Г «Басюки», в особі голови Басюка М.В. та адвоката Лущенкова С.В., згідно п. 1.1 якого виконавець зобов'язується усіма законними способами здійснювати представництво клієнта, захищати його права і законні інтереси, надавати усі види правової допомоги, в обсязі та на умовах, встановлених у цьому Договорі та додаткових угодах до нього, в межах чинного законодавства України - а клієнт зобов'язаний оплатити всі види правової допомоги виконавця та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що на виконання п. 1.1 Договору, клієнт надає право та уповноважує виконавця на наступне, зокрема, п. 2.1.1. надавати клієнту правову допомогу, здійснювати його представництво, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків Клієнта в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, в провадженнях зі справ про адміністративні правопорушення, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, перед фізичними та юридичними особами, здійснювати захист прав та законних інтересів при виконанні судових рішень, в тому числі право оскаржувати рішення, дії та бездіяльність органів, їх службових і посадових осіб.
Пунктами 2.1.6 та 2.1.7 Договору визначено, що виконавець може подавати та отримувати від імені клієнта документи, в томі числі заяви, скарги, листи, тощо, та подавати від імені клієнта у паперовій та/або електронній формі процесуальні документи (зокрема, але не виключно:позовні та інші заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, тощо).
-копію свідоцтва ОСОБА_2 про право на заняття адвокатською діяльністю;
-ордер на надання правничої допомоги в Житомирському окружному адміністративному суді від 14.01.2021.
Тобто, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позивач не був позбавлений права звернення до суду через свого представника адвоката Лущенкова С.В. на підставі договору про надання правової допомоги №21/10 від 21.10.2020, який в силу Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" є документом, який уповноважує адвоката на надання правової допомоги позивачу, а також, згідно п. 2.1.6 та 2.1.7 Договору подавати від імені позивача позовні заяви.
При цьому, колегія суддів наголошує, що адміністративний позов сформовано та подано саме представником позивача Лущенковим С.В. через Електронний кабінет Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 14.01.2021, у зв'язку з чим обставини щодо перебування ОСОБА_1 (який згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником С(Ф)Г «Басюки») на лікуванні та самоізоляції не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Крім того, суд зауважує, що доводи представника позивача, викладені в запереченні на заяву, яка міститься в матеріалах справи (т. 2 а.с. 22-24) стосовно того, що Епікриз №2740 від 31.12.2020 був виданий ОСОБА_1 за результатами контрольного огляду, а саме 12.01.2021, не підтверджується матеріалами справи, а тому критично оцінюються колегією суддів.
Отже, надаючи оцінку викладеному, колегія суддів приходить до висновку, що вказані обставини не є непереборною та обґрунтованою обставиною щодо поважності причин пропуску строку на подання адміністративного позову.
Також, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Частиною 1 статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 240 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративний позов слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом селянського (фермерського) господарства "Басюки" до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення скасувати.
Адміністративний позов селянського (фермерського) господарства "Басюки" до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 18 лютого 2022 року.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.