Справа № 640/34157/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
15 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,
за участю секретаря Бринюк Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ДПС України про визнання протиправним та скасування наказу, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу.
Крім того, до суду першої інстанції надійшла заява позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за вищевказаним позовом, в якій просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного наказу та заборони відповідачу вчиняти дії щодо проведення документальної планової виїзної перевірки позивача до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2021 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на його необґрунтованість просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом не неповністю з'ясовано фактичні обставини, а тому висновки не відповідають обставинам справи.
Крім того, вказує про те, що вжиття заходів забезпечення позову про які просить позивач жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Також, апелянт звертає увагу, що судом проігноровано існування реальної загрози виникнення суттєвої шкоди права позивача і невжиття наведених заходів забезпечення істотно ускладнить відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, вказує на неврахування судом першої інстанції висновків Верховного Суду у постанові від 13.09.2019 у справі №813/112/18, від 30.01.2020 по справі №460/607/19.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено існування обставин, передбачених у ч. 2 статті 150 КАС України, відтак, суд не вбачає наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до вимог частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС).
Тобто, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Разом з тим суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, від 13.03.2020 у справі №1740/2484/18, від 30.09.2020 у справі №640/1305/20, від 22.10.2020 у справі №640/1304/20, від 24.11.2020 у справі №640/9636/20, від 11.03.2021 у справі №260/1168/19.
Як вбачається із позовної заяви, предметом позову є визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 15.11.2021 №717 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Оператор ГТС України".
Разом з тим, позивач у заяві про забезпечення позову просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки до набрання законної сили рішенням суду у справі №640/34157/21.
Колегія суддів зауважує, що вказані вимоги є предметом розгляду справи по суті, а тому, встановлення обставин законності спірного наказу податкового органу, їх оцінка повинна бути надана судом з урахуванням доказів та посилань, якими обґрунтовує відповідач свої заперечення та пояснень інших учасників справи, при розгляді справи по суті.
У разі вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, судом буде фактично ухвалене рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 640/6315/19.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що заявником не надано до матеріалів справи доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Доводів, які б вказували на неможливість виконання судового рішення в майбутньому, якщо його буде прийнято на користь позивача, останнім не наведено та судом з матеріалів справи не вбачається.
Крім того, колегія суддів зауважує, що проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів. Сам факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що проведення перевірки платника податків не передбачає обов'язкове прийняття податкових повідомлень-рішень, оскільки їх прийняття можливе тільки у випадку виявлення порушень. Якщо ж такі порушення не виявлено - складається довідка, що прямо передбачено положеннями п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України.
Водночас, порушення порядку проведення перевірки може бути підставою для оскарження рішень, прийнятих за результатами її проведення.
Серед іншого, судом апеляційної інстанції було встановлено, що право недопуску працівників контролюючого органу до перевірки було реалізовано позивачем.
Крім того, наказом ЦМУ ДПС по роботі з ВПП від 10.12.2021 №768 зупинено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Оператор ГТС Україна» на підставі п.82.4 ст.82 ПКУ до дати набрання судового рішення законної сили по справі №640/34157/21.
Таким чином, враховуючи, що проведення перевірки позивача зупинено самим контролюючим органом, що свідчить про відсутність негативних наслідків стосовно позивача, на переконання колегії суддів наведене виключає необхідність застосування заходів щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу.
Посилання апелянта на те, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення та заборони проведення перевірки до остаточного вирішення справи не скасовує чинність останнього, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених таким актом заходів до вирішення спору по суті, на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення заяви позивача.
З огляду на викладене вище, посилання апелянта на незастосування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду, наведених у постановах у справах №№813/112/18, 0440/5193/18, 4660/607/19, не приймаються до уваги через нетотожність обставин справ.
Таким чином, дослідивши встановленні обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи апелянта, колегія суддів вважає, що ним не доведено наявності будь-яких фактів, які б могли слугувати правовими підставами для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову відповідно до положень ст. 150 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову та вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми процесуального права та ухвалено законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя: І.В. Федотов
Судді: Н.М. Єгорова
Є.О. Сорочко
Повний текст постанови виготовлено 21.02.2022 року