Справа № 620/12009/21 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.
16 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря судового засідання: Матвєєвої С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СНОВСЬКЕ» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У вересні 2021 року позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «СНОВСЬКЕ», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 4537/25010700 від 20.08.2021, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 978 681 грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 497 868 грн 10 коп.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 2507/25010700 від 02.06.2021, яким було зменшено від'ємне значення з ПДВ на суму 118 293 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено повністю:
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 4537/25010700 від 20.08.2021, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 978 681 грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 497 868 грн 10 коп.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 2507/25010700 від 02.06.2021, яким було зменшено від'ємне значення з ПДВ на суму 118 293 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ціна 3333,35 грн. без ПДВ за тону реалізованого 03.04.2020, 06.04.2020 та 19.05.2020 СТОВ «СНОВСЬКЕ» соняшника не є звичайною ціною, тому СТОВ «СНОВСЬКЕ» порушено н. 188.1 ст. 188 ПК України, у результаті чого підприємством при реалізації соняшника ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» занижено суму податкових зобов'язань у розмірі 5092633 грн, у тому числі: за квітень 2020 року - у сумі 2911492 грн.; за травень 2020 року - у сумі 2181141 грн.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СНОВСЬКЕ» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 лютого 2022 року.
У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача підтримував правову позицію суду першої інстанції та просив оскаржуване рішення залишит без змін.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку СТОВ «СНОВСЬКЕ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2020, за результатами якої складено акт перевірки від 23.04.2021 № 1985/07/30849610 (далі - акт перевірки).
Згідно з актом перевірки, ГУ ДПС у Чернігівській області, встановлено, що СТОВ «СНОВСЬКЕ» за квітень-травень 2020 року виписано та зареєстровано покупцю ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» податкові накладні від 03.04.2020 № 1, від 06.04.2020 № 2, від 19.05.2020 № 2 на поставку соняшника за договором поставки № ПЛТ-Ф-138 від 30.03.2020 на загальну суму 21600108 грн, в т.ч. ПДВ 3600018 грн. (кількість - 5400.0005 т: ціна постачання одиниці товару - 3333,35 грн).
Зазначені вище податкові накладні виписані на попередню оплату та відповідно до даних бухгалтерського обліку по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за 2020 року взаєморозрахунки з ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» мають наступний вигляд: початкове сальдо за Дт та Кт - відсутні: обороти за Дт 13568067.84 грн.; обороти за Кт - 21600108.00 гри.; Кінцеве сальдо Кт 8032040.16 грн.
З метою проведення перевірки дотримання платником податків вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України контролюючим органом було здійснено комплекс заходів з визначення рівня ринкових цін, що склалися на соняшник.
Враховуючи викладене, за результатами перевірки зроблено висновок, що СТОВ «СНОВСЬКЕ» порушено вимоги:
- п. 188.1 ст.188 гі.200.1. п.200.4 ст.200 ПК України, п.5 p.VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, у результаті чого занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4978681 грн та завищено від'ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2020 року на суму 1 18293 грн.
На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято ППР від 02.06.2021 № 2506/25010700 про донарахувапня 4978681 грн ПДВ та застосування 1244670,25 грн, № 2507/25010700 про зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 1 18293 грн.
За результатами проведеної документальної перевірки, Головним управлінням ДПС у Чернігівській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.06.2021 № 2506/25010700, № 2507/25010700.
СТОВ «СНОВСЬКЕ», не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями звернулось зі скаргою від 16.06.2021 № 23 до Державної податкової служби України.
За результатами розгляду скарги позивача, Державною податковою службою України прийнято рішення від 12.08.2021 № 18544/6/99-00-06-01-01-06, яким скаргу товариства задоволено частково, а саме скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 02.06.2021 № 2506/25010700 в частині 746802,15 грн штрафних санкцій, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області № 2507/25010700 залишено без змін.
Таким чином, відповідачем на підставі прийнятого рішення ДПС України від 12.08.2021 № 18544/6/99-00-06-01-01-06 про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2021 № 2506/25010700 було винесено нове податкове повідомлення - рішення від 20.08.2021 № 4537/25010700, яким донараховано 4978681,00 грн основного платежу та застосовано штрафну санкцію у розмірі 497868,10 грн.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що ГУ ДПС у Чернігівській області взяло за основу ціни реалізації насіння соняшника врожаю 2019 року, який реалізовувався на різних ресурсах весною 2020 року, та не врахувало, що предметом поставки соняшника за договором, є насіння врожаю 2020 року, ціни на який не можливо було визначити у березні 2020 року, про що вказано в пункті 1.2, а саме, що це не ціна реалізації, а попередня ціна.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач отримавши дані з органів статистики про ціну продажу соняшнику врожаю 2019 року не надав доказів, що він дослідив відповідний ринок цін та провів аналіз цін на продукцію позивача за період, що перевірявся; не надав доказів, на підставі яких фактичних даних ним встановлено, що ціни, з якими позивач у перевіряємий період реалізовував продукцію власного виробництва, не були звичайними цінами (або не відповідали їх рівню), і що такі дії ґрунтувалися на вимогах законодавства. Отже, відповідачем не доведено, що договірна ціна продажу позивачем власної продукції не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
Згідно із підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
До ідентичних товарів (робіт, послуг) підпунктом 14.1.80 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України віднесено товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними розуміються товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва (походження); виробник.
Підпунктом 14.1.131 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що до однорідних (подібних) товарів (робіт, послуг) належать товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення товарів однорідними (подібними) враховуються такі ознаки: якість та ділова репутація на ринку; наявність торговельної марки; країна виробництва (походження); виробник; рік виробництва; новий чи вживаний; термін придатності.
Статтею 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
З системного аналізу наведених норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що суб'єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.
Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем звичайною ціною визначено ціну на рівні опосередкованої вартості врожаю соняшнику, але врожаю не 2020 року, а 2019 року, ціни на який формувалися на ринку за наслідком собівартості саме в 2019 році, а за договором поставки укладеним позивачем, в майбутньому повинен був бути поставлений врожай соняшнику саме 2020 році, і не обов'язково, що ціна на врожай соняшнику 2020 року не могла бути меншою за врожай 2019 року.
Суд першої інстанції вірно встановив, що контролюючий орган не зіставляв такі умови договору, як момент (дата) підписання, кількість товару, строки поставки, строки оплати товару, передоплату, розподіл обов'язків сторін та інших умов, які безпосередньо впливають на формування ціни Договору та є обов'язковими умовами.
Для визначення звичайної ціни податковий орган застосував та прийняв до уваги ціни на соняшник, що укладалися іншими суб'єктами господарювання та відносно соняшнику, який реалізовувався у березні 2020 року, але врожаю 2019 року, тобто співставні ринкові умови були не ідентичними, при цьому відповідачем не враховано такі основні умови як кількість (об'єм) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, інші об'єктивні умови, які можуть вплинути на ціну.
З матеріалів справи вбачається, що в Договорі поставки № ПЛТ-Ф-138 від 30.03.2020, з Додатковою угодою № ПЛТ-Ф-138/2 від 10.02.2021, яка є невід'ємною частиною Договору поставки, ціна товарів визначена сторонами договору, відповідно така реалізація відбулась за звичайною піною, проведена операція не є контрольованою відповідно до вимог ст. 39 ПКУ, ціна на товар що був реалізований не підлягає державному регулюванню, на реалізований товар жодним нормативним актом не встановлюються мінімальні або індикативні ціни, проведення оцінки товару не є обов'язковим для визначення звичайної ціни для цілей оподаткування, реалізація товару відбувалась не з аукціону (публічних торгів) тощо, а отже у відповідності до вимог п. 14.1.71 ПКУ, товар був реалізований за звичайною ціною, визначеною сторонами договору, та яка становить 18980,51 грн за 1 тону з ПДВ, а не за ціною 7 103,50 грн, за тону (собівартість однієї тони соняшника, яка відображена по рахунках 271 та 2311), як вказано відповідачем у своїх висновках.
Пунктом 1.1 Договору поставки чітко встановлено, що Предметом Договору поставки с поставка та оплата товару українського походження врожаю 2020 року на умовах, зазначених у цьому Договорі. Так, ключове значення тут має саме рік врожаю, який буде посіяно, вирощено та зібрано у 2020 році, та строки поставки, а не дата укладення договору та отримання попередньої (часткової) оплати.
Пунктом 1.2 Договору визначено орієнтовну кількість товару, який планується виростити та поставити в 2020 році, а також його попередню ціну за одну тону та попередню вартість всієї партії товару. На дату укладення зазначеного Договору Поставки, а саме на 30.03.2020, ні позивачу, ні покупцю не було відомо, яка буде ціна на врожай 2020 року, яка його буде собівартість, оскільки на зазначені показники впливає безліч чинників, такі як погодні умови, вартість та кількість добрив, які потрібно буде використати в залежності від погодних умов, вартість паливно-мастильних матеріалів, вартість послуг елеватору, та інші.
Так, як вірно вказав суд в оскаржуваному рішенні, позивач з метою досягнення кращого економічного ефекту і уклав зазначений договір поставки.
Пунктом 2.2. Договору визначено, що строк поставки товару - до 30.11.2020 включно. Порядок здійснення розрахунків та формування остаточної ціни товару детально викладено в пункті 3.1. Договору, де зазначено, що Покупець сплачує покупцю 10800054 грн. з ПДВ в якості попередньої оплати на протязі 3-х днів після підписання Договору, та решту попередньої оплати 10800054 грн. з ПДВ після виконання Постачальником умов визначених в п. 3.1.1.
Згідно з п. 3.1.2 Договору Поставки сторони домовились, що різниця між остаточною сумою коштів за Товар та отриманою попередньою оплатою сплачується Покупцем після узгодження Сторонами остаточної ціни Товару, складання Акту формування остаточної ціни і підписання додаткової угоди до цього Договору відповідно до п.3.2 цього Договору.
Пунктом 3.2 Договору встановлено, що Постачальник у строк до 28.02.2021 має право одноразово ініціювати зміну ціни на весь поставлений Товар. Після доплати Постачальник забезпечує реєстрацію в ЄДРПН розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної.
З аналізу зазначених взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Кернел-Трейд» вбачається, що в пункті 1.2 Договору поставки визначена не ціна Договору, а попередні кількісні показники можливого врожаю в тонах, та попередня вартість Товару. Оскільки, в Договорі чітко визначено, що це попередня вартість, то податковий орган безпідставно визначає її як ціну договору, не враховуючи вимоги розділу 3 Договору поставки, та сутності господарської операції, яка була підтверджена наданими на перевірку первинними бухгалтерськими документами.
Відтак, ГУ ДПС у Чернігівській області взяло за основу ціни реалізації насіння соняшника врожаю 2019 року, який реалізовувався на різних ресурсах весною 2020 року, та не врахувало, що предметом поставки соняшника за договором, є насіння врожаю 2020 року, ціни на який не можливо було визначити у березні 2020 року, про що вказано в пункті 1.2, а саме, що це не ціна реалізації, а попередня ціна.
Остаточна ціна за вищевказаним договором була сформована раніше, за договором проведені остаточні розрахунки та сплачено всі відповідні податки до бюджету. Така остаточна ціна за Договором Поставки була визначена в Додатковій угоді № ПЛТ-Ф-138/2 від 10.02.2021, якою була погоджена остаточна кількість та вартість товару, визначена в пункті 1.2 Договору і вона склала 18 980,51 грн. за 1 тону товару з ПДВ.
До того ж, Договір поставки насіння соняшника не може розглядатися без врахування Додаткової угоди від 10.02.2021 та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, які були виписані за фактом надходження попередніх оплат, а саме від 10.02.2021 до податкової накладної від 06.04.2020, від 10.02.2021 до податкової накладної від 19.05.2020, а також Договору застави майбутнього врожаю № ПЛТ-Ф-138/1 від 30.03.2020, з якого вбачається, що сторонам на час укладення договору поставки не було відомо кількісні та якісні показники продукції, що буде вирощена та зібрана у 2020 році.
Відповідно до звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під врожай 2019 року та звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур на 01.12.2019 року, позивач у 2019 році не здійснював посіву та збирання соняшника, а здійснював посіви лише однієї культури - сої. Тож, суд першої інстанції правильно зазаначив, що висновки відповідача про те, що ним зроблено аналіз ринка у співставних (ідентичних) комерційних умовах є безпідставними.
З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що ціна продажу позивачем своєї продукції не відповідала рівню звичайних (ринкових) цін, і така невідповідність була встановлена шляхом дотримання суб'єктом владних повноважень процедури та вчинення дій, що визначені законодавством України.
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 440/1503/19, оскільки спірні правовідносини стосувались надання знижок контрагентам, що призвело до реалізації готової продукції за ціною, що нижче її собівартості, тобто справа № 440/1503/19 стосується інших правовідносин між іншими контрагентами та не містить жодних ознак подібності до справи, яка розглядається апеляційнийм судом.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог з огляду на недоведення відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятих рішень.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СНОВСЬКЕ» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст виготовлено 21 лютого 2022 року.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
Н.В. Безименна