Справа № 320/9226/20
22 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про визнання протиправними дій та стягнення суддівської винагороди, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації у Київській області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області провести йому перерахунок суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та виплатити недоотриману частину.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації у Київській області щодо нарахування та виплати судді Баришівського районного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області провести перерахунок суддівської винагороди судді Баришівського районного суду ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 28.08.2020, обчисливши її відповідно до статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та виплатити недоотриману частину.
В апеляційній скарзі Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2021 року апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області - задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року - змінено, виклавши абзац третій резолютивної частини в наступній редакції:
«Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Київській області (ідентифікаційний код 26268119, місцезнаходження: 01601, мм. Київ, вул. Жилянська, 58-Б) нарахувати та виплатити судді Баришівського районного суду Київської області ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та виплатити недоотриману частину суддівської винагороди за рахунок бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників». В іншій частині - рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року залишено без змін.
У подальшому, 09 вересня 2021 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про встановлення способу та порядку виконання судового рішення.
Вказана заява мотивована тим, що Державна судова адміністрація України є головним розпорядником коштів Державного бюджету України, а територіальне управління не є виконавцем бюджетних програм.
Так, заявник звертає увагу на судову практику Верховного Суду, згідно якої у віданні Державної судової адміністрації України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», призначена для таких цілей. Відповідно, саме Державна судова адміністрація України як суб'єкт владних повноважень має відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.
З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд встановити спосіб та порядок виконання судового рішення шляхом стягнення за рахунок бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація України на користь ОСОБА_1 невиплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 138907,51 грн з утриманням з цієї суми, що підлягає виплаті, передбачених законом податків та обов'язкових платежів у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затверджених постановою Кабінету Міністрів україни №845 від 03.08.2011.
Розглянувши заяву позивача про встановлення способу та порядку виконання судового рішення у справі №320/9226/20, колегія суддів приходить до висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
У силу вимог статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення визначеними способом і порядком. При цьому, зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб і порядок виконання рішення суду.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у силу вимог приписів статті 378 КАС України заява про встановлення способу і порядку виконання судового рішення розглядається саме судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
З огляду на вказане, вказана заява ОСОБА_1 не може бути подана до апеляційного суду, оскільки судом першої інстанції в даній справі є Київський окружний адміністративний суд, а зміна рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення не є підставою для подання заяви в порядку статті 378 КАС України до апеляційного суду.
Слід також зазначити, що доводи заявника, викладені в заяві фактично зводяться до незгоди з судовим рішенням, що відповідно до статті 328 КАС України є правовою підставою для їх оскарження в касаційному порядку, а не для встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно, з урахуванням положень ст. 378 КАС України, заява ОСОБА_1 про встановлення способу та порядку виконання судового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 311, 321, 325, 328, 378 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення способу та порядку виконання судового рішення у справі №320/9226/20 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук