Постанова від 21.02.2022 по справі 640/18122/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/18122/20 Головуючий у 1 інстанції - Іщук І.О.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М. Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (правонаступник Київської митниці Держмитслужби) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд-Арма" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Гранд-Арма" звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100000/2020/000306/2 від 09.07.2020.

- повернути ТОВ «Гранд-Арма» надмірно сплачені кошти по рішенню про коригування митної вартості товарів № UA 100000/2020/000306/2 від 09.07.2020, в сумі 39500, 35 на рах. р/р НОМЕР_1 в АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» м. Київ, МФО 334851.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100000/2020/000306/2 від 09.07.2020; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Київська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Гранд-Арма» (далі-дилер) та «Temper» OU (далі - продавець) укладено дилерську угоду № 7 від 02.01.2019 (далі- дилерська угода). Відповідно до умов продавець продав, а дилер купив продукцію на умовах зазначених в дилерській угоді та додатках до неї.

Відповідно до умов п. 2.2 розділу 2 дилерської угоди асортимент, ціна та умови поставки, якість та кількість продукції сторони погоджують в специфікаціях, які являються невід'ємною частиною угоди.

Відповідно до п. 2.3 розділу 2 дилерської угоди продавець надає дилеру ексклюзивне право на продаж продукції на території України.

Відповідно до п. 4.2 розділу 4 дилерської угоди ціни на продукцію для дилера встановлюються з дилерською знижкою та будуть визначатися виробником в прайс - листах на умовах поставки FCA Vohnja, Estonia при замовленні більше 20000 євро. При замовлені менше 20 000 євро на умовах поставки EXW Vohnja, Estonia.

Відповідно до п.4.6 розділу 4 дилерської угоди умови оплати: 100 % передплата.

17.04.2020 між продавцем та дилером укладено додаток № 14 до дилерської угоди на крани шарові TEMPER (Естонія) на суму - 34 002, 45 EUR.

На виконання умов дилерської угоди та додатку № 14 від 17.06.2020 та інвойсу №57/UKR від 27.05.2020 ТОВ «Гранд-Арма» сформовано платіжне доручення в іноземній валюті № 7 від 17.06.2020 та проведено передплату банком АТ «ПУМБ» 17.06.2020 на суму - 34 002,45 EUR на користь «Temper» OU. Вищезазначена продукція була продана дилеру.

Надалі, ТОВ «Гранд-Арма» надано 30.06.2020 до митниці митну декларацію № UA 100060/2020/322807 з метою здійснення митного оформлення товару: «Крани кульові для трубопроводів».

З метою митного оформлення вищезазначеної продукції ТОВ «Еранд-Арма» (дилер) через представника/декларанта ПП «Брокер-Плюс» в особі Король Т.Е. (далі - представник) до Державної митної служби України Київської митниці було подано документи для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- вантажно-митна декларація (ВМД) № UA100060/2020/322807 від 30.06.2020;

- митна декларація країни відправлення № 20ЕЕ1310ЕЕ71770830 від 25.06.2020;

- платіжне доручення в іноземній валюті № 7 від 17.06.2020 на проведену передплату банком AT «ПУМБ» 17.06.2020 на суму - 34 002,45 EUR;

- видаткові накладні: № 75 від 28.02.2020, № 97 від 05.03.2020, № ПО від 12.03.2020, № 15 від 24.01.2020, № 27 від 27.03.2019.

- упаковочні листи з № 1 по № 21 від 17.06.2020;

- калькуляція транспортних витрат № б/н від 30.06.2020;

- каталог товарів продавця «Temper» OU;

- прайс-лист продавця «Temper» OU чинний з 01.01.2020 по 31.12.2020;

- додаткова угода № 14 від 17.06.2020 до дилерської угоди № 7 від 02.01.2019;

- дилерська угода № 7 від 02.01.2019;

- договір брокерського обслуговування №1/17 від 20.04.2017;

- договір транспортного експедирування №061119К від 06.11.2019;

- лист відправника про ексклюзивне представництво на території України продукції TM TEMPER.

За наслідками опрацювання наданих представником декларанта документів для підтвердження заявленої у ВМД митної вартості, митний орган направив позивачу електронне повідомлення від 30.06.2020, у якому зазначив, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари а саме:

- до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи;

- роздрукована в електронної копії митна декларація країни відправника № 20ЕЕ1310ЕЕ71770830 не містить відміток митного органу країни відправлення;

- відповідно до інвойсу № 57/UKR умовами поставки є FCA Vohnja, однак калькуляція транспортних витрат містить інформацію щодо транспортування з міста «Ляэне-Вирумаа»;

- прайс-листа б/н і б/д не містять строку дії, умови поставки та всього асортименту продавця, таким чином не надає інформацію щодо дійсності ціни оцінюваних товарів, що є несумісним з положенням статті XII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ СОТ 1994).

У зв'язку з вищенаведеним та відповідно до ст. 53 Митного кодексу України контролюючий орган встановив позивачу строк в 10 к.д. для подачі наступних документів (за наявності):

- договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунку про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунку: про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталогу, специфікації, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару;

- висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені слеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування;

- банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару;

- копії митної декларації країни відправлення;

- за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості.

02.07.2020 представником ТОВ «Гранд-Арма» Король Т.Г. шляхом завантаження через програму QD Professional надано скан-копії додаткових документів, а саме:

- договір поставки № 06/465 від 06.12.2019 з додатком до договору «специфікація» між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та ТОВ «Гранд-Арма»:

- договір 147/19 від 29.11.2019 між КП «Зеленодольський міський водоканал» та ТОВ «Гранд-Арма» з додатком № 1 «специфікація»;

- договір поставки № 279/19 від 28.03.2019 між МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» та ТОВ «Гранд-Арма»;

- договір постачання № ДП/Г-19/220219 від 22.02.2019 між ТОВ «Тан» та ТОВ «Гранд-Арма» з специфікацією № 1 від 22.02.2019, з специфікацією № 2 від 18.03.2019, специфікацією № 3 від 21.08.2019, специфікацією № 4 від 21.08.2019, специфікацією № 5 від 26.11.2019, додатковою угодою №1 від 27.12.2019 між ТОВ «Тан» та ТОВ «Гранд-Арма»;

- видаткова накладна № 691 від 21.12.2019 ОКП «Донецьктеплокомуненерго»;

- видаткова накладна № 643 від 06.12.2019 КП «Зеленодольський міський водоканал»;

- видаткова накладна № 88 від 02.05.2019 МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» видаткова накладна № 559 від 30/10/2019 TOB «ТАН»;

- видаткова накладна за разовим договором № 82 від 25.04.2019 ТОВ «Будівництво технології системи» видаткова накладна за разовим договором № 65 від 01.04.2019 ТОВ «Танко»;

- платіжне доручення № 2298 від 19.05.2020 ТОВ «ТАН» на суму 640 556, 15 грн. згідно договору постачання № ДП/Г-19/220219 від 22.02.2019;

- картка рахунку 312 за 17/06/2020 ТОВ «Гранд-Арма» на суму 34 002,45 EUR;

- прайс-лист Temper на весь товар (відкоригований);

- каталог Temper;

- лист про представництво на території України;

- договір транспортного експедирування № 061119К від 06.11.2019 з заявкою № 5212Z від 17.06.2020;

- калькуляція транспортних витрат (калькуляция транспортных расходов) від 25.06.2020 (відкориговані);

- CMR №1158523 від 25.06.2020;

- дилерська угода (дилерское соглашение) № 7 от 02.01.2019 з додатком № 14 від 17.06.2020 до дилерської угоди № 7 от 02.01.2019.

Згідно рішення про коригування митної вартості товару № UA 100000/2020/000306/2 від 09.07.2020, митний орган зазначив наступне:

1) декларантом додатково надано заявку на транспортування від 17.06.2020 № 5212Z. У вказаному документі зазначено, що сума оплати становить 41000,00 грн., відповідно до калькуляції транспортних витрат від 25.06.2020 вартість транспортування складає 32000,00 грн.;

2) в якості додаткових документів надано видаткові накладні. Разом з тим, не надано копії податкової накладної або виписки даних з електронного реєстру податкових накладних, та можливих первинних бухгалтерських документів щодо надходження коштів за господарською операцією;

3) в автотранспортній накладній №1158523 зазначено, що товар переміщується на підставі інвойсу № 06-2020-1, однак вказаний інвойс до митного оформлення не подано. Вказане викликає сумніви у достовірності відомостей зазначених в товаросупровідних документах, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України;

4) відповідно до автотранспортної накладної №1158523 перевізником є «Р.Р. Beletska L.L.», однак документи, що подано декларантом для підтвердження вартості транспортування, видані ТОВ «Гренада-Днєпр»;

5) відповідно до п. 2.2 контракту від 02.01.2019 № 7 асортимент, вартість, умови поставки, якість та кількість продукції сторони погоджують у специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту. Вказані специфікації до митного оформлення не подано.

Протягом терміну, передбаченого ст. 53 МК України, декларантом не надано повного переліку запитуваних документів, а документи, що подано, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях (рішення митного органу від 09.07.2020 № UА 100000/2020/000306/2 із підрахунку 3,3476 ЕUR за 1 кг.). Митним органом було збільшено митну вартість товару до суми 41 125,27 ЕUR, що зафіксовано в рішенні митного органу.

Позивачем надано експертний висновок № Ц-668 від 09.07.2020, в якому зазначено, що контрактна (ринкова) вартість досліджуємої продукції, що одержується відповідно до дилерської угоди №7 від 02.01.2019 на умовах поставки FCA Vohnja (Естонія), знаходиться в діапазоні ринкових цін, відповідає поточній кон'юнктурі ринку та може становити ціни, які були зазначені в інвойсі № 57/UKR від 27.05.2020. В експертному висновку приведена таблиця з ідентичними цінами як в Інвойсі № 57/UKR.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано переконливих доказів того, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору, що було б підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості. При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. Разом з тим, на думку суду першої інстанції, надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах стала підставою для коригування заявленої митної вартості ввезених товарів за резервним методом, оскільки у наданих позивачем документах містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена та підлягає сплаті за ці товари, а декларантом не подано всіх додаткових документів, які витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 МК України.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 23, 24 ч. 1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

Статтями 49, 50 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (ч. 1, 2 ст. 51 МК України).

Згідно ч. 1 - 3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1 - 2 статті 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 "Резервний метод" МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно ч. 1-3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5-6 статті 53 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1-3 ст. 54 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1, 2 ст. 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Вищевикладене дає підстави колегії суддів прийти до висновку про те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, про що вірно було зазначено судом першої інстанції. При цьому, такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Водночас, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Стаття 57 МК України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно зі ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Приписами ч.ч. 5-8 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Водночас, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 804/4365/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегією суддів встановлено, що позивачем до митного оформлення було подано пакет документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України, зокрема:

- вантажно-митна декларація (ВМД) № UA100060/2020/322807 від 30.06.2020;

- митна декларація країни відправлення № 20ЕЕ1310ЕЕ71770830 від 25.06.2020;

- платіжне доручення в іноземній валюті № 7 від 17.06.2020 на проведену передплату банком AT «ПУМБ» 17.06.2020 на суму - 34 002,45 EUR;

- видаткові накладні: № 75 від 28.02.2020, № 97 від 05.03.2020, № ПО від 12.03.2020, № 15 від 24.01.2020, № 27 від 27.03.2019.

- упаковочні листи з № 1 по № 21 від 17.06.2020;

- калькуляція транспортних витрат № б/н від 30.06.2020;

- каталог товарів продавця «Temper» OU;

- прайс-лист продавця «Temper» OU чинний з 01.01.2020 по 31.12.2020;

- додаткова угода № 14 від 17.06.2020 до дилерської угоди № 7 від 02.01.2019;

- дилерська угода № 7 від 02.01.2019;

- договір брокерського обслуговування №1/17 від 20.04.2017;

- договір транспортного експедирування № 061119К від 06.11.2019;

- лист відправника про ексклюзивне представництво на території України продукції TM TEMPER.

Також, позивачем надано скан-копії додаткових документів, а саме:

- договір поставки № 06/465 від 06.12.2019 з додатком до договору «специфікація» між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та ТОВ «Гранд-Арма»:

- договір 147/19 від 29.11.2019 між КП «Зеленодольський міський водоканал» та ТОВ «Гранд-Арма» з додатком № 1 «специфікація»;

- договір поставки № 279/19 від 28.03.2019 між МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» та ТОВ «Гранд-Арма»;

- договір постачання № ДП/Г-19/220219 від 22.02.2019 між ТОВ «Тан» та ТОВ «Гранд-Арма» з специфікацією № 1 від 22.02.2019, з специфікацією № 2 від 18.03.2019, специфікацією № 3 від 21.08.2019, специфікацією № 4 від 21.08.2019, специфікацією № 5 від 26.11.2019, додатковою угодою №1 від 27.12.2019 між ТОВ «Тан» та ТОВ «Гранд- Арма»;

- видаткова накладна № 691 від 21.12.2019 ОКП «Донецьктеплокомуненерго»;

- видаткова накладна № 643 від 06.12.2019 КП «Зеленодольський міський водоканал»;

- видаткова накладна № 88 від 02.05.2019 МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» видаткова накладна № 559 від 30/10/2019 TOB «ТАН»;

- видаткова накладна за разовим договором № 82 від 25.04.2019 ТОВ «Будівництво технології системи» видаткова накладна за разовим договором № 65 від 01.04.2019 ТОВ «Танко»;

- платіжне доручення № 2298 від 19.05.2020 ТОВ «ТАН» на суму 640 556, 15 грн. згідно договору постачання № ДП/Г-19/220219 від 22.02.2019;

- картка рахунку 312 за 17/06/2020 ТОВ «Гранд - Арма» на суму 34 002,45 EUR;

- прайс-лист Temper на весь товар (відкоригований);

- каталог Temper;

- лист про представництво на території України;

- договір транспортного експедирування № 061119К від 06.11.2019 з заявкою № 5212Z від 17.06.2020;

- калькуляція транспортних витрат (калькуляция транспортных расходов) від 25.06.2020 (відкориговані);

- CMR №1158523 від 25.06.2020;

- дилерська угода (дилерское соглашение) № 7 от 02.01.2019 з додатком № 14 від 17.06.2020 до дилерської угоди № 7 от 02.01.2019.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта стосовно ненадання позивачем до митного оформлення транспортих (перевізних) документів як на одну із підстав для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Відповідно до графи 20 наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути:

- авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);

- міжнародна автомобільна накладна (CMR);

- накладна СМГС (накладна УМВС);

- коносамент (Bill of Lading);

- накладна ЦІМ (CIM);

- вантажна відомість (Cargo Manifest);

- інші документи, визначені законами України.

Як вже було встановлено раніше та вбачається з матеріалів справи, разом з іншими документами при митному оформленні товару, позивачем було подано до контролюючого органу договір транспортного експедирування № 061119К від 06.11.2019 та калькуляцію транспортних витрат № б/н від 30.06.2020 із зазначенням найменування перевізника, вартості транспортно-експедиторських послуг по доставці, маршруту, ціни тощо, а також міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 1158523 від 25.06.2020.

Отже, оскільки вищенаведеними документами підтверджується домовленість сторін про надання послуг пов'язаних з перевезеням вантажів в міжнародному і внутрішньому автомобільному сполученні, то колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необгрунтованість вищевказаних доводів апелянта з даного приводу.

Колегія суддів критично ставиться до посилань митного органу стосовно того, що декларантом додатково надано заявку на транспортування від 17.06.2020 № 5212Z, відповідно до якої сума оплати становить 41 000,00 грн., однак відповідно до калькуляції транспортних витрат від 25.06.2020 вартість транспортування складає 32000,00 грн., оскільки у поданій заявці 17.06.2020 № 5212Z зазначена вартість транспортування вантажу в розмірі 41 000,00 грн. за 20 000 кг., а фактична вага транспортованого товару - кранів кульових Temper за даними ВМД, СМР з самого рішення складає 12 285 кг. Отже, вартість транспортування товарів в розмірі 32 000,00 грн. відповідає фактичним даним зазначеним в калькуляції транспортних витрат даної поставки. Водночас, інші 9 000, 00 грн. відносяться до постачання іншого товару за договором № 02/UA/2020 від 26.02.2020, що не входить до складу даної імпортної поставки, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом ТОВ «Гренада-Днепр» від 16.07.2020.

Щодо доводів апелянта про те, що інвойс № 06-2020-1 не подано до митного оформлення, колегія суддів зазначає, що вищевказаний інвойс № 06-2020-1 повністю відповідає інвойсу №57/UKR. При цьому, номер інвойсу № 06-2020-1 розшифровується наступним чином 06 - місяць поставки, 2020 рік, 1 - порядковий номер постачання, що підтверджується листом № 45 від 15.07.2020 від Temper OU.

Доводи апелянта про те, що ТОВ «Гренада-Днєпр» не є перевізником відповідно до автотранспортної накладної №1158523 колегією суддів не приймається до уваги, оскільки згідно наявних в матеріалах справи договорів від ТОВ «Гренада-Днєпр», кінцевим надавачем транспортних послуг є ФОП ОСОБА_1 (Р.Р. Beletska L.L.) по договору № К051219К від 05.12.2019 з ФОП ОСОБА_2 , що передує договору № 150617К від 17.06.2017 між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Гренада-Днєпр», що передує договору № 061119К від 06.11.2019 між ТОВ «Гранд-Арма» та ТОВ «Гренада-Днєпр», який був наданий разом з калькуляцією транспортних витрат до митного органу. Отже, вищевказані договори підтверджують повноваження перевізника ФОП ОСОБА_1 (Р.Р. Beletska L.L.) як підрядника ТОВ «Гренада-Днєпр».

Як вже було встановлено вище, до митного органу було подано при першій подачі серед інших документів додаткову угоду № 14 від 17.06.2020 до дилерської угоди № 7 від 02.01.2019, що містить детальні характеристики ознак товару, а саме: артикул, найменування з зазначенням технічних характеристик товару, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю, загальна сума, умови постачання та умови передплати (100%), яка фактично є специфікацією.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем також було надано експертний висновок № Ц-668 від 09.07.2020 в якому зазначено, що контрактна (ринкова) вартість досліджуємої продукції, що одержується відповідно до дилерської угоди № 7 від 02.01.2019 на умовах поставки FCA Vohnja (Естонія), знаходиться в діапазоні ринкових цін, відповідає поточній кон'юнктурі ринку та може становити ціни, які були зазначені в інвойсі № 57/UKR від 27.05.2020.

Вказані документи не містять у собі будь-яких розбіжностей чи недостовірних відомостей, а тому у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.

Також, колегія суддів критично ставиться до твердження відповідача щодо неналежного підтвердження позивачем вартості товару за ціною договору, оскільки дослідивши платіжні документи у сукупності з іншими, поданими позивачем при митному оформленні документами, суд апеляційної інстанції вважає, що такі документи відповідають один одному і не містять розбіжностей між собою, а наведені у них дані не викликають обґрунтованих сумнівів в їх достовірності.

При цьому, положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16

На підставі викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи митного органу, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

При цьому, колегія суддів вважає, що позивач надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, які ідентифікують оцінюваний товар, містять об'єктивні та достовірні дані, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Отже, відповідачем не наведено переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості декларованого товару.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Отже, враховуючи вищевикладене та оскільки наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100000/2020/000306/2 від 09.07.2020 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

При цьому, проаналізувавши вищевикладені та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову. Також, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Враховуючи вищевикладене та всі інші доводи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (правонаступник Київської митниці Держмитслужби) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.