Справа № 620/3944/21 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.
21 лютого 2022 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Ганечко О.М., Карпушової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року,
Приватне акціонерне товариство “А/Т тютюнова компанія “В.А.Т.-Прилуки” звернулось до суду з адміністративним позовом до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2020 № 00001041119 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 190635,00 грн та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2020 № 00001051119 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 38127,00 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи апелянта аналогічні, викладеним у позовній заяві та обґрунтовані зокрема тим, що податкові повідомлення-рішення від 30.12.2020 № 00001041119, № 00001051119 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позаяк відповідачем не доведено наявність вини Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" в межах спірних правовідносин.
Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, Північною митницею Держмитслужби проведена документальна невиїзна перевірка ПрАТ “А/Т тютюнова компанія “В.А.Т.-Прилуки” щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ та типу ІМ 40 АА №№ UA 102180/2017/045793, UA 102180/2017/045871, UA 102180/2017/045974, UA 102180/2017/046012, UA 102180/2017/046498, UA 102180/2017/046652, UA 102180/2017/046905, UA 102180/2017/047142, UA 102180/2018/045039, UA 102180/2018/046160, UA 102180/2017/046922, UA 102180/2017/047300, UA 102180/2018/045395, UA 102180/2017/046938, UA 102180/2017/047329, UA 102180/2018/045752, результати якої оформлено акт № 50/7.11-19-12/14333202 від 14.12.2020, яким встановлено порушення:
- абзацу 1 пункту 1 статті 29 до частини 2 розділу IV “Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею” (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони; частин 4 та 5 статті 280 Митного кодексу України; частини 1 статті 281 Митного кодексу України, в результаті чого знижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита за вказаними митними деклараціями на загальну суму 381269,00 грн;
- вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість за митними деклараціями на загальну суму 76254,00 грн.
На запит Чернігівської митниці ДФС від 14.08.2019 № 2690/7/25-70-19-02/21 листом від 22.11.2019 № 1401-IОC.4331.108.2019 Палата управління доходів Республіки Польща у Варшаві повідомила, що неможливо підтвердити походження товарів у сертифікатах EUR.1, так як експортер не подав відповідних документів, що підтверджують статус походження товару.
На підставі вказаного акту відповідачем були винесені податкові-повідомлення-рішення від 30.12.2020:
- № 00001041119 за платежем “ввізне мито” на суму 381 269,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 190 635,00 грн;
- № 00001051119 за платежем “податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів” на суму 76 254,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 38 127,00 грн.
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що товари, оформлені за митними деклараціями повинні оподатковуватись ввізним митом за повною та пільговою ставкою згідно із Законом України від 19.09.2013 № 584-VІІ “Про Митний тариф України” (далі - Закон № 584-VІІ), який діяв на момент оформлення, що свідчить про правомірність винесення спірних рішень.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 272 МКУ ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на миту територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюється Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Згідно з статтею 280 МКУ в Україні застосовуються такі види ставок мита:
1) адвалерна - у відсотках до встановленої статтею 279 МКУ бази оподаткування;
2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 МКУ;
3) комбінована, що складається з адвалерної та специфічної ставок мита.
Частинами 4 та 5 статті 280 МКУ визначено, що ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Відповідно до частини 1 статті 281 МКУ допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
За змістом пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МКУ, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Враховуючи вищевикладене, основною умовою для застосування пільгової ставки ввізного мита є підтвердження країни походження товару.
Згідно з частинами 1-3 статті 36 МКУ країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Відповідно до частин 1, 3 статті 43 МКУ документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Згідно із частинами 1, 3 статті 44 МКУ для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати оригінали документів про походження такого товару.
У разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов'язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: 1) на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Перевірка походження вживаних транспортних засобів з країн Європейського Союзу (далі - ЄС) здійснюється відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованою згідно Закону України від 16.09.2014 № 1678-VII (далі - Угода про асоціацію між Україною та ЄС).
Відповідно до статей 1,3 Додатку до Рішення Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва № 1/2018 від 21.11.2018 у торгівлі з ЄС застосовуються правила походження, викладені у Доповненні І та у відповідних положеннях Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, до якої Україна приєдналася згідно Закону України від 08.11.2017 № 2187-VIII (далі - Регіональна конвенція).
Відповідно до статті 15(1) розділу V Доповнення І “Визначення поняття “походження товарів” і методів адміністративного співробітництва” до Регіональної конвенції (далі - Доповнення І) товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:
- (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;
- (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b;
- (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація, надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і Ь.
Пунктами 1, 3, 7 статті 16 Доповнення І передбачена процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, а саме: Сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь- яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони, зокрема, повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Відповідно до частин 1-3 статті 45 МКУ у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Запит про проведення перевірки повинен містити виклад обставин, що дали підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої країни походження товару, посилання на правила визначення походження товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.
До запиту додається документ, що підлягає перевірці, або його копія, а також у разі необхідності інші відомості, що можуть сприяти проведенню перевірки.
Крім того стаття 32 Доповнення І “Перевірка підтверджень походження” передбачає:
Подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обгрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї Статті митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED та інвойс, якщо він був поданий, декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED, або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути надіслані для обґрунтування запиту про здійснення перевірки.
Перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.
Якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь- яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Суд першої інстанції вірно вказав, що скориставшись своїм правом, передбаченим статтею 32 Доповнення І “Перевірка підтверджень походження”, Чернігівська митниця ДФС листом від 14.08.2019 № 2690/7/25- 70-19-02/21 звернулась до управління походження товарів Департаменту митно - тарифного регулювання Державної митної служби України з проханням про проведення перевірки сертифікатів з перевезення товарів форми EUR.1.
За результатами перевірки уповноваженим органом Республіки Польща (лист від 22.11.2019 № 1401-IОC.4331.108.2019) не підтверджено походження товару у сертифікатах EUR.1, так як експортер не подав відповідних документів, що підтверджують статус походження.
Отже, товари, митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями, що підлягають перевірці, не можуть бути визнані такими, що мають преференційне походження (країна походження UA) та відповідно не мають права на пільгу (код пільги 410).
Отже, за результатами перевірки встановлено, що товари, оформлені за митними деклараціями повинні оподатковуватись ввізним митом за повною та пільговою ставкою згідно із Законом України від 19.09.2013 № 584-VІІ “Про Митний тариф України” (далі - Закон № 584-VІІ), який діяв на момент оформлення.
Згідно із частиною 1 статті 257 МКУ декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Як передбачає стаття 278 МКУ, датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Враховуючи наведене правове регулювання та обставини справи, суд першої інстанції вірно вказав, що у зв'язку з порушенням вимог Доповнення І, сертифікати з перевезення товарів EUR.1, подані декларантом ПрАТ “А/Т тютюнова компанія “В.А.Т.-Прилуки”, до митного оформлення за митними деклараціями, не можуть бути використані для застосування преференції (пільги) по сплаті ввізного мита “ 410” в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а відтак встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов'язань зі сплати митних платежів на загальну суму 457523,00 грн, в тому числі ввізне мито - 381269,00 грн, податок на додану вартість - 76254,00 грн.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта стосовно недоведеності вини ПрАТ “А/Т тютюнова компанія “В.А.Т.-Прилуки” в межах спірних правовідносин з огляду на таке.
Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПКУ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, зазначено нормою встановлена відповідальність за використання сум податків, не сплачених до бюджету внаслідок отримання преференції зі сплати податку всупереч умовам її надання згідно із законом з питань відповідного податку.
Зважаючи на зазначене, у випадку, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях, внаслідок неправомірного отримання преференції зі сплати мита, настає відповідальність, передбачена пунктом 123.1 ст. 123 ПКУ.
Поряд з цим, законодавець не ставить нарахування штрафних санкцій у залежність від наявності/відсутності вини платника податків, що спростовує твердження, викладені в апеляційній скарзі стосовно відсутності доказів вини ПрАТ “А/Т тютюнова компанія “В.А.Т.-Прилуки” в межах спірних правовідносин.
За наведених обставин та правового регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції при розгляді даного спору обґрунтовано вказав, що в задоволенні позову ПрАТ “А/Т тютюнова компанія “В.А.Т.-Прилуки” слід відмовити.
Апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.
Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.-Прилуки" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" до Північної митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: О. В. Карпушова
О. М. Ганечко