Справа № 826/11800/18 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
21 лютого 2022 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Альфа-Інвест Груп" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Альфа-Інвест Груп" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2021 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю “ФК “Альфа-Інвест Груп” звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2018 року №0005751406 Головного управління ДФС у місті Києві.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи апелянта аналогічні, викладеним у позовній заяві, та обґрунтовані зокрема тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправними та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відділення ТОВ “ФК “Альфа-Інвест Груп”, вказані в додатках 14-16 до акту перевірки, в перевіряємий період не здійснювали господарської діяльності, відповідно вони не є об'єктами оподаткування та об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, адже у платника податків не виникають обов'язки щодо сплати податків і зборів.
Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “ФК “Альфа-Інвест Груп” за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2017 року здійснювало діяльність з обліку валют на підставі генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій від 20 листопада 2015 року №172 з терміном дії до 19 листопада 2018 року через відділення (пункти обміну валют).
З 28 листопада 2017 року по 11 січня 2018 року Головним управлінням ДФС у місті Києві на підставі направлень від 27 грудня 2017 року №3341/26-15-14-06-02, від 28 листопада 2017 року №2989/26-15-14-06-02, №2988/26-15-14-06-02, №2990/26-15-14-06-04, №4275/26-15-14-03-02, №2991/26-15-14-09, відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2017 року, на підставі наказу Головного управління ДФС у місті Києві від 10 листопада 2017 року №12124, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК “Альфа-Інвест Груп” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01 квітня 2014 року по 30 вересня 2017 року відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №31/26-15-14-06-02/39013808 від 18 січня 2018 року.
Перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю “ФК “Альфа-Інвест Груп”:
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 244 грн., в т.ч. за 2015 - на 244 грн.;
- пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, пункту 8.1, пункту 8.4, пункту 8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК “Альфа-Інвест Груп” не подано (подано з порушенням встановленого терміну) повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткування або через які провадиться діяльність до ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві за формою №20-ОПП;
- пункту 46.1 статті 46, підпункту 47.1.1 пункту 47.1 статті 47, статті 51, підпункту 176.2 “б” пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пунктів 1.2, 3.3 Наказу Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 “Про затвердження форми Податкового рахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку” щодо подання недостовірних даних про отримувачів доходів за 4 кв. 2016 року, 2, 3 квартал 2017 року;
- пункту 1 розділу ІІІ Наказу Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435 “Про затвердження Порядку формування та подання звіту за січень 2016 року;
- пункту 2 статті 4 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
На підставі вказаного акта перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві 08 лютого 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0005751406, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 196350,00 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в ході проведення перевірки контролюючим органом здійснено аналіз наданих до перевірки документів (касова книга підприємства, прибуткові, видаткові касові ордери, звітні довідки про касові обороти по господарським одиницям, оборотно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам 30, 31, 33), з яких вбачається, що за період 2016 рік, 9 місяців 2017 року у відділеннях Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК “Альфа-Інвест Груп” здійснювались операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а отже відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Загальні положення щодо обліку платника податків визначені статтею 63 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Пунктом 63.4 статті 63 Податкового кодексу України визначено, що взяття на облік платників податків - юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів здійснюється після їх державної реєстрації чи включення відомостей про них до відповідних державних реєстрів на умовах, що визначаються законодавчими актами України, крім випадків, визначених цим Кодексом, коли органами реєстрації є контролюючі органи або коли проведення державної реєстрації платника податків у відповідному статусі законодавством не передбачається.
Вимогами пунктів 8.1-8.2 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 (надалі також - Порядок №1588) платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Згідно пункту 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (додаток 11) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
У разі зміни відомостей про об'єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження або стану об'єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об'єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни. У повідомленні поряд із реквізитом, який змінився, зазначається у дужках його попереднє значення.
При цьому в разі зміни призначення об'єкта оподаткування або його перепрофілювання інформація щодо такого об'єкта оподаткування надається в повідомленні двома рядками, а саме: в одному рядку зазначається інформація про закриття об'єкта оподаткування, призначення якого змінюється, у другому - оновлена інформація про об'єкт оподаткування, який створено чи відкрито на основі закритого (пункт 8.5 Порядку №1588).
Суд першої інстанції вірно вказав, що обов'язок платника податку надати повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (додаток 11) виникає після їх реєстрації, створення чи відкриття та виконується протягом 10 робочих днів з дня такої реєстрації, створення чи відкриття.
Водночас, твердження Товариства стосуються того, що відділення, які вказані в додатках 14-16 до акта перевірки, не здійснювали господарської діяльності, відтак вони не є об'єктами оподаткування, оскільки вони безпосередньо не призводять до виникнення обов'язку зі сплати податків.
Факт укладення договорів оренди відділень, перелічених в додатках 14-16 до акта перевірки, апелянтом не заперечується.
Поряд з цим, колегія суддів вказує, що апелянтом не спростовано того, що на підставі аналізу наданих до перевірки документів (касова книга підприємства, прибуткові, видаткові касові ордери, звітні довідки про касові обороти по господарським одиницям, оборотно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам 30, 31, 33), можливо встановити, що за період 2016 рік, 9 місяців 2017 року у відділеннях Товариства з обмеженою відповідальністю “ФК “Альфа-Інвест Груп” здійснювались операції з купівлі-продажу іноземної валюти.
При цьому, відповідно до пункту 63.2 статті 62 Податкового кодексу України взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору. Аналогічні положення містяться у пункті 1.3 Порядку №1588, згідно якого, взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку та збору, що спростовує твердження апелянта про те, що обов'язок платника податків подавати відомості про об'єкти виникає лише у разі виникнення обов'язку зі сплати податків.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги акцентує увагу на тому, що апелянтом ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не надано жодних доказів, які б свідчили про дотримання вимог законодавства в межах спірних правовідносин та виконання вимог ПК України зі сплати обов'язкових податків та зборів.
Відтак, колегія суддів погоджується з тим, що Головним управлінням ДФС у м. Києві правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08 лютого 2018 року №0005751406.
Крім того, апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.
Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Альфа-Інвест Груп" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Альфа-Інвест Груп" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко