10 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 160/10455/20
головуючий суддя І інстанції - Ніколайчук С.В.
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,
суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року в адміністративній справі №160/10455/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправним рішення відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) від 28.07.2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 21 липня 2020 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправним рішення відповідача від 28.07.2020 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії за віком згідно п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням позиції суду у рішенні.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила змінити оскаржуване рішення в частині обґрунтування та зазначення висновків суду щодо віку призначення пільгової пенсії на підставі рішення Конституційного суду від 23.01.2020 року та зазначення дати, з якої позивач має право на призначення пільгової пенсії.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» остання досягла 50 річного віку та мала необхідний пільговий та трудовий стаж. Зауважено, що судом першої інстанції не було зроблено висновків та не надано оцінки діям відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, посилаючись на недостатній вік.
Відзив від відповідача на адресу суду не надходив.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , після досягнення 50 років, 24.07.2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
До заяви про призначення пенсії позивачем надано:
- диплом про навчання;
- довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру;
- довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників;
- заява про призначення/перерахунок пенсії;
- копії атестації робочих місць на 5 арк;
- паспорт;
- трудова книжка або документ про стаж.
Відповіддю від 28.07.2020 року № 0400-0305-8/61270 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки стаж за Списком № 2 становить 34 роки 10 місяців 00 днів, в тому числі робота за Списком № 2 складає 16 років 5 місяців 24 дні, тому відсутнє право на пенсію відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на дату звернення позивач не досягла передбаченого законом пенсійного віку.
Також у відповіді Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідачем зазначено, що в пільговій довідці від 08.05.2020 року № 557 відсутня атестація робочих місць за період 02.03.1999 року, тому цей пільговий стаж останнім не враховано.
Не погодившись з вказаними доводами відповідача, позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, яка на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, досягла віку 52 років, мала страховий стаж 36 років 01 місяць 25 днів, в тому числі стаж роботи за Списком №2 - 09 років 6 місяців 16 днів, мала право на призначення пенсії на пільгових умовах, із зменшенням пенсійного віку (пенсійний вік - 55 років, визначений статтею 12 Закону №1788-XII, зменшений на 4 роки - по 1 року за кожні 2 роки роботи за Списком №2).
Суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги виходить з наступного.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим, вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у спірних правовідносинах застосуванню підлягають, саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від03.11.2021 року в справі № 360/3611/20, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Також, відповідно до довідки від 08.05.2020 року № 557, ОСОБА_1 працювала повний робочий день в комунальному некомерційному підприємстві «Петриківському центральна лікарня» Петриківської селищної ради на посаді сестра медична протитуберкульозного кабінету, а саме:
- передбачена Списком № 2, розділ XXIV 2260000a, підстава: постанова Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» з 12.08.2002 року по 15.01.2003 року (5 місяців)
- передбачена Списком №2 , розділ XXIV пункт 24, підстава: постанова Кабінету Міністрів України № 36 16.01.2003 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» з 16.01.2003 року по 23.06.2016 року (13 років 6 місяців)
- передбачена Списком №2 , розділ XXIV, підстава: постанова Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 24.06.2016 року по 08.05.2020 року (3 роки 11 місяців)
Робоче місце атестоване, зокрема, наказ № 54 від 20.03.2003 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення прав працівників на пільгове пенсійне забезпечення», наказ № 194 від 16.11.2008 року « Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення прав працівників на пільгове пенсійне забезпечення» Наказ № 253/1 від 13.11.2013 року « Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення прав працівників на пільгове пенсійне забезпечення», наказ № 248 від 20.09.2018 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення прав працівників на пільгове пенсійне забезпечення».
Отже, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що станом на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії, позивач досягла віку (50 років) необхідного для призначення пенсії та мала необхідний пільговий стаж, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
Поряд з вказаним, з резолютивної частини рішення суду першої інстанції вбачається, що відповідача було зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії за віком згідно п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням позиції суду у рішенні.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач просила призначити їй пільгову пенсію за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1 -р/2020 від 23.01.2020 року з 21.07.2020 року.
Поряд з вказаним, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії 24.07.2020 року, відтак саме з наведеної дати має вирішуватись питання щодо призначення такої пенсії.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом доповнення його мотивувальної частини змістом даної постанови та скасуванню в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії за віком згідно п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням позиції суду у рішенні з прийняттям нової постанови в цій частині, а саме: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 24.07.2020 року пільгову пенсію за віком на підставі п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В іншій частині оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
Пунктом 4 ч. 1, ч. 4 ст. 317 КАС України визначено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року в адміністративній справі №160/10455/20- змінити, шляхом доповнення його мотивувальної частини змістом даної постанови та скасувати останнє в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії за віком згідно п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням позиції суду у рішенні з прийняттям нової постанови в цій частині, а саме: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 24.07.2020 року пільгову пенсію за віком на підставі п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року в адміністративній справі №160/10455/20- залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя С.М. Іванов
Суддя О.М. Панченко
Суддя В.Є. Чередниченко