22 лютого 2022 р. Справа № 480/2528/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 року, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, м. Суми, повний текст складено 21.07.21 року у справі № 480/2528/21
за позовом ОСОБА_1
до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України
про визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності, скасування висновку та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просила суд:
- визнати протиправними рішення, дії, бездіяльність відповідача, яка полягала у не розгляді у встановленому порядку та у встановлений строк документів відносно ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) та відмові надати відповідний висновок про причинний зв'язок;
- скасувати висновок відповідача, оформлений витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 06.02.2017 №403 про причинний зв'язок поранення та причини смерті ОСОБА_2 з проходженням військової служби;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути документи стосовно ОСОБА_2 з урахуванням наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 360-НР, рішень судів у справах: 592/13502/17; 480/3956/18; 480/4847/19 та скласти новий висновок (постанову) Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про пов'язаність поранення, причин смерті колишнього солдата ОСОБА_2 з виконанням обов'язків військової служби під час несення служби у якості помічника чергового на КПП в/ч НОМЕР_1 у відповідності до розділу 21 п.21.5 “б” Наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 про затвердження Положення “Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України”.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 року у справі № 480/2528/21 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про відмову у зміні (перегляді) формулювання причини смерті ОСОБА_2 “Так, смерть пов'язана з проходженням військової служби” на інше - “Так, смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби”, оформлене листом від 11.03.2021 р. №498.
Зобов'язано Центральну військово-лікарську комісію Збройних сил України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.02.2021 р. та скласти постанову (протокол) про пов'язаність смерті військовослужбовця ОСОБА_2 під час виконання обов'язків військової служби у відповідності до Закону України “Про військову службу та військовий обов'язок” та п.21.5 (б) Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 року у справі № 480/2528/21 скасувати, відмовити у задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що відсутні підстави для зміни причинного зв'язку поранення та смерті колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 у формуванні "з проходженням військової служби" на формулювання "із виконанням обов'язків військової служби", оскільки військовою частиною НОМЕР_1 не було надано відповідачу довідки про обставини поранення ОСОБА_2 або засвідченої копії акту про нещасний випадок, у яких зазначені обставини отримання поранення, які складаються за результатами проведення спеціального розслідування із смертельним наслідком відповідно до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 06.02.2001 №36. Разом з тим, військовою частиною НОМЕР_1 було надано відповідачу витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.01.2017 № 35 "Про результати службового розслідування” та копія акту службового розслідування від 19.01.2017 р., проведеного відповідно до Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 15.03.2004 № 82. За актом службового розслідування щодо з'ясування причин та обставин загибелі навідника зенітного відділення 9623 підрозділу солдата ОСОБА_2 смерть останнього визначена як самогубство. Зазначені документи можуть бути лише взяті до уваги штатною ВЛК. Тому відповідач, вважає, що йому не надано довідки про обставини поранення або засвідченої копії акта про нещасний випадок складених відповідно до вимог Інструкції №36 з висновком про обставини отримання поранення ОСОБА_2 , які є підставою для прийняття постанови штатної ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) відповідно до пункту 21.7 глави 21 розділу II Положення, а прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії акта про нещасний випадок, які складаються відповідно до вимог Інструкції № 36 та абзацом першим пункту 21.8 цієї глави, забороняється.
Також відповідач зазначив, що не встановлено обставини смерті ОСОБА_2 , оскільки за цим фактом Броварським відділом поліції розпочато досудове розслідування із кримінальному провадженні за ст. 115 ч. 1 КК України - умисне вбивство, розслідування триває, на даний час злочин не розкритий.
З огляду на вказане, відповідачем зазначено, що матиме законні підстави для перегляду постанови оформленої протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України від 06.02.2017 року №403 у разі наявності довідки про обставини поранення ОСОБА_2 або засвідченої копії акту про нещасний випадок у якому зазначено обставини отримання поранення, які складаються за результатами проведення спеціального розслідування відповідно до вимог Інструкції № 36, як передбачено пунктом 21.7 Положення № 402.
Крім того зазначає, що суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження відповідача, привласнив їх та підмінив Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення першої інстанції - без змін.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України.
24.12.2016 р. наказом №360-НР був призначений добовий наряд на 26.12.2016 р. у складі ОСОБА_2 (а.с. 10, 35, 67).
26.12.2016 р. ОСОБА_2 під час несення караульної служби у добовому наряді у якості помічника чергового на КПП відділення 9623 військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 від кульового поранення в район голови загинув, у зв'язку з чим 27.12.2016 р. було складено лікарське свідоцтво про смерть №460 (а.с.36), а також 05.01.2017 р. видано свідоцтво про смерть НОМЕР_2 (а.с.6-7, 37, 68).
Згідно витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 06.02.2017 р. № 403 поранення та причина смерті ОСОБА_2 . ТАК, пов'язана з проходженням військової служби (а.с.8, 34, 66).
16.02.2017 р. наказом за №4-рс ОСОБА_2 було виключено зі списків, та в якому зазначено, що смерть пов'язана з проходженням військової служби (а.с. 38,70).
Представник позивача звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України із заявою від 10.02.2021 р., в якій просив переглянути висновок Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України № 403 від 06.02.2017 р. стосовно сина ОСОБА_1 , колишнього солдата ОСОБА_2 та змінити його у відповідності до наказу Міністерства оборони України №402/2008, з урахуванням нових документів, з яких вбачається, що ОСОБА_2 загинув під час виконання обов'язків військової служби, оскільки достовірно встановлено, що під час загибелі він знаходився у складі добового наряду у якості помічника чергового по КПП. Також, заявою повідомлялося, що рішеннями судів, які додані до заяви, спростовано припущення про самогубство солдата ОСОБА_2 (а.с. 33).
До вищезазначеної заяви були додані копії документів (а.с. 34-48, 65-79): витяг з протоколу ВЛК від 06.02.2017 р. № 403, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2016 № 360-НР про призначення в добовий наряд ОСОБА_2 , лікарське свідоцтво про смерть №460 від 27.12.2016 та свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 05.01.2017, витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2017 №4-РС, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 р. у справі №480/4847/19, витяг з рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 р. у справі №480/4847/19; витяг з рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 р. у справі №480/3956/18, витяг з рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.06.2018 р. у справі № 592/13502/17, ордер адвоката на представництво, свідоцтво адвоката.
У відповідь на подану представником позивача заяву, Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України листом від 11.03.2021 р. №498 повідомила, що обставини, які призвели до смерті ОСОБА_2 на теперішній час невідомі, що, в свою чергу, унеможливлює встановлення причинного зв'язку поранення та причини смерті останнього з виконанням обов'язків військової служби. Згідно вимог п.21.8 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008, прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 та абз.1 п.21.8 забороняється. У разі надання до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України копії акту про нещасний випадок, матеріалів досудового розслідування або ухвали суду, передбачених пунктом 21.7 та абзацом першим пункту 21.8 Положення, в яких будуть зазначені достовірні причини та обставини одержання поранення та смерті ОСОБА_2 , Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України повернеться до вирішення питання по суті (а.с. 5).
Не погоджуючись з наданою відмовою відповідача у зміні формулювання причини смерті солдата ОСОБА_2 , позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення відповідача про відмову у зміні (перегляді) формулювання причини смерті ОСОБА_2 “Так, смерть пов'язана з проходженням військової служби” на інше - “Так, смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби”, оформлене листом від 11.03.2021 №498, у зв'язку з чим зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20.02.2021 та скласти постанову (протокол) про пов'язаність смерті військовослужбовця ОСОБА_2 під час виконання обов'язків військової служби у відповідності до Закону України “Про військову службу та військовий обов'язок” та п. 21.5 (б) Положення №402.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, визначено Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, Законом України “Про військовий обов'язок та військову службу” від 25.03.1992 №2232-ХІІ, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 №3551-XII.
У відповідності до абз. 1 п. 1 ст. 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” чинність цього Закону поширюється на: сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Відповідно до абз. 16 п. 1 ст. 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
При цьому, відповідний статус надається зазначеним в абзаці шістнадцятому пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” особам у разі загибелі (смерті) внаслідок: поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків); захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Відповідно до ч.1 ст.70 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” від 19.11.1992 № 2801-XII військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби серед іншого військовослужбовців, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402), відповідно до пункту 1.3 розділу І якого серед основних завдань військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв'язку поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК) (п.п.2.2, п.2. розділу І Положення №402), тобто відповідач у даній справі. Пунктом 21.9 глави 21 Положення №402 закріплено, що визначення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними ВЛК.
Відповідно до п.20.1 глави 20 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.
Згідно із п.20.7 глави 20 розділу ІІ Положення №402 постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв'язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), наведені у главі 21 розділу II цього Положення.
Пунктом 21.3 глави 21 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
У випадку відсутності підстав для зміни або визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, протокол не складається, а заявнику надається письмове роз'яснення.
Водночас, згідно п.21.13 глави 21 розділу ІІ Положення №402 за наявності підстав для зміни (перегляду) постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, зазначених у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), постанова ВЛК при прийнятті нової постанови підлягає скасуванню (відміні). Постанова ВЛК оформляється протоколом засідання штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень).
У відповідності до п. 21.7 глави 21 Положення №402 постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року N 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за N 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).
Відповідно до п. 21.25 глави 21 Розділу ІІ Положення №402 при вирішенні питання про причинний зв'язок поранення (контузії, травми, каліцтва) штатна ВЛК може брати до уваги такі документи про причини та обставини поранення: службову та медичну характеристики, витяг з книги обліку хворих в амбулаторії при первинному зверненні по медичну допомогу, матеріали службового розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, довідку військового (цивільного) лікувально-профілактичного закладу, історію хвороби або витяг з неї, свідоцтво про хворобу, запис лікаря військової частини, лікаря військового (цивільного) лікувально-профілактичного закладу у медичній книжці військовослужбовця про первинне звернення по медичну допомогу, довідку архівної установи.
Згідно з п. 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, серед іншого: «д) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.»
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем при встановленні вперше причинного зв'язку смерті солдата ОСОБА_2 було взято до уваги документи (а.с. 27, 32), які були надіслані військовою частиною НОМЕР_1 , а саме: витяг з послужного списку солдата, копії паспорту та ідентифікаційного номеру, копія лікарського свідоцтва про смерть №460 від 27.12.2016 р., свідоцтво про смерть від 05.01.2017 р., витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.01.2017 р. № 35 "Про результати службового розслідування”, копія акта службового розслідування від 19.01.2017 р., проведеного відповідно до Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 15.03.2004 №82 (далі - Інструкція №82).
Відповідач в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що військовою частиною НОМЕР_1 не було надано відповідачу довідки про обставини поранення ОСОБА_2 або засвідченої копії акту про нещасний випадок у яких зазначені обставини отримання поранення, які складаються за результатами проведення спеціального розслідування із смертельним наслідком відповідно до вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 06.02.2001 (далі - Інструкція № 36), підтверджуючі документи про обставини одержання ОСОБА_2 поранень були відсутні.
У зв'язку з цим за наслідками розгляду даних документів, у тому числі акта службового розслідування щодо з'ясування причин та обставин загибелі навідника зенітного відділення 9623 підрозділу солдата ОСОБА_2 , за яких смерть останнього визначена як самогубство, враховуючи відсутність підтверджуючих документів про обставини одержання ОСОБА_2 поранень, відповідачем було прийнято постанову, оформлену протоколом від 06.02.2017 №403, якою визнано смерть солдата ОСОБА_2 «ТАК, пов'язана з проходженням військової служби», як це і передбачено п. «д» п.21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач стверджує, що при прийнятті оскаржуваної постанови Центральної військово-лікарської комісії мала врахувати лише акт службового розслідування щодо з'ясування причин та обставин загибелі навідника зенітного відділення 9623 підрозділу солдата ОСОБА_2 .
Однак, відповідно до п.2.3.4 Розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія, крім права розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України, має право також: витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів адміністративного розслідування, матеріалів дізнання або судового розгляду, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Міністерства оборони України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших військових лікувальних закладів, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи.
Тобто при прийняття оскаржуваної постанови відповідачем могли враховуватися й інші документи.
Водночас, відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови обмежився лише тими документами, які були надані військовою частиною супровідним листом в січні 2017 р. (а.с.32) та за результатами розгляду яких і було прийнято постанову з формулюванням, наведеним у п. «д» п.21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402.
Відповідно до п. «б» п.21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
У свою чергу правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється та визначається Законом України “Про військовий обов'язок та військову службу”, відповідно до положень ст.1 якого, військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 9 цієї ж статті (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Поняття військової служби визначено у статті 2 даного Закону, відповідно до частини першої якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами п.п. 1, 2 ч.3 ст. 24 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу” (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Системний аналіз понять військовий обов'язок та військова служба свідчить про те, що військова служба є однією із складових військового обов'язку. При цьому, враховуючи пп. «б» п.21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, відповідно до якого про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в такому формулюванні як «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби», не приймаючи цього до уваги, відповідач мав враховувати приписи ч.3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та, насамперед, дослідити при прийнятті рішення про пов'язаність порання та причин його смерті при виконанні обов'язків військової служби такі питання як чи перебувала особа на час смерті на території військової частини, чи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 був прийнятий на військову службу до Збройних Сил України, з ним укладено контракт.
Загибель ОСОБА_2 в розташуванні військової частини та у робочий день підтверджується наступними документами: наказом від 24.12.2016 р. №360-НР, яким був призначений добовий наряд на 26.12.2016 р. у складі ОСОБА_2 (а.с.10, 35, 67); лікарським свідоцтвом про смерть, складеним 27.12.2016 р. за №460, в якому зазначено, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок наскрізного вогнепального кульового поранення голови з переломом кісток черепа (а.с. 6-7, 36); свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 (а.с.37, 68); актом службового розслідування обставин смерті ОСОБА_2 , згідно якого його смерть настала в розташуванні військової частини та у робочий день під час несення караульної служби у добовому наряді у якості помічника чергового на КПП, що встановлено судовим рішення від 04.05.2018 р. у справі 818/393/18, що набрало законної сили 11.07.2018 р., а тому ці обставини, в силу ч.4 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що солдат ОСОБА_2 в розумінні п.1 ч.3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вважався таким, що виконував обов'язки військової служби.
Дані обставини також встановлені постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі №480/4847/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, а відтак в силу ч.4 ст. 78 КАС України також не підлягають доказуванню.
Варто відмітити, що вказані документи були надані відповідачу для розгляду та прийняття оскаржуваної постанови, однак їм не було надано належної оцінки, а відтак оскаржувана постанова (протокол) №403 від 06.02.2017 р. не може вважатися обґрунтованою, а тому не відповідає критеріям правомірності, визначеним в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Більше того, вже після прийняття ЦВЛК постанови №402 від 06.02.2017 р., командиром військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) було прийнято наказ № 36 від 16.02.2017, яким солдата ОСОБА_2 навідника зенітного відділення 9623 зенітного ракетного дивізіону (С-300 ПС), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті наскрізного вогнепального поранення голови з переломами кісток черепа, виключити з числа особливого складу частини та всіх видів забезпечення. Смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Вказані обставини встановлені рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.06.2018 р. у справі 592/13502/17, яке набрало законної сили 13.07.2018 р.
Крім того, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 р. у справі №480/4847/19, якою залишено без змін рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 р., яким в свою чергу зобов'язано Міністерство оборони прийняти рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із загибеллю її сина - військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вказані рішення представником позивача були додані до заяви для перегляду постанови Центральної військово-лікарської комісії, однак не взяті відповідачем до уваги.
Обґрунтовуючи свою позицію, при прийнятті оскаржуваної постанови та при відмові у її перегляді, відповідач посилається на те, що Центральною військово-лікарською комісією брався до уваги акт службового розслідування від 19.07.2017 р., лише який і може бути взятий до уваги, в якому смерть ОСОБА_2 визначена як самогубство, у той же час таке формулювання причинного зв'язку як «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» не приймається при протиправних діяннях. Також посилається на те, що прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 та абзацом першим пункту 21.8 цієї глави, забороняється.
Тобто фактично відповідач, заперечуючи наявність підтверджуючих документів про обставини смерті, одночасно посилається на встановлені обставини смерті, зазначені в акті службового розслідування від 19.07.2017 р. Водночас, щодо доводів відповідача про наявність протиправних діянь встановлених актом службового розслідування, суд відмічає, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду у постанові від 20.01.2021 р. у справі №480/4847/19 (а.с. 11-15), встановлені обставини якою, на підставі ч. 4 ст. 78 КАС України, не підлягають доказуванню, встановлено, що за висновками Верховного суду, наведеними у постанові від 30.06.2020 у справі №818/393/18, службове розслідування, на матеріали якого посилається відповідач в апеляційній скарзі, було проведено відповідно до Інструкції №82, яка регулює виключно питання дисциплінарної відповідальності військовослужбовців Збройних Сил України.
Зі змісту акта службового розслідування і наказу про його результати встановлено, що за його результатами було вирішено виключно внутрішні питання Військової частини НОМЕР_1 (щодо забезпечення належного виконання наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 26 березня 2016 року №123 “Про затвердження інструкції про порядок використання мобільних телефонів та інших засобів мобільного зв'язку і передачі інформації”, проведення занять з командирами, використання офіцерів-психологів, належного виконання своїх обов'язків керівним складом підрозділу 9623), а також притягнення винної особи до відповідальності.
Висновки службового розслідування, а отже і наказу від 19 січня 2017 року про його результати, мають юридичні наслідки лише для осіб, які допустили порушення військової дисципліни та громадського порядку. Втім, дисциплінарна комісія, яка утворюється відповідно до Інструкції №82, здійснює свої повноваження виключно в межах розгляду питання про порушення військовослужбовцями Збройних Сил України військової дисципліни та громадського порядку. Вона не є уповноваженим органом для встановлення дійсних обставин і причин події смерті ОСОБА_2 .
Також Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 20.01.2021 р. у справі №480/4847/19 встановлено, що акт службового розслідування, проведеного в порядку дисциплінарного провадження, а отже і відповідний наказ за його результатами не є тими документами, які в силу законодавства можуть достовірно підтверджувати обставини і причини смерті військовослужбовця.
Таким чином, посилання відповідача в апеляційній скарзі на акт службового розслідування та на наказ, винесений за його результатами як на докази на підтвердження встановлення такої обставини як настання смерті ОСОБА_2 в результаті вчинення самогубства, як доведений факт, є необґрунтованим, будь-яких доказів на підтвердження даних обставин відповідачем до матеріалів справи не надано.
Посилання в апеляційній скарзі на пп.21.8 глави 21 Розділу ІІ Положення №402, відповідно до якої прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 та абзацом першим пункту 21.8 цієї глави, забороняється, колегія суддів не приймає, оскільки дана норма на момент прийняття оскаржуваної постанови ще не діяла, крім того, даний абзац був включений до п.21.8 глави 21 Розділу ІІ Положення №402, в якому визначається особливості медичного огляду військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) САМЕ до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за N 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).
Довід апеляційної скарги стосовно втручання у дискреційні повноваження Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, колегія суддів не приймає, оскільки суд першої інстанції не втручається в дискреційні повноваження відповідача, не привласнює їх і не підміняє Центральну військово-лікарську комісію, а лише зобов'язує відповідача вчинити певні дії, що повністю відповідає вимогам діючого законодавства.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України про відмову у зміні (перегляді) формулювання причини смерті ОСОБА_2 “Так, смерть пов'язана з проходженням військової служби” на інше - “Так, смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби”, оформлене листом від 11.03.2021 р. №498. Та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.02.2021 р. та скласти постанову (протокол) про пов'язаність смерті військовослужбовця ОСОБА_2 під час виконання обов'язків військової служби у відповідності до Закону України “Про військову службу та військовий обов'язок” та п.21.5 (б) Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 у справі № 480/2528/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський